Останнє у блогах

Більше

Архів


Патріарх Кирило, реформатор Сталін і тьотя Галя з Полісся

Олександр Михельсон, 28.07.2009 17:23

Патріарх Московський Кирило, мені здається, не проти стати кимось на кшталт Папи Римського Івана Павла ІІ.

 

Найзнаменитіший католицький первосвященник багатьма вважався «останнім авторитетом» світової політики, хоча формально політиком не був і не мав права бути. Дивовижним поєднанням успішних піар-технологій та щирої віри в свою місію Іван Павло ІІ небачено підняв престиж католицької церкви, водночас підкоривши серця сотень мільйонів атеїстів визнанням її історичних гріхів.

 

Безперечний моральний авторитет для більшої частини людства, поляк Кароль Войтила знав кільканадцять мов, писав гуманістичні п’єси та перезаснував на сучасний лад інститут інквізиції, і майже до смерті направляв римську курію твердою рукою, попри те, що ця рука погано служила тяжкохворому господареві. І зумів приструнчити консерваторів, вивівши якщо не свою паству, то принаймні свою церкву, на гідні нові рубежі.

 

Росіянин Владімір Гундяєв теж знає чимало мов (хоча, на жаль, серед них немає і ніколи не буде української). Він теж – жорсткий керівник та водночас напрочуд вмілий дипломат, і в нього теж є час, коли, звісно, на те буде Божа воля, щоб увійти в Історію з парадного входу.

 

На молебені в Києві Кирило сказав, що єдність між українцями та росіянами – «не політична і не імперська, але це єдність у Христі». Та й напередодні теж дуже багато говорив про віру, і ніде – про державу чи політику. Тим самим Патріарх небезуспішно дистанціювався від ролі такого собі посланця Кремля. І це - не просто від «московитської підступності».

 

Бо ще цікавіше діє Кирило в Росії. Саме напередодні його візиту до Києва та «Української землі» (як формулюють це у прес-службі РПЦ) ліберальна громадськість сусідньої держави активно обговорювала виступ голови зовнішніх церковних зв’язків РПЦ, архієпископа Волоколамського Іларіона, який відверто визнав Сталіна людожером, нічим не кращим за Гітлера.

 

«Сталін був чудовиськом, духовним виродком... Він розв’язав геноцид проти народу своєї країни й несе особисту відповідальність за смерть мільйонів безневинних людей. У цьому плані Сталін цілком співставний із Гітлером... Немає ніякої істотної різниці між Бутівським полігоном та Бухенвальдом, між ГУЛагом і гітлерівською системою таборів смерті», - заявив архієпископ, котрий нині обіймає в ієрархії РПЦ ту саму посаду, яку раніше обіймав Кирило, і вважається його стовідсотковим протеже.

 

Заява, що йде врозріз із напівофіційним возвеличуванням сталінізму в сучасній Росії. Досить згадати істерію депутатів держдуми після того, як у ОБСЄ зробили рівно те саме – зрівняли сталінізм та нацизм...

 

З точки зору історика, сталінізм та нацизм дійсно дуже різні. Але правда й у тому, що для їхніх жертв вони були однаковісінькі. Тож у російській ліберальній пресі розгорнулася ціла дискусія з приводу того, що б могли означати слова Іларіона, вустами якого, як там усі переконані, в даному разі говорив сам Кирило. Зокрема, чи не означають вони, яким би оксюмороном це не виглядало, перетворення РПЦ на флагмана лібералізації Росії?

 

Проте це може означати дещо набагто простіше: Патріарх Кирило не бажає входити в Історію як, умовно кажучи, один із патріархів епохи «Путіна-Мєдвєдєва». Натомість він не проти, щоб ця епоха звалась його іменем.

 

І, не пориваючи враз із відомими ще з Петра І традиціями співіснування церкви та держави в Росії, наполегливо працює над перетворенням РПЦ на відносно самодостатню силу. Ніякого протистояння з державою – але альтернатива державі, державі як апарату насильства, і державі як інструменту самоорганізації людей з метою збільшення матеріального споживання.  

 

В Києві та в Москві багато хто бачить візит Кирила як черговий прояв неомперіалістичного курсу Кремля – і, звичайно ж, частина правди в цьому є. Але лише частина. Бо йдеться не лише про курс Кремля, а й про власний курс Кирила. Просто наразі вони співпадають.

 

Подібні починання, якщо, звісно, вони правильно вловлені автором цих рядків, не можуть не захоплювати своєю масштабністю (що насправді зовсім не заважає послідовно виступати, скажімо, за створення Єдиної помісної УПЦ, незалежної від Москви).  

 

Проте є дещо, що навряд чи дозволить Кирилові чи будь-кому іншому до кінця пройти шляхами прогресивних перетворень.

 

Надто не той апарат йому дістався. Та й не надто «та» паства.

 

Проілюструю на прикладі. Коли 2001 року до України приїздив Іван Павло ІІ, я був в гостях у бабусі – в селі, ясна річ. До бабусі зайшла її давня приятелька, і в розмові стала бідкатися через те, що «Папа оцей приїжджає. А чого він приїжджає? Он минулого разу приїжджав, то війна була!».

 

-     Яка війна?! – не без подиву поцікавився я.

 

-     Та яка ж. Із Гітлером!

 

-     Тьоть Галю, але ж Папа в Україну взагалі ніколи не приїжджав...

 

-     Ну шо ти мені розказуєш! Нам батюшка сам казав сьогодні в церкві!

 

Тоді я вперше зрозумів, що таке «утратити дар мови».

 

Тепер же, згадуючи ту провінційну історію, я впевнений, що навряд чи комусь вдасться достойно перебудувати православ’я.

 

Зрештою, як ми знаємо, успішна реформа цього інституту в Росії вдавалась тільки Петрові І. Та ще – Сталіну. Котрий такий самий, як Гітлер.

P.S. Незабаром після написання цього блогу Патріарх Кирило таки висловився з приводу прирівняння сталінізму до нацизму. Це сталося в ефірі телеканалу «Інтер».

 

Переплутавши ОБСЄ та Раду Європи (саме остання, за словами Кирила, на цей рахунок «нещодавно прийняла якийсь документ»), Патріарх заявив, що не можна все ж таки плутати «режим репресивний з людиноненависницьким». Наголосивши, що й західні країни все ж таки вступили в спілку зі Сталіним проти Гітлера. А не навпаки.

 

Власне, це і є згаданий вище історичний підхід до проблеми.

 

Безсумнівно, російські ЗМІ рознесуть звістку про те, що Патріарх в Україні «виступив проти виправдання злочинів нацизму». Але значно цікавіше, чи процитують там і його ж гнівні випади на адресу сталінізму.

 

За півтори хвилини, протягом яких Патріарх говорив на цю тему, він вилаяв сталінізм шість разів. І це все ще суперечить закликам «найпатріотичніших» російських політиків....  

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS