Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Guestovabe
<a href=" https://utap.online/big-tid/ ">big tid</a> <a href=" https://utap.online/video-model-xxx/ ">video model xxx</a> <a href=" https://utap.online/free-clips-of-black- porn/ ...
Коментарів: 74240
Guestwralm
<a href=" https://uweb.website/cupido-blad/ ">cupido blad</a> <a href=" https://uweb.website/dating-advice-colum n/ ">dating advice column</a> <a href=" ...
Коментарів: 74240
Guestwralm
<a href=" http://vaby.icu/dating-sider-for-store-m ennesker/ ">dating sider for store mennesker</a> <a href=" http://vaby.icu/free-dating-sites-like-m atch-com/ ">free ...
Коментарів: 74240
buigreeri
dew <a href="https://turbohempcbd.com/#&qu ot;>cbd hemp oil</a> wmx <a href="https://turbohempcbd.com/#&qu ot;>cbd pure hemp oil</a>
Коментарів: 74240
TomSisquansasia
lvx <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>real money casino</a> vjf <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>online casino</a> iyg <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>free ...
Коментарів: 74240
FaclelicAriterm
hlt <a href="https://hemp-oil2019.com/#&qu ot;>hemp oil store</a>
Коментарів: 74240
Guestovabe
<a href=" https://utam.website/annonce-femme-cherc he-jeune-paris/ ">annonce femme cherche jeune paris</a> <a href=" https://utam.website/rencontre-celibatai re-saint-omer/ ...
Коментарів: 74240
Guestovabe
<a href=" http://uweb.website/chat-n/ ">chat n</a> <a href=" http://uweb.website/oslo-dating-website/ ">oslo dating website</a> <a href=" http://uweb.website/porno-norwey/ ...
Коментарів: 74240
Guestwralm
<a href=" https://uweb.website/jenter-nrk-tv/ ">jenter nrk tv</a> <a href=" https://uweb.website/dating-for-single-i -nrheten/ ">dating for single i nrheten</a> ...
Коментарів: 74240
smonseDilmLoame
bcu <a href="https://cbdoil30.com/#"& gt;cbd oil prices</a> zql <a href="https://cbdoil30.com/#"& gt;cbd hemp oil</a>
Коментарів: 74240

Архів


Зала очікування

Олена Зерняк, 07.05.2009 16:47

Протягом останнього часу мені постійно доводиться бувати в Борисполі. То я когось зустрічаю, то проводжаю, то щось комусь передаю, то від когось приймаю передачі, то сама кудись лечу і прилітаю звідкись. Одне слово, не минає й тижня, щоб я не проторчала кілька годин в аеропорту.

І ось, несподівано для себе я помітила, що мене дивним чином не дратують ці бориспільскі натовпи і  метушня. Мало того, я відчуваю там певне піднесення, ніби перед початком якихось змін у житті. І навіть, коли доводиться чекати на когось дуже довго, це зовсім не нудно. Можно зосередитися на інших зустрічальниках і проводжальниках, спробувати уявити собі їхні емоції та історії.

Я зрозуміла, що коли заходиш в будівлю аеропорту, потрапляєш ніби в чистилище. Ліворуч, там, де зустрічають, там втіха, усмішки, квіти. Там, обнімаючись, світяться від щастя. Там, якщо і плачуть, то лишень від радощів. Там люди знаходять.

А праворуч, там втрачають. Там розігруються драми, розбиваються серця і надії. Там прощаються з коханими і близькими. Хтось прощається на тиждень, а хтось і назавжди. А якщо люди і посміхаються, то тільки для того, аби приховати сльози чи підбадьорити одне одного.

При мені недавно хлопець проводжав дівчину, йшла реєстрація на якійсь московський рейс. Обоє дуже молоденькі, років по двадцять. Вона – якась низенька і товстенька, зовсім несимпатична і вдягнута якось жлобувато. Він  - абсолютно непоказний, пройдеш і не помітиш. Такий собі Сірко. Але як вони прощалися! Як вони обнімалися і обидва плакали! Вона кілька разів заходила на реєстрацію, він дзвонив їй на мобільний, вона верталася і сльози та обійми починалися знову. Це було так щиро і зворушливо, що в мене защемило серце, я відійшла вбік і теж почала ревти. А коли цей хлопець таки остаточно з нею попрощався і, похнюпивши плечі, посунув до виходу, мов на страту, виникло бажання кинутися за ним і сказати йому якісь обнадійливі слова. Посоромилася.

І я от подумала, чому б не зняти такий ТБ-проект? Його можна було б так і назвати «Зала очікування». Різні правдиві історії, зустрічі і прощання, надія і безвихідь. Все переплутано, як і в житті. І головне, що все по-чесному. І про справжні почуття. Тільки синхрони людей. Тільки хроніка. Без всякого закадрового тексту і моралізаторства.

До речі, одразу відповім на можливі закиди щодо безсоромного втручання телебачення у чуже життя. Для багатьох людей у такому стані поговорити з кимось про своє сокровенне – життєво необхідно. Це своєрідна психотерапія. Ефект співрозмовника у поїзді. Почуватися несамотнім, коли тобі зле, або навпаки – мати можливість поділитися своєю радістю.

Бо скільки можна цієї клятої політики? Цього безкінечного криміналу і кровіщі, які з кожної програми і кожного випуску новин б»ють ключом? Може, телебачення нарешті згадає, що існують якісь вічні цінності?

Дурня, звичайно. Сентиментальна маячня. Бо кому воно треба….   


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Директор редакторського продакшну «Перша редакція».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS