Онлайн-ідентичність

Це не вигаданий термін. Він офіційно існує в лексиконі ЄС. І до цього явища ставляться надзвичайно серйозно. Власне, в новині про Домен.eu (7 квітня виповнилося три роки з дня запуску Інтернет-домену найвищого рівня .eu і він вже нараховує понад три мільйони доменних імен), яку я надибала у Віснику ЄС, і йшлося про ту саму «онлайн-ідентичність», але не просто - а європейську.  «Поширюючи ідею європейської онлайн-ідентичності, домен .eu допомагає громадянам і підприємствам отримувати всі переваги єдиного європейського ринку» - йдеться у офіційній новині від ЄС.

Коли я це прочитала, на мене напала велика українська жаба. Бо власне, про українську онлайн-ідентичність ніхто ні  чичирк.  Чиновники, які мали б відповідати за інфополітику та просування країни Україна у світі (у тому числі й у світовій павутині), підозрюю, і не здогадуються, про що мова і кому вона потрібна, якась там ідентичність, та ще й онлайн. Дякувати Боку, що існує той Домен.ua. А все інше - теорія, яка до життя (а отже, вибачте,  до бабла) не має жодного стосунку.

Зате ділять-не поділять кошти, які виділені з держбюджету (якщо вірити міністру Юрію Павленку) на рекламну кампанію «Євро-2012». Павленко каже, що у розпорядженні Державного комітету радіомовлення та телебачення 15 млн. гривень на «всьо про всьо» на цей рік, а у Комітеті дивуються,  мовляв, про які-такі мільйони йдеться, нічого не отримували, нічого не знаємо. Хіба тут до ідентичності?