Звинувачення на адресу Європи: інфантильність чи спецоперація?

Кілька днів тому одне дуже патріотичне ток-шоу на дуже патріотичному Першому каналі Українського радіо видало чергову порцію звинувачень на адресу Європи в цілому й Європейського Союзу зокрема.

Узагалі-то, чого тільки "патріотичного" на Українському радіо не почуєш. Повторюється ситуація початку 1990-х років, коли під соусом патріотизму слухачам подавали надто вже сумнівні речі, які потім російська пропаганда використовувала під рубрикою "Ну й дурні ж ці хохли".

То один шановний (справді шановний, тож не знаю, що тепер і гадати) ведучий цілковито серйозно запропонує своєму співрозмовникові згідно з "законом про декомунізацію" взяти й заборонити згадки про 22 червня 1941 року, про напад гітлерівської Німеччини на СРСР - бо, бачте, згадуючи цю дату, люди перебувають у полоні радянських ідеологічних викривлень.

То шановний (теж справді шановний, бо знаний науковець) гість студії заведе мову про те, що традиційно в Україні лише дівчата ходили з непокритим волоссям і тим самим надсилали всім зустрічним сигнал: "Хочу заміж!" - а нині з непокритою головою ходять заміжні жінки, й який сигнал і кому вони подають? Ні, ведуча, жінка - й дуже навряд чи вона вела програму в хустині - не спитала тут само шановного науковця: то чи він вважає, що особи жіночої статі, окрім як подавати сигнали про заміжжя, більше нічим у житті не переймаються? Ні, вона лише спитала: а як же бути у тридцятиградусну спеку? "Носити лляні хустки, - відрізав науковець. - Льон дуже корисний для здоров’я".

То якісь "мовознавці" заведуть про те, що слова "вишиванка" та "Вишгород" - буцімто однокореневі. Й даремно, що у слові "Вишгород" те "виш" є коренем, а у слові "вишиванка" - префіксом плюс одна літера кореня, навіщо нам такі схоластичні дрібниці? Головне, що слова ці прийшли до нас із якоїсь сивої давнини через кельтські мови: "А отже, київські князі були кельтами!"

То інший "мовознавець" розповідатиме, що слово "писанка" на санскриті означає "гарна, красива" - тільки й залишається тепер дивуватися, чого це сучасні індійці розмовляють не українською мовою, а проміняли писанковий санскрит на хінді.

Але повернімося до Європи. Співрозмовником ведучого був кадровий дипломат. Який без упину твердив: Європа залишила Україну напризволяще, у європейців панують прагматичні, меркантильні національні інтереси, й у жертву тим національним інтересам вони приносять Україну. Вони хочуть, щоб помирали українці, а не їхні громадяни. От хто, виявляється, найбільше прагне смерті українців - Європа!

Ані про санкції в репліках не йшлося, ані про дипломатичний тиск - от, кинула Європа Україну на зжирання Росії, й усе тут.

Щоправда, далі розмова перейшла на внутрішні аспекти проблеми: мовляв, допоки ми не називаємо війну війною, антитерористична операція є суто внутрішньою справою, й іноземні держави не мають підстав до втручання.

Тож уже виникла суперечність: чи то меркантильна, егоїстична й безпринципна Європа кинула нас напризволяще, а чи то Україна не надає іноземним державам можливості для втручання? Цієї суперечності ніхто не помітив і розв’язувати її не став. А кадровий дипломат, що мусив би вміти передбачати бодай на крок наперед, так і не згадав: за умов, коли Україна так і не спромоглася надати й зробити світовим надбанням беззаперечні докази російської агресії (й навіть застосовувану термінологію змінила на "російські найманці"), будь-яке офіційне вживання слова "війна" Росія миттю потрактувала б так, що Україна оголошує війну Росії. Із відповідними діями. Хай це здається умоглядним, але небезпека така існує.

Але річ от у чім: матеріалів про безпринципність і меркантильність Європи в наших ЗМІ - через край. Бракує всім їм одного й того самого - конкретизації: а чого ми хотіли б від Європи, на що чекаємо від неї? З огляду на те, що європейці - не боги, а звичайні люди, й їхні можливості не є безмежними? Щоб вона оголосила Росії війну? Воювала проти неї? Чи чогось іншого? Щоб Європа у якийсь чарівний спосіб миттю припинила російську агресію?

Нас налаштовують проти Європи, нам навіюють недовіру й скептицизм щодо неї, не змальовуючи жодної альтернативи, не змальовуючи того, якою Європа мала б бути. А чи нас підводять до думки, що Путін є маріонеткою "глобалізованого Заходу", й саме за його вказівкою він здійснює агресію проти України? Адже лише в такому разі той Захід міг би взяти й припинити цю агресію - от узяти й припинити, чого ми від нього й вимагаємо!

А Росія, поміж іншим, має ядерну зброю. Й що вона робитиме в разі, якби Захід удався до активних воєнних дій (а Путін тим самим отримав би докази агресивності Заходу й його прагнення знищити Росію) - того ніхто не може передбачити. Бо півтора роки тому ніхто не міг передбачити того, що Росія робить сьогодні. Де пролягає та межа, якої Путін ніколи не переступить, і чи існує вона взагалі, та межа - сьогодні того теж не знає ніхто. Відомим є єдине: Путін грає ва-банк, а тому не надто прораховує ризики.

І, до речі, цілком імовірно, що, якщо Путін застосує ядерні боєголовки, вони полетять не на Вашингтон, Лондон або Берлін - бо там протиракетна оборона не дрімає, а на Київ. Пам’ятаєте сталінське: "Нет челавека - нет праблеми"? Отак може вирішити й Путін: не стане України - й усе повернеться до того, що було, Захід зніме санкції й знову буде з Росією дружити. Адже російський президент неодноразово заявляв, що це Україна в усьому винна, що вона є загальним подразником! А Янукович в інтерв’ю "Бі-Бі-Сі" (а саме російські меседжі він у ньому виголошував) прямим текстом заявив: це буцімто Україна, її влада втягнула у конфлікт Росію, США та Європу!

То чого ми хочемо від Європи?

А ще... Прагматичність, егоїзм, безпринципність, приземленість - це саме ті якості, які приписує Європі російська пропаганда, протиставляючи їх власній "винятковій російській духовності". Чи випадковим є збіг?