Останнє у блогах

Більше

Архів


Бессмертный Павел

Олена Зерняк, 30.08.2009 11:57

Бессмертный Павел или Мальчик с феноменальной памятью

„Що тут робиться - це фантастика! Навіть Янукович два рази вірші читав і жодного разу не збився! Капець!" - цю захоплену СМС-ку я отримала вчора ввечері від подруги, яка була присутня на відкритті „Донбас Арени".

З відчуттям, що пропустила найцікавіше, я попленаталася вмикати телевізор. Знайшла телеканал „Україна" і втупилася в екран з написом у кутку „Пряма трансляція". Увімкнула на тому місці, коли на поле вийшов Володимир Литвин. Зі страшним українським акцентом він прокричав своє російськомовне привітання і пішов геть.

Ну якщо вже навіть спікер виступив, значить зараз почнеться концерт, - подумала я собі з наміром пошукати якесь пристойне кіно на інших каналах.

Аж раптом на полі з"явився Віктор Федорович. Що знову? - я застигла з пультом у руці. Він же вже виступав! 2 вірші прочитав і жодного разу не збився!

Віктор Федорович  почав промову, як ніби вперше. Чемно привітав шахтарів, згадав босоноге дитинство, подякував Ренату і зайшовся в поетичному екстазі. Я отетеріло втупилася в телевізор. „Пряма трансляція" в кутку екрана стояла як у молодого на морозі.

Віктор Федорович натхненно читав поезії, навіть мого чоловіка розчулив - „ти диви, без папірця шпарить! Ай, молодець!".

Тоді лідер Регіонів доцитував останню віршовану строфу і  зафіналив: „Эти строки написал наш прекрасный поэт - Павел Бессмертный!»

Я щиро розреготалася. От не треба Віктору Федоровичу вдаватися до поетичних цитат! Ну не його це царина і все тут! Ну плутає чолов"яга прізвища поетів з прізвищами депутатів, ну що тут поробиш!

Щоправда, знавців поезії шахтарського краю не так багато, як шанувальників творчості Ахматової-Ахметової, та все одно. Мій дідусь починав свою літературну кар"єру у 30-х роках ХХ столітя саме на Донбасі і дружив з поетом, якого зацитував Янукович. От тільки прізвище цього поета було не Безсмертний, а Беспощадний. Павло Беспощадний. А Безсмертний - то Роман Петрович.

У грузинів є традиція своїх геніальних поетів називати по іменах - вони кажуть - наш великий Галактіон, наш видатний Важа, коли, скажімо, йдеться про Галактіона Табідзе чи Важа Пшавела.

Може, і Віктор Федорович хотів сказати - „наш безсмертний Павло", маючи на увазі Павла Беспощадного?

А відкриття стадіону і справді було крутим! Та й за сам стадіон, здається, соромно не буде, якщо дійде до Євро-2012.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Директор редакторського продакшну «Перша редакція».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS