Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

rdexpmwv
svxvtz <a href= https://canadacialisgenericrx.com# >cialis without prescription</a>
Коментарів: 2666
mfrzzozq
w <a href= https://modafinilprovigilforsale.com# >buy modafinil</a> provigil generic buy modafinil <a href=https://modafinilprovigilforsale.co m#>modafinil</a> https://modafinilprovigilforsale.com# ...
Коментарів: 2666
gyteenaz
g <a href= https://canadacialisgenericrx.com# >cialis online from canada</a> canadian pharmacy cialis 20mg generic cialis <a href=https://canadacialisgenericrx.com#& gt;cialis canada pharmacy</a> ...
Коментарів: 2666
Dsaist
mhxbkw <a href= https://viagragenericforsalerx.com# >viagra for men for sale</a>
Коментарів: 2666
bczskyrq
qkxnnf <a href= https://canadacialisgenericrx.com# >cialis online from canada</a>
Коментарів: 2666
rtcunlpd
n <a href= https://modafinilprovigilforsale.com# >modafinil for sale</a> buy modafinil 200mg buy modafinil 200mg <a href=https://modafinilprovigilforsale.co m#>modafinil provigil</a> ...
Коментарів: 2666
daofykcu
s <a href= https://modafinilprovigilforsale.com# >buy modafinil</a> provigil generic provigil generic <a href=https://modafinilprovigilforsale.co m#>buy modafinil</a> https://modafinilprovigilforsale.com# ...
Коментарів: 2666
Williamsible
<a href=http://xxx.sibirki.com>прос итутки новосибирска</a> <a href=http://now.nsexy.ru>прости тутки новосибирска</a> <a href=http://nsk.siblaguna.org>про титутки ...
Коментарів: 121
Dsaist
ohzhzv <a href= https://canadacialisgenericrx.com# >generic cialis canada</a>
Коментарів: 2666
aqefyjps
sxwokz <a href= https://viagragenericforsalerx.com# >viagra for men for sale</a>
Коментарів: 2666

Архів


Для СЕБЕ є ЧАС

Галина Усатенко, 19.08.2009 15:06

Блискучий пост Марини Бердичівської про Базарну Віртуальність нашого буття сфокусував думки, з якими я почуваюся в час моєї несподіваної відпуски в містечку Верховина, що на Франківщині.

Питання, визначені, як на мене, ключовими в Марини - «Но дело даже не в принадлежности - что территориальной, что этнической. Бог с ними. Мы, просвещенные граждане Всемирного Онлайн-Базара, может быть, в них как таковых давно уже не нуждаемся. Дело в ответе на, казалось бы, простые вопросы. Кто мы и куда идем? Ecce Homo? Люди, люди, человеки. Какие? Разумные? Ищущие? Познающие? Играющие?» - тобто чого ми просвіщенні громадяни потребуємо і хто ми та куди йдемо.

Одвічні питання. Актуальні для кожного покоління мислячих людей, які працюють зі словом, інформацією, людьми. Загострено актуальні для покоління рубіжного часу, зламу епох і культур. Зокрема України.

Не буду вдаватися в широкі філософування, скоріше свідомо локалізую їх в часі і просторі. І поміркую через призму власних вражень.

В останні роки простежується прикметна тенденція в київському середовищі. Більшість з тих, хто підходять до середнього віку, серйозно вирішують питання нерухомості на землі, подалі від Києва. І щоб землі побільше, і ліс, чи річка поряд. Це стосується і політичної еліти, про що неодноразово писав Мустафа Найем та Сергій Лещенко і новонародженого середнього класу, і кожного з нас, в той чи інший спосіб. Потоки машин на виїздах із Києва у п’ятницю вказують на те, що людина міста залишає місто, прагне побути на самоті, пожити сільським, чи, принаймні, природним життям.

