Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Система Оптимизации Трения AG, органометаллокерамика СОТ AG , нанокатализаторы СОТ AG. http://www.agnet.ru/
http://www.agnet.ru/ Система Оптимизации Трения AG, органометаллокерамик а СОТ AG , нанокатализаторы СОТ AG. http://www.agnet.ru/ Система ...
Коментарів: 60
Система Оптимизации Трения AG, органометаллокерамика СОТ AG , нанокатализаторы СОТ AG. http://www.agnet.ru/
http://www.agnet.ru/ Система Оптимизации Трения AG, органометаллокерамик а СОТ AG , нанокатализаторы СОТ AG. http://www.agnet.ru/ Система ...
Коментарів: 2
Здравствуйте! Вас интересуют клиентские базы данных?
http://w.w/ Здравствуйте! Вас интересуют клиентские базы данных? Здравствуйте! Вас интересуют клиентские базы данных? ...
Коментарів: 5
Здравствуйте! Вас интересуют клиентские базы данных?
http://w.w/ Здравствуйте! Вас интересуют клиентские базы данных? [url=http://w.w/]Здра вствуйте! Вас интересуют клиентские ...
Коментарів: 2
Здравствуйте! Вас интересуют клиентские базы данных? Ответ на Email: prodawez1@mail.de
http://w.w Здравствуйте! Вас интересуют клиентские базы данных? Ответ на Email: prodawez1@mail.de [url=http://w.w]Зд авствуйте! Вас интересуют ...
Коментарів: 5
Клиентские базы данных!!! Узнайте подробнее Whatsapp: +79139230330 Viber: +79139230330 Telegram: +79139230330 IMO: +79139230330 Email: prodawez@mail.de WWW: http://suo.im/h3Nm2 Телефон: +79139230330
http://w.w/ Клиентские базы данных!!! Узнайте подробнее Whatsapp: +79139230330 Viber: +79139230330 Telegram: +79139230330 IMO: +79139230330 Email: prodawez@mail.de WWW: ...
Коментарів: 60
Клиентские базы данных!!! Узнайте подробнее Whatsapp: +79139230330 Viber: +79139230330 Telegram: +79139230330 IMO: +79139230330 Email: prodawez@mail.de WWW: http://suo.im/h3Nm2 Телефон: +79139230330
http://w.w/ Клиентские базы данных!!! Узнайте подробнее Whatsapp: +79139230330 Viber: +79139230330 Telegram: +79139230330 IMO: +79139230330 Email: prodawez@mail.de WWW: ...
Коментарів: 5
Ярослав
Браво !
Коментарів: 1
Rita
say thanks to so a lot for your website it assists a great deal. Recommended Internet page - simply click the up coming post - Click That Link - click the next site - relevant website - my company ...
Коментