Сільпо у Луврі

Прислали звіт від мережі книгарень „Є". Як це не дивно, але найкраще з чотирьох моїх книжок продається „Європейський феєрверк" - дорожні нотатки з подорожі шістьма європейськими країнами. Такий інтерес вона має при тому, що майже не отримала реклами. Отож, вирішив поставити у блог маленький (хоча вони всі невеликі)  розділ з цієї книжки. Посмійтеся трохи.

Ви ніколи в світі не здогадаєтеся, яке найяскравіше в мене враження від недавньої поїздки до Парижа. Це не Джоконда. Це не «Мулен Руж». Це не Монпарнас і не Ейфелева вежа, і не Монмартр. Це - наш турист, який з пошарпаним пакетом «Сільпо» вишивав по Лувру. Пакет той бував у бувальцях і, либонь, мав вже кілька місяців.  А приятель цього туриста вишивав музеєм із іноземним пакетом, на якому англійською мовою було написано, що це для того, аби здавати речі в пральню - такі целофанові торбочки лежать в номерах готелів.

         На запитання «А чому в Луврі не можна ходити з пакетом «Сільпо»?» я однозначно відповісти не зможу. Скажу тільки, що загалом, крім пакетів, існують ще сумки і виглядають вони набагато привабливіше. Крім того, працюють ще й гардероби, куди цей самий пакет можна здати.

         Скажу ще, що дурень це не обов’язково той, хто говорить дурниці. Він може говорити і правильні, розумні речі, але не до місця. Наприклад, хто скаже, що двічі по два чотири дурість? Ніхто. Та коли раптом цей рядок таблиці множення прозвучить на любовному ложі, то комусь із коханців явно перехочеться займатися коханням.

         Отож, постає питання стилю. Все повинно відповідати певному місцю і певному часові. Якщо не відповідає, то це або несмак, або авангардний крок. Що є пакет «Сільпо» в Луврі - вирішуйте самі. Скажу тільки, що спогад про нього мене дуже веселить. Тільки згадаю - зразу починаю сміятися.