І та ж більшість, відвідавши відомі світові курорти Туреччини, Єгипту, Індонезії тощо, під час відпустки намагається вже заїхати від людей подалі, і до природи (гори, річки, лісу) поближче. І природи не екзотичної, прекрасної, але чужої, а своєї, рідної з дитинства, або з генетичної пам’яті. Поїсти не заморожені чорниці, або в дорогих конфітюрах, а з трави в горах, не миючи, власноруч навприсядки зібрані і замурзуючись.

Ностальгія? Старість? Навряд чи. Скоріше повернення до себе самого.

Однак ми всі у різний спосіб працюємо з людьми і для людей. І чим далі, тим більше стає очевидним, що ми цих людей, наших читачів, нашу аудиторію, наш електорат etc. (потрібне підкреслити) мало знаємо і розуміємо. Обертаємося лише в своєму, доволі вузькому і замкненому середовищі. Відтак і постає на певному етапі нашої роботи криза усвідомлення - нащо ми це все робимо?

Для кого? Для людей? - А хто вони?

Для себе? - А хто я? «Ведь мы, всецело поглощенные брендами, статусами, торговыми марками и гламурными аксессуарами, просто не успеваем зачать и родить объединяющую нас идею.»

Тут, у Верховині, та навколишніх селах, сприйняття та осмислення Онлайн-Базару видається дещо іншим. Кияни скупають землі, гори, села, виходи до Черемошу - добре, бо є гроші, яких тут од віку ніхто не бачив, є можливість купити хату на долині, де легше жити. Місто і село, їх взаємні перетікання на новому етапі, за нових соціальних обставин - проблема окремого дослідження. На разі, важливо те, що у горах комерція накладається на традиційний устрій, модернізує його, проте не змінює основ. Нема дощів - добре для бізнесу, для туристів, але погано для гуцулів - нема грибів, головної їжі та заробітку. Розмиті після минулорічної повені дороги - системно ніхто досі не ремонтує, нові господарі роблять під’їзди лише до своїх господ. Критерії життя дещо інші. І міра багатства не в марці та моделі автомобіля - а в наявності коня чи корови, дому, до якого можна під’їхати тощо.

І ще одне. Мистецьке життя. Розкішні виставкові зали Києва (як от зусилля Віктора Пінчука) для представленням тенденцій сучасного мистецтва - і малесенький, на кілька кімнат будинок-музей І. Франка у с. Криворівні, що має численних відвідувачів щодня завдяки сподвижницьким зусиллям його директора і науковця Миколи Дзурака. Скажете некоректне зіставлення? Та ні, коректне. Просто це інша Україна в країні, зі столицею в Києві, де мислячі люди переймаються думками про своє призначення в житті і професії. Це своєрідна відповідь на тезу про те, якої приналежності ми потребуємо.

Подібні відмінності були в усі часи. В цьому нічого несподіваного і нового. Таке нині є в кожній області України. І було. Від Античності й до сьогодення. Інтелектуальна еліта і загальна маса, ті, кого прийнято називати народ, - живуть різним, кожен своїм, життям. І не можна вимагати від кожного з них їм не властивого. Університет не для всіх завершується ОСВІТОЮ, що є складовою КУЛЬТУРИ. Та й не для всіх він потрібен.

Ці зіставлення потрібні не тим людям у гірських селах, а нам з вами, нам, киянам. Бо серед гірських, чи степових, чи шахтарських людей є унікальні особистості, чиї долі, проблеми та способи їх розв’язання цілком автономні від Києва. І, як мені випало побачити, автономні і від наших зусиль з їх просвіщення - освітнього, медійного, технологічного. Тут люди ставляться до наших зусиль з цілком язичницькими критеріями користі - шкоди. Мені це потрібно, корисно - прийму. Ні - то йди собі людино з Богом.

Ці зіставлення потрібні, аби самим для себе могли знайти відповідь на запитання Чого потребуємо?

