Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

AntillaInettibe
hxe <a href="https://onlinecasinoslots888. us/#">online casino slots</a>
Коментарів: 60667
Towexpotallot
wth <a href="https://cbdhempoil2019.com/#& quot;>hemp oil for dogs</a>
Коментарів: 60667
Guestwralm
<a href=" https://howu.online/gay-porn-archives/ ">gay porn archives</a> <a href=" https://howu.online/free-ebony-porn-to-w atch/ ">free ebony porn to watch</a> ...
Коментарів: 60667
Guestwralm
<a href=" https://howu.online/lesben-porn-pics/ ">lesben porn pics</a> <a href=" https://howu.online/pnude-girls/ ">pnude girls</a> <a href=" https://howu.online/pussy-takes-big-cock / ...
Коментарів: 60667
totretabani
qtn <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>online casino bonus</a>
Коментарів: 60667
Kedreaday
bav <a href="https://cbdhempoil2019.com/#& quot;>cbd oil cost</a>
Коментарів: 60667
Guestovabe
<a href=" https://hixy.space/busty-asian-sex-tube/ ">busty asian sex tube</a> <a href=" https://hixy.space/asian-crossdress-porn / ">asian crossdress porn</a> ...
Коментарів: 60667
Guestwralm
<a href=" http://husy.website/best-message-to-send -on-online-dating/ ">best message to send on online dating</a> <a href=" http://husy.website/dating-chat-without- registration-free/ ...
Коментарів: 60667
Guestovabe
<a href=" http://howu.online/big-ass-pussy-picture / ">big ass pussy picture</a> <a href=" http://howu.online/satin-milf-porn/ ">satin milf porn</a> <a href=" ...
Коментарів: 60667
amacivap
http://mewkid.net/order-amoxicillin/ - Amoxicillin Purchase <a href="http://mewkid.net/order-amoxi cillin/">Buy Amoxicillin</a> vra.rpii.blogs.mediasapiens.ua.qsp.ag http://mewkid.net/order-amoxicillin/
Коментарів: 11456

Архів


Як захистити редакцію

Юрій Свірко, 30.04.2009 00:00

Як захистити права редакції видання, яке закриває засновник?

 

Вашу газету закрили. Що робити? Можна мітингувати, можна просити виплатити зарплату, а можна – самостійно поновити її випуск. Для останнього головною умовою є віра в ту справу, яку ви робили. Якщо ви не вірите в майбутнє вашого видання – треба геть забути про нього та шукати нову роботу. Чи захочуть колективи припиненої “Газети 24” або поки що не припинених, але вже юридично проблемних “Экономических известий» скористатися досвідом «Обзора»?

 

Розпочну цитатою з заяви Віктора Тімченка на ТК: “У п’ятницю 6 лютого близько 21.00 до мене, гендиректора «Медіадому», в кабінет зайшли начальник відділу економічної безпеки управляючої компанії «ВОКстрім», керівник медіанапрямку управляючої компанії та Олександр Бовтач, які під розписку ознайомили мене з протоколом зборів власників «Медіадому» від 6 лютого про припинення випуску газети, тимчасове усунення мене від обов’язків генерального директора і призначення з 7 лютого виконувачем обов’язків генерального директора Олександра Бовтача. Ні про збори власників «Медіадому», ні про те, які питання вони розглядали, ні про своє усунення до тієї миті я поінформований не був. Дещо дивна обставина як для корпоративних взаємин взагалі, так і для обходження з генеральним директором зокрема, чи не так?»

 

Це зовсім не дивна, а абсолютно традиційна обставина київських медіавзаємин. ТК вже розповідала (і навіть публікувала копії таких протоколів), коли звільняли президента «Медіа Інвест Груп» Володимира Чепового (зараз президента «Галицьких контрактів»). Такого кшталту протокол дуже здивував мене 7 квітня 2008 року, коли разом із наказом про звільнення мені дали протокол засідання Наглядової ради ЗАТ «Видавництво «Економічні Відомості».

