Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Ярослав
Браво !
Коментарів: 1
Rita
say thanks to so a lot for your website it assists a great deal. Recommended Internet page - simply click the up coming post - Click That Link - click the next site - relevant website - my company ...
Коментарів: 10
Анатолій Загравенко
Дуже шкодую, що таку мудру і патріотичну людину Президент України не взяв у свої радники. Скільки полегшення і ...
Коментарів: 7
Ник-ник
Странно как это создание вновь нашо роботу. Лилиана больная на всю голову, но похоже новые работодатели этого ...
Коментарів: 58
Anisha
Off-topic, but I wanted to give you a ^5 Field for your choice of House Negro of the Day. Brothaman has really and truly mucked-up. But from what I read, hed been doing it all his career. Perhaps old ...
Коментарів: 4
Bobbo
Regarding in.:adetcomrNo doubt, there can be a certain wisdom in markets, but investors have been known to pick losers that they thought were "sure things." Same with Obama. The geeks who trade ...
Коментарів: 4
Essie
si chaque famille riche &lsquo;prend en charge&rsquo; une famille pauvre et qu&rsquo;elle aide dans tous les domaines (alimentation, scolarité, soins <a href="http://hsbvtqfhrd.com"&g t;etÃ3&82#0;)dc©jà</a> ...
Коментарів: 4
Lavigne
Intrinsicly expedite strategic alignments for high-payoff information. Holisticly facilitate highly efficient funaeionclitits vis-a-vis stand-alone products. Credibly expedite transparent methodologies ...
Коментарів: 4
Валерій Степаненко
Сьогодні Ді Капріо отримав за цю роль "Золотого Глобуса"...
Коментарів: 1
если у вас нету жопы
значит у вас жопы нет
Коментарів: 1

Архів


Пшик з референдуму у Польщі

Олександр Івахнюк, 08.09.2015 18:13

 

Оскільки перебуваю у Польщі і стежу за подіями у цій країні та бачу певний брак інформації в Україні про події за західним кордоном – вирішив, що мушу написати цей текст. 

Одразу скажу, що текст суб’єктивний і написаний  для тих, хто мені вірить. Майже 20 років роботи у медіа сфері переконали мене у тому, що так звана обєктивність використовується різними переляканими нездарами на керівних медіапосадах для замовчування важливих тем і фактів.

Зробив висновок, що у разі, як я напишу щось необєктивне, той, хто так вважає, мусить подати стосовно мене позов до суду. Якщо такого позову немає – отже я написав правду.  Пару місяців тому написав текст про підлу діяльність прикордонників на західному кордоні, назвавши їх у тексті мародерами. В суд ніхто не подав донині. Отже, погоджуються з моїм висновком та висновком більшості тих, хто перетинає кордон. Таких прикладів можна наводити сотні. 

               Тепер по суті для тих, хто мені довіряє, огляд трендів у польських медіа та думках місцевих жителів.

Минулої неділі у Польщі відбувся референдум, де у людей питали чи хотіли б вони, щоб у Польщі з’явилися одномандатні округи (тобто, як в Україні, коли який-небудь скоробагатько приїздить у забитий, затурканий район, засипає його гречкою, поставить пару дитячих майданчиків, пообіцяє бабі - квіти дітям - морозиво і він уже депутат парламенту). Друге питання стосувалося фінансування партій з бюджету і третє питання було сформульовано так, що без ста грамів не розберешся. Як я зрозумів, у поляків питали, чи хочуть вони, щоб податківці самі доводили, що хтось не заплатив податків, а не громадяни доводили свою правоту. Тобто, щоб у разі сумнівів, податкова завжди ухвалювала рішення на користь громадянина.

Ці питання на фоні останніх подій у світі виглядали так, ніби посеред розгромленого росіянами терміналу донецького аеропорту яка-небудь пані на високих підборах питала б у солдата поряд, яким лаком їй зараз нафарбувати нігті?

Уявили картинку? Правда, виглядає дивно, гидко, підло?

Ну, поляки, власне так і подумали, тому що лише вісім відсотків прийшли на той референдум.

Одна з причин уже озвучена – недоречні, недочасні питання. Друга причина – суперова медіакампанія,  яка відкрила факти стосовно долі рішень, ухвалених на попередніх референдумах. Не буду переобтяжувати вас інформацією, просто скажу, що у Польщі уже було кілька референдумів успішних і жодного разу сейм і сенат не пропустили законів, за ухвалення яких проголосувала більшість поляків під час такого свята демократії яким є референдум.

А навіщо ж було його ініціювати? Тут історія взагалі кумедна і повязана вона з тим, що у Польщі теж пішли у політику популісти.  Одним з найтяжчих недоліків демократії є виборче право у людей, які не можуть ухвалити рішення навіть на рівні своєї родини. А суспільство їм довіряє обирати мерів, депутатів і президентів. Такий виборець, ухвалюючи рішення за кого голосувати, дивиться на кандидата, як на зірку серіалу. Подобається – голосую. Інші такі виборці обирають за покликом шлунка. Дадуть їм гречки – оберуть. Не дадуть, будуть розповідати про якісь там закони, про  якісь там можливості для розвитку – не звернуть уваги. Власне, такі виборці нині обрали Польщі президента.   Президент пообіцяв те, що від нього хотіли почути – грошей буде більше, працювати треба буде менше. Все. Цього достатньо для того, щоб мобілізувати пияків і трутнів на похід до виборчої скриньки.

Розмови про те, що зниження пенсійного віку і збільшення квоти вільної від податків знищить економіку людину без освіти, роботи і бажання щось робити не цікавить.

Отож, кандидати у президенти перед виборами змушені були орієнтуватися на такий електорат, бо така була кон’юнктура.

Анджей Дуда обіцяв направо і наліво все і всім. Броніслав Коморовський змушений був перехоплювати цю популістську ініціативу і теж ставав популістом, але якось недолуго і зі шкодою для бюджету. Однією з таких шкод і стало рішення про проведення референдуму. Озвучили цю ідею інші, а чинний тоді президент вирішив взяти ініціативу в свої руки і написав те, що інші просто артикулювали, на папері. А сейм і сенат проголосували, теж боячись, що їхнє неголосування за уже озвучене усіма рішення зашкодить рейтингам. Анджей Дуда переміг і, за інерцією, не відмінив референдум, бо ще ж вибори парламентські попереду.

Отак і вийшло, що купу грошей, потрібних, наприклад, для підтримки фермерів з їх висушеними врожаями, пішли на нікому не потрібну забавку.

Референдум – корисна справа. І поляки до нього ще повернуться. Коли стануть такими ж багатими як швейцарці, де референдуми уже розписані до 2024 року. А поки Польща – не Швейцарія.

Друга тема, яка нині активно звучить у польських медіа – питання біженців. Чи потрібні у Польщі  біженці, які силою прориваються у Європу, залишають за собою смітники у заповідниках і нехтують допомогою на які зображено червоний хрест?  Про це цілий день говорять сьогодні, говорили вчора і говоритимуть завтра у польських медіа.

Питання: чому усі ці біженці їдуть у Європу, коли ближче до них є такі багаті мусульманські країни як Катар, чи Саудівська Аравія? Чому ті країни не допомагають єдиновірцям і змушують їх подорожувати у чужі краї з іншою культурою?  Чому серед біженців переважно чоловіки? Жінок і дітей показують у телекартинках, але як стверджують очевидці, жінок і дітей з біженцями рівно стільки, щоб заповнити телекартинку для сюжету. Як бути з закликом папи Франциска, який просить костьоли прийняти родини біженців?

Опитані медіа експерти погоджуються з тим, що треба допомагати людям, які  рятуються від війни. Але чи насправді ті люди рятуються від війни? Чи вони несуть війну у Європу? А може це чергова спецоперація проти цивілізованого світу? Саме так на цю тему говорять польські медіа, показуючи жахливі картинки з кордонів ЄС, які перетинають з боєм мусульмани.  Перцю у цю історію підсипали якісь місцеві психічно неповносправні, написавши, що для  біженців треба відкрити Аушвіц і газову камеру запусити. Цими інтернет-балакунами уже займається прокуратура.

Ну і, звичайно ж, «золотий потяг» який шукають десь під Вроцлавом. Прямі включення, обговорення питання, кому ще не знайдені скарби належать…

Про Україну поступово забувають. Може це і добре. Адже українці не рвуться через кордон, а спокійно стоять у чергах до консульств, потім терпляче чекають на кордоні у семигодинній черзі і згодом тяжко працюють на польських підприємствах, створюючи додану вартість з якої польський президент хоче втілити свої передвиборчі обіцянки.

І в цьому є безумовний плюс для українців. Хороше пізнається у порівнянні з поганим. Ми для них ближчі.  Зайвим доказом тому – кабаретовий жарт, почутий пару днів тому по телевізору: 

Розмова вчительки і школярів.

Школяр: На яку нам завтра годину приходити?

Вчителька: Завтра у вас вільний день на честь європейського свята - приймаємо у ЄС нових членів.

Школяр: А кого?

Вчителька: Ямайку, Вануату і Папуа-Нову Гвінею

Школяр: А коли приймемо Україну? 
......
Сміх після слова "Україн
у"

Цей жарт тут не для того, щоб постогнати з приводу того, що нас кудись не приймають, а для того, щоб у тих, хто це читатиме було розуміння: поляки з нами. Ми їм близькі і вони сприймають проросійську холодність Європи як її і належить сприймати. І такі кабаретні жарти - зайвий тому доказ. Ще мені у польських кабаретах подобається, що поляки нещадно сміються зі своїх попів і це у такій набожній країні як Польща не викликає бурхливих хресних ходів або якого іншого ….  як би це м’якше назвати, демонстрування альтернативної обдарованості.

Пишучи цей текст під шепіт дерев у жоліборських садах, я думаю про світле майбутнє наших відносин. Попри аморфних дипломатів, корумпованих прикордонників і митників, попри купу російських тролів, що поширюють у мережі теми, які мали б нас посварити – у нас все буде добре. Точно так, як після жорсткої ранкової варшавської грози зявилося ласкаве, привітне варшавське сонце.

 

   

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Редактор сайту www.eramedia.com.ua. Живе і працює у Варшаві. +48 794573460


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS