Згадати про дитину раз на рік

Сьогодні Україна святкувала Міжнародний день захисту дитини. Усі урочисті заходи ще попереду – концерти, виставки, передачі, паради тощо. Таке враження, що цей день спеціально вигадали, щоб сьогодні українська влада, суспільство, «звёзды шоу-бизнеса», еліта згадали про дитину, про те що вона все-таки існує. Усі тільки й говорять, що «діти – наше все», «діти – наше майбутнє».

Проте, якщо подивитися на стан речей із «дитячою політикою», складається враження, що діти цієї країні явно не потрібні. Хіба дитина бажає іграшки, путівки в «Артек» (і то не всім) або концерти та їхню честь раз на рік? Ні! Дитині потрібно зовсім інше.

Для початку, дитина хоче жити. Але ж в нас демократичне, ліберальне суспільство, де шануються право вільного вибору. Якщо мама не захотіла народжувати дитинку, пробач, це її вибір. В принципі, бути біомасою для медицини теж почесно.

Дитина хоче мати щасливу родину з мамою та татом. Але кому потрібна в цій країні традиційна, здорова, репродуктивна сім’я? Ми живемо в добу «вільного кохання» (при чому, чим раніше і більше «партнерів», тим краще), коли сім’я – це тягар, а ні цінність. Такі слова як цнота, подружня вірність – це вже якісь матюки. Коли звичка віддавати, жертвувати чимось заради когось вже не є чеснотами. Шлюб тепер не довгоочікувана подія, яка відкриває новий етап в житті. Сьогодні це не союз жінки і чоловіка на все життя, це – тимчасове партнерство з метою отримати максимального сексуального задоволення. Чи можна з таким підходом подарувати дитині щасливу сім’ю?

Дитина, протягом свого дорослішання, хоче чимось займатися – футболом, конструюванням, танцями, співом, грою на музичних інструментах тощо. Але ж де вона це знайде, коли в її районі закриваються один за одним підліткові клуби? Навіщо, краще приміщення віддати комерційній структурі – нам треба економіку піднімати. Або нехай батьки віддають в респектабельні школи з all included.

Дитину, напевно, не варто вчити вживати алкоголь. Але рекламний супровід футбольних матчів та боксу її навчать протилежному. Кому це цікаво: депутатам ВР або продавщиці, що без розкаяння сумління продає «дорослий» товар дитині?

Дитина не сильно бажає жити з алкоголіками-батьками і опинитися на вулиці. А хто її питав, коли всіляко сприяв збільшенню вживання того ж алкоголю в країні? Проте ми сьогодні маємо міжнародні, конкурентоспроможні алкогольні бренди. Україні є чим пишатися.

Кожна дитинка мріє стати або лікарем, або космонавтом, або інженером. Чи зможе вона реалізувати свою дитячу мрію, коли сфера освіти не є пріоритетом  для української влади (набагато цікавіше ділити портфелі, грати у «царя гори»)?

Усі «святкові» урочистості на перше червня виглядають, таким чином, крихтами з барського столу. Якщо ж ми не зрозуміємо, що день захисту дитини – це 365 днів на рік, то завтра українців вивчатимуть в курсі всесвітньої історії разом з половцями, печенігами та іншими зниклими племенами.

P.S. За «щасливе дитинство» треба особливо подякувати вітчизняним ЗМІ, зокрема, ТБ. За їхнє сприяння деструктивним тенденціями в суспільстві. Приємно, що білоруські колеги піклуються більше за майбутнє своєї нації, а ні женуться за рейтингами завдяки «голим попам-сісям»:

Програма «Форум» на каналі БЕЛСАТ (від 20.05)