Українофобія та редакційна політика

З сумом залишаю "Радіо-Ера". Мені не дозволили як журналісту "Радіо-Ера" підготовку матеріалу про українофобію у київській  школі №78. Дзвінок від мого начальства на цю тему і зникнення матеріалу з сайту трапилося одразу після того, як я записав завуча згаданої школи Віту Павліченко.  Я написав запит  у КМДА, мені відповіли і я почав працювати. Якби прес-служба вимагала запит з печаткою - готував би запит з печаткою. І якби мені його не підписали  - звільнився б раніше і написав би запит як незалежний журналіст.  А так прес-служба проявила професіоналізм, зареєструвала запит. Він пішов у роботу. Матеріал, розміщений на сайті  був у топах сайту впродовж кількох днів. Тобто, я вважаю, що своє редакційне завдання  - наповнити сайт матеріалами, яку будуть цікаві читачам - я виконав. Редакція так не вважає. Мені запропоновано розробляти цю тему, не чіпаючи школу 78. Я з цим не згоден.  Отож, досліджую цю тему як незалежний журналіст і буду вдячний редакції, якій потрібні саме журналісти, за пропозицію роботи. А як таких пропозицій не буде - створю власний ресурс, як планував три роки тому,  але відклав, бо мені запропонували редагувати сайт "Радіо-Ера". Звичайно, мій формат - новини на радіо. Сподіваюсь, колись буде у нас радіостанція, де потрібні будуть люди з моїми уявленнями про те, як це треба робити. А поки що - прощавай "Радіо-Ера" радіостанція, на яку я прийшов у 2002 році, потім сходив на держслужбу у 2007, потім попросився назад. І нині знову мушу звідти піти, бо, оприлюднивши історію про українофобів з 78 школи я фактично зробив себе відповідальним за долю і тих сміливих батьків, які наважилися про це розповісти і їхньої україномовної дитини. Якщо я просто залишу цю історію - їх почнуть видавлювати з класу і з школи. Я добре знаю як це вміють робити "освітяни". Сам у школі працював кілька років. Нині матеріал, про який йдеться опубліковано тут