У Верховині, де до магазину іти щонайменше кілометр, а Нива (з доступних брендів, можна, звісно, й PRADO чи Camry, якщо не шкода транспортного засобу) - найдоцільніший вид транспорту, відомі бренди просто втрачають сенс. Втрачають сенс міркування про особливості Інтернет-технологій у виборчій кампанії, бо більшість з тих, хто має Інтернет не прописаний у Верховині, і буває там наїздами, а ті, хто прописані (підчас виборів буде зима, сніг, і в горах та на долині) матимуть зовсім інші запити і потреби. До них ті технології однак не дійдуть. Люди будуть молитися на самоті в капличках, які стоять над дорогами, в горах, і просити Бога про здоров’я своє і рідних. Люди будуть по 6-10 годин стояти в чергах до мольфара Нечая, аби зцілитися душею і тілом, віднайти силу для життя. Або виживання. Люди будуть пишатися музеєм І. Франка та рекомендувати його туристам, бо знають, що це ЇХНЄ, і це знає тут кожне дитя.

Після чергової поїздки між селами і горами я не втрималася і спитала: «Як тут люди живуть від вересня до квітня?! Це ж неможливо!» Вони звикли, - відповіли мені, - вони тут живуть завжди.

Прошу зрозуміти мене правильно. Я не закликаю жити так, як живуть у Верховині, чи інших регіонах України. Я киянкою в душі завжди була і буду. Питання, передовсім, у тому, хто ми? Ким є кожен з нас? І головно - як це зрозуміти. Звісно, таке самоусвідомлення може зреалізовуватися у кожного по-різному. Не хочу здаватися ментором, просто ділюся власним досвідом.

Бодай раз на рік залишати Інтернет вдома і бодай на три дні виїжджати до українських людей, на Миколаївщину, де більше порожніх хат, ніж заселених, в гірські села і містечка Карпат, в шахтарські містечка Донбасу, спілкуватися з людьми і ДУМАТИ над СОБОЮ, про СЕБЕ і для СЕБЕ. Давати СОБІ відповідь на запитання ХТОЯ і КУДИ ІДУ? Гуманізм і глобалізація нині дають свій відкат - ми мусимо, кожен для себе усвідомити відповіді на ці запитання, тоді, можливо, відбудеться переосмислення потреба в брендах, рейтингах, продажах, споживацькій та політичній кризі тощо.

У нас достатньо освіти і культури, аби аналізувати і думати. У нас мало можливостей це робити. У нас мало ЧАСУ переосмислювати себе. Для багатьох з нас є розкішшю, витратити час на думання про себе. Але інколи варто зупинити свій ілюзорний швидкоплинний час і створити ці умови. Це не можна зробити у себе вдома. Бо вдома наша звична суєта, мамона. Це можна зробити в своїй іншій Україні, в спілкуванні зі своїм іншими співгромадянами і своїм іншим народом. Мати можливість порівняння і погляду на себе збоку.

Виїхати з Києва і подивитися, відчути, усвідомити як живуть інші люди, але твій народ, твої співгромадяни. Помолитися насамоті в капличці, набратися сили від гір, роси, трави, степу - кожному своє. Так, це може видатися незручно чи кумедно для технологічного сучасного власника брендів та глобалістичних комунікацій. Але важливо і адекватно для осмислення СЕБЕ і СВОГО місце в цьому світі. Тоді, певно в кожного по-своєму проступає розуміння потреби в приналежності до території і етносу, до власної місії в житті і в професії. І вдається відмежувати суєтне, щоденне і необхідне й істинно ціннісне, вічне та важливе для кожного індивідуального життя. Відтак - країни, нашого медійного простору, нових ідей та контентів.

Тоді в голові щось трохи проясняється і погляд стає інакшим, тоді можна віднайти СВОЄ Кастанедівське «місце сили» і прочитати СВІЙ Сковородинівський «Буквар Миру».


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Філолог, громадський діяч


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

    Головна RSS