 

До цього протоколу я навіть не знав, що така рада в нашому ЗАТ  існує. Окрім цього, якщо ця рада нібито розглядала питання про звільнення мене з посади нібито в.о.головного редактора «Экономических известий» (хоча «посади в.о.» просто немає – є посада головного редактора, обовязки якого може виконувати людина з тимчасовим статусом), то вона ж мусила розглядати й питання про призначення мене на цю «посаду в.о.» та про звільнення попереднього головного редактора «ЭИ» Георгія Осипова, який є громадянином Росії, мав трудовий контракт іноземця та відповідний дозвіл на працевлаштування, а тому повідомлення про його звільнення мали надіслати до центру зайнятості саме в день звільнення. Але ж усі знають, що його звільнив та призначив мене віце-президент «Індустріальної групи» Олександр Пилипенко за рекомендацією президента, першого віце- та просто віце-президента «Медіа Інвест Груп» Володимира Чепового, Ірини Андрющенко та Андрія Радюка. Це зараз, 2009 року, ТОВ «Медіа Інвест Груп» стало засновником та видавцем газети замість ЗАТ «Видавництво «Економічні Відомості», а 2008 року в Шевченківському суді представники ТОВ «МІГ» і ЗАТ «ВЕВ» робили вигляд, що це абсолютно різні та незалежні структури, хоча й зі спільною фактичною адресою.

 

Проте повернемося до «Газети 24». Що об’єднує її випадок з «Обзором»? Те, що обидві редакції дізналися про припинення випуску за пару днів до самого припинення, а мали – за законом – за два місяці. Погодьтеся, для журналіста припинення випуску його газети – це більше ніж суттєва зміна в організації праці. КзПП вимагає повідомляти про такі зміни за два місяці. Власники «Обзора» теж порушили тут закон, але викрутилися тим, що два місяці обіцяли платити нам зарплатню ні за що та письмово гарантували, що нікого за прогул не звільнятимуть (проте власники поїхали разом зі своїми гарантіями, а мені другу зарплату не виплатили й звільнили таки за прогул аж 27 квітня).

 

ТК оприлюднила текст московського журналіста “Оттенки серого» (Олег Кашин, OpenSpace.ru, 10.02.2009), де йшлося:

 

«Сегодня может показаться удивительным, но еще двадцать лет назад такая конструкция («если пользователь пытается присвоить то, что не принадлежит ему...») выглядела совсем не очевидной. В августе 1990 года вступил в силу Закон СССР «О печати и других средствах массовой информации», согласно которому трудовые коллективы получили право провозглашать себя учредителями, то есть практически собственниками тех изданий, в которых они — на момент вступления закона в силу — работали. В законе, впрочем, была специальная оговорка насчет того, что если на издание претендует, помимо трудового коллектива, прежний собственник этого издания, то Госкомпечати СССР должен решить, на кого именно регистрировать спорное СМИ…

 

Наконец 13 сентября 1990 года Госкомпечати СССР выдал трудовому коллективу «Огонька» регистрационное удостоверение. «Читатель, ты победил, «Огонек» свободен!» — писал Виталий Коротич в передовице очередного номера. Бывшему собственнику журнала, издательству ЦК КПСС «Правда», оставалось только утереться — слова «рейдерство» тогда еще в русском языке не было».

 

Чи можна звинувачувати мене в рейдерстві щодо газети «Обзор»?

 

Сьогодні може здатися дивним, але Закон СРСР 1990 року досі є чинним в Україні!

 

На сайті Верховної Ради України є три наступні документи, позначені як чинні:

 

Документ v1552400-90, редакцiя вiд 01.08.1990 на пiдставi v1553400-90, чинний

 

 

 

Сторiнки:  [ 1 ]

 

 

                            З А К О Н
            СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК
           Про пресу та інші засоби масової інформації

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 26, ст.492 )
( Вводиться в дію з 1 серпня 1990 року згідно з
                             Постановою ВР СРСР
  N 1553-I (
v1553400-90 ) від 12.06.90, ВВР, 1990, N 26, ст.493 )

Стаття 13. Припинення випуску або видання засобу масової
                інформації

     Припинення випуску  або  видання  засобу  масової  інформації
можливе за рішенням засновника або органу, який зареєстрував засіб
масової інформації, або суду.

     Орган, який зареєстрував засіб масової  інформації,  або  суд
припиняє  його  випуск  чи видання у разі повторного протягом року
порушення вимог частини першої статті 5 цього Закону.

     Якщо засіб  масової  інформації  не   випускається   або   не
видається більше року, для його поновлення потрібне нове свідоцтво
про реєстрацію.

     У разі рішення засновника про припинення випуску або  видання
засобу  масової  інформації  трудовий  колектив  його редакції або
редактор (головний редактор) має  переважне  право  на  заснування
засобу масової інформації з тією ж назвою.

 

Стаття 14. Порядок оскарження відмови в реєстрації засобу
                масової інформації, а також рішення про
                припинення його діяльності

     Відмова в  реєстрації засобу масової інформації або порушення
державним органом встановленого для реєстрації місячного строку, а
також 
рішення про припинення діяльності засобу масової інформації
можуть  бути  оскаржені  засновником  або  редакцією   в   суд
   і
розглядаються   судом,   включаючи   майнові   спори,  в  порядку,
передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

     Визнання відмови в реєстрації засобу масової  інформації  або
рішення  про  припинення  його  діяльності  такими,  що суперечать
законові,  тягне  за   собою   скасування   оскаржуваних   рішень.
Скасування   рішення  про  припинення  діяльності  засобу  масової
інформації тягне  за  собою  відшкодування  збитків,  що  їх  мали
засновник, редакція і видавець, включаючи неодержані доходи.

 

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А від
09.10.96

 
                             (Витяг)
 
     Як встановлено  судом  і  видно  з  матеріалів  справи,   між
правлінням  АТВТ  "Шахта  "Комуніст"  і  трудовим колективом виник
колективний трудовий спір  через  затримки  у  виплаті  заробітної
плати.  У зв’язку з цим колектив шахти припинив роботу на період з
17 по 25 липня 1996 р.

     Зазначені обставини  підтверджуються  поясненнями  сторін  та
показаннями допитаних у судовому засіданні  свідків, з яких видно,
що  страйк  було  проведено трудовим колективом шахти з порушенням
положень статей 2 - 5 і  7 названого Закону СРСР.  На цій підставі
суд обгрунтовано визнав страйк незаконним.

     Згідно з  п.  1  Перехідних  положень   Конституції   України
(
254к/96-ВР ) закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття
нею чинності,  є чинними в частині,  що не суперечить Конституції.
Оскільки  питання  вирішення  колективних трудових спорів законами
України не врегульовані,  суд відповідно  до  Постанови  Верховної
Ради України від 12 вересня 1991  р.  (
1545-12 )   "Про   порядок
тимчасової дії на території України окремих  актів   законодавства
Союзу РСР", яка  не  суперечить  Конституції України, обгрунтовано
застосував згаданий Закон СРСР.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.

 

П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
         Про порядок тимчасової дії на території України
              окремих актів законодавства Союзу РСР
 
      ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 46, ст.621 )

     У зв’язку з Постановою Верховної Ради України від  24  серпня
1991 року "Про проголошення незалежності України" (
1427-12  )  та
прийняттям Акта проголошення незалежності  України  Верховна  Рада
України  п о с т а н о в л я є:
     Встановити, що до прийняття відповідних  актів  законодавства
України на території республіки застосовуються акти  законодавства
Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за
умови, що вони не суперечать Конституції  ( 
888-09  )  і  законам
України.

 Голова Верховної Ради України                           Л.КРАВЧУК
 м. Київ, 12 вересня 1991 року
          N 1545-XII

 

До чого я це все веду? Редакція «Газети 24», навіть якщо вона не вірить у перспективи поновлення цього видання власними силами, може звернутися до суду та вимагати відшкодування збитків, включаючи неодержані доходи. І це означає не лише заборгованість із зарплатні, але й ненараховану зарплатню вже після незаконного припинення випуску газети.

 

Яка правова ситуація в мене? З 24 червня 2008 року я працював головним редактором «Газети «Обзор», засновником та видавцем якої є ТОВ «Видавництво «Телеграаф Ньюз Медіа». 24 грудня 2008 року директор ТОВ «Видавництво «Телеграаф Ньюз Медіа» Роман Бориско підписав накази № 154-ОК про припинення випуску «Газети «Обзор» та № 170-ОК про моє звільнення з 24 лютого 2009 року. Такі самі накази про звільнення отримали всі співробітники ТОВ.

 

         За ст. 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (є ще й такий чинний закон) «засновник (співзасновники) має право припинити випуск видання у  випадках  і  порядку,  передбачених  установчим  договором  або статутом редакції чи іншим договором,  укладеним  між  засновником (співзасновниками) і редакцією».

 

         У відповідь на моє письмове звернення від 3 січня 2009 року з вимогою надати мені як головному редактору завірену копію або проект установчого договору, статуту редакції або іншого договору про припинення випуску «Газети «Обзор» директор ТОВ «Видавництво «Телеграаф Ньюз Медіа» пан Бориско листом вих. № 02/09 від 2 лютого 2009 року в пункті 6 зазначив: «Ваша вимога не може бути виконана у звязку з тим, що зазначених документів не існує».

 

         Голландьскі власники «Обзора» цього року спеціально повідомили мене, що на них працюють аж дві юридичні фірми. Як сказав би посол Черномирдін, «напугали бабу туфлями с высоким каблуком». Адже юридичні підбори не такої вже високої якості, хоча мені заявили, що процитовану відповідь готувала фірма Magisters.

 

         Ця офіційна відповідь означає, що не існує будь-яких законних підстав для припинення випуску друкованого видання «Газети «Обзор», а тому й для звільнення співробітників редакції.

 

         За ст. 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» лише «на підставі письмового повідомлення засновника (співзасновників), погодженого з редакцією, або рішення суду про припинення  випуску друкованого засобу масової інформації реєструючий орган визнає свідоцтво про  його  державну  реєстрацію недійсним».

 

            З редакцією «Газети «Обзор» припинення її випуску погоджено не було. Навпаки, я як головний редактор двічі звертався до Міністерства юстиції України з вимогою вчинити дії з перереєстрації «Газети «Обзор» на співзасновника або засновника в особі очолюваної мною редакції «Газети «Обзор», яка відповідно до пп. 4-6 протоколу загальних зборів трудового колективу редакції «Газети «Обзор» від 25 грудня 2008 року має право виступати  засновником  (співзасновником) «Газети «Обзор».

 

            Ст. 7 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначила: «Редакція має право виступати  засновником  (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем». Закон було схвалено ще 1992 року, коли ринкові відносини були ще диковинкою. І законодавець в такий спосіб захистив редакції радянських видань, в яких, до речі, головним був головний редактор, а не гендиректор чи президент медіа-холдингу. Можливо, закон старий, але це закон.

 

            Якщо ж редакція має право виступати (спів)засновником, то будь-яка сьогоднішня українська редакція може скористатися цим правом та стати з власником (засновником або видавцем) на рівних, а не залишатися підпорядкованою та безправною. Якби редакція тих же «Экономических известий» скористалася цим правом, їй би не затримували постійно зарплатню великі медіа-менеджери сучасності.

 

            За ст. 20 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» «спори  щодо  зміни  засновника (складу співзасновників) вирішуються судом в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України». А за ст. 19 того ж закону «скасування  рішення  про  припинення  діяльності  друкованого засобу масової інформації тягне за  собою  відшкодування  збитків, заподіяних  засновнику  (співзасновникам),  включаючи неодержані доходи». Це положення українського закону частково дублює чинний радянський закон.

 

            А ст. 23 Закону України ще цікавіша: «Редактор (головний  редактор),  обраний  на  посаду  трудовим колективом редакції, не може бути звільнений з  посади  без  згоди трудового колективу редакції». Нею міг би скористатися трудовий колектив тижневика «Український тиждень», який писав листи до власника на захист свого головреда, проте зараз працює з новим головним редактором і про листи забув.

 

            Як головний редактор «Обзора», обраний 15-ма голосами проти одного, я вирішив захистити свій колектив і звернувся до Печерського суду.

Наказ № 170-ОК про моє звільнення з 24 лютого 2009 року, який підтверджує мої повноваження як головного редактора, був доданий до позовної заяви в трьох примірниках, як і протокол загальних зборів трудового колективу редакції «Газети «Обзор» від 25 грудня 2008 року.

 

            Мало того – обраний головред чи не обраний, але ст. 23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначає: «Редактор  (головний  редактор)  керує  діяльністю  редакції в
межах  повноважень, визначених її статутом, представляє редакцію у
відносинах  із засновником (співзасновниками), видавцем, авторами,
державними органами, об’єднаннями громадян і окремими громадянами,
а  також  у  суді  і третейському суді та несе відповідальність за
виконання  вимог,  що  ставляться до діяльності друкованого засобу
масової  інформації,  його  редакції відповідно до цього Закону та
інших актів законодавства України
».

 

            Але що це все для Печерського суду? Його суддя Козлов надіслав мені ухвалу від 16 лютого 2009 року, де написав, що «заявляючи вимоги в тому числі в інтересах редакції «Газети «Обзор», позивач не долучив до матеріалів позовної заяви належним чином засвідчений документ, який підтверджує наявність у нього відповідних повноважень».

 

            Тобто закон, наказ і протокол – це для судді Козлова не документ. Очевидно, він хотів отримати довіреність від редакції на представника. Проте редакція «Обзора» не має статуту, печатки та статусу юридичної особи. Але це зовсім не значить, що вона не має права на співзасновництво та на звернення до суду!

 

            Окрім того – хто видає довіреність від редакції, яка є юридичною особою? Звісно ж, її головний редактор. Чи має глибинний юридичний сенс довіреність самому собі?

 

            Суддя Козлов надав мені час для усунення недоліків позовної заяви до 25 лютого, хоча нас усіх мали звільнити 24-го, а я просив заради забезпечення позову призупинити дію грудневих наказів на час розгляду справи. Отаке ось українське правосуддя.

 

            Саме тому я й зареєстрував у Міністерстві юстиції нове видання «Огляд-газета»/«Обзор-газета» -- щоб не чекати роками, як це було з моїми позовами до Київського бюро агентства Рейтер, «Комерсанту-Україна» та «Економічних відомостей», а робити свою основну справу, якою точно не є судова тяганина.

 

            Для чого тоді суд із видавцем «Газети «Обзор»?

 

По-перше, це зарплата всієї редакції (не лише моя) з 24 лютого й до дня рішення суду.

 

По-друге, це права редакції на «Газету «Обзор», яку припинили незаконно.

 

По-третє, судовий процес де-факто (а згодом, сподіваюсь, і де-юре) унеможливить продаж «Газети «Обзор» новому інвесторові після звільнення всіх тих людей, хто працював на розвиток цієї торгової марки. Адже який новий інвестор захоче роками судитися із Юрієм СвіркомJ ? І навіщо «Обзор-газете» теоретично можливий конкурент «Газета «Обзор»?

 

А по-четверте, як я вже писав, це моя карма – навчати роботодавців закону. http://telekritika.kiev.ua/articles/174/0/9256/svirko_sud/ : «Спуску иностранным работодателям давать не стоит. Даже если на борьбу за свои права уходят долгие годы».

 

 

 

             

 

 

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, головний редактор газети «Обзор».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS