Тарас Антошевський // 11.06.2009:14.34.18
Редакторе, прошу глянути на блог Миколи на РІСУ (http://www.risu.org.ua/ukr/blogs/mmalukha/) і все стане зрозуміло... :) Він із українських північних колоній, які наразі входять до Московщини...
Редактор // 11.06.2009:12.59.56
Малуха почав писати російською... Що сталося? Щоб більше народу поняло?
Гість // 11.06.2009:09.48.49
Дякую!
Тарас Антошевський // 10.06.2009:22.38.31
Миколо, тобі треба було подивитися сюжети, які потрапили у фінал конкурсу "Репортер надії", який я тут у своєму блозі згадую. Там один зі сюжетів - переможець у номінації телепрограм - заставив мене не лише просльозитися, але й подивитися на дітей з хворобою Дауна по-іншому: виявляється, якщо їх підтримати, вони можуть навчатися у школі, здобувати фах, навіть бути прекрасними акторами. Якраз сьогодні побачив по ТРК Люкс інший сюжет тієї ж журналістки, що перемогла у конкурсі, як ці діти грають в театрі. Та мало який актор так щиро і натхненно грає. Ми дійсно не цінуємо життя у всіх його формах, які Господь дарував.
Наталя Красненкова // 10.06.2009:20.49.31
я згодна із вами цілком. нещодавно була на весілі віл+ хлопця,частина гостей також були "позитивні"...але не лише в сенсі діагнозу, а й в сенсі позитивного типу мишлення! ці люди просто супер! вони проживають кожну мить на повному подиху, із широко розкритими очима й спрагою до життя. вони справжні, щирі із шикарним почуттям гумору. вони радіють життю й цінують його, вони встигають більше. нажаль, я так не вмію