Останнє у блогах

Більше

Архів


Чірнамирдін і свобода П.

Олександр Михельсон, 14.06.2009 02:28

Якось я спитався у Надзвичайного і Повноважного Посла Російської Федерації в Україні Віктора Степановича Чірнамирдіна: «Як Ви ставитесь до потужного зростання фашистських настроїв в Росії?».

 

Ні, цю історію треба розповідати від самісінького початку.

 

Коротше, був День журналіста. Тобто 6 червня. І от один із «динозаврів телебачення» (це комплімент), так ось, один із «динозаврів» телебачення покликав на ток-шоу нас - шість штук журналістів й одного Надзвичайного і Повноважного ЧВС.

 

Журналісти були такі: чотири майстри міжнародного жанру, я, і Мустафа (що навіть у той час був страшніший за нас усіх, разом узятих - але ЧВС цього ще не знав). Коротше, оскільки мені мікрофон припадав у останню чергу, поставити якесь конкретне запитання про «Газпром» я не міг. Але про що, крім «Газпрому», можна було (на той час) питати Надзвичайного і Повноважного ЧВС?

 

На жаль, усе про «Газпром» уже спитали просунутіші колеги. Це ж, справді, не про борщ... Хоча б тому, що головний експерт із борщу в РФ - це, як відомо, далеко не ЧВС, а ЗКА.

 

Отже, єдине, що я вигадав - це запитання:

 

-     Виктор Степанович, как вы относитесь к росту фашистских, в том числе антиукраинских, настроений в России?

 

От після цього я зацінив Росію в цілому, і Чірнамирдіна - зокрема.

 

Бо останній страшенно образився, й півгодини говорив: ми перемогли фашизм! В сорок п’ятому році! А ви тут казна-що! А ми ж його перемогли! Га!

 

Це може ні про що не говорити, але від 09.05.1945 на момент ефіру минуло лише трішечки більше 60-ти років.

 

 

Тобто це був час, коли в Росії ще досить небагато людей говорили, що в Другій світовій винні поляки, українці або євреї - але тільки не Гітлер та Сталін.

 

 

Іншими словами, ще мало хто в РФ поділяв популярну там (нині) думку про те, що коли вже хтось і повинен відповідати за Бухенвальд та Освенцім, то це - ні в якому разі не люди Гітлера, котрі вчились правильно напинати колючий дріт у людей Сталіна... 

 

 

А в кого є ще якісь питання, так тому О. Бузина та Д. Табачник давно написали свої «міні-майн-кампфи» з годящими відповідями у алфавітному порядку.

  

Головний же шедевр видав ведучий. В рекламній паузі (ток-шоу йшло в прямому ефірі) він підійшов до лави журналістів і, дивлячись кудись простір, прорік крізь сигаретний дим:

 

-            Юначе! Є свобода слова, а є свобода п...дєжа!

 

...Пару років я думав над цією фразою. Потім кинув думати (над цією фразою, але не взагалі). А потім зрозумів, що свободи п...дєжа немає теж: адже за ці роки фашистські настрої російського суспільства стали загальним місцем, а замість ТОГО ведучого прийшли набагато цинічніші й тупіші, а свобода п...дєжа цілковито й остаточно зайняла в нашій країні місце свободи слова -  І ЩО ВІД ТОГО ЗМІНИЛОСЬ?

 

Але ось - пішов останній з динозаврів, Віктор Степанович Чірнамирдін. Той, хто справді і всерйоз міг образитись, коли об’єктивне зростання фашистських настроїв у Росії називали об’єктивним зростанням фашистських настроїв у Росії.

 

Я ніколи не сумував за вище згаданим ведучим - хоча був це профі найвищого ґатунку. Я також не сумував, що після того ефіру більше так і не потрапив на той канал, не потрапив більше ніколи, а скільки ж років промайнуло...

 

Але от за Чірнамирдіним я сумуватиму.

 

Ну, заради кого ще маститий український телеведучий скаже журналістові при свідках, просто в студії: «Юначе! Є свобода слова, а є свобода пі...дєжа!!!»...


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Публіцист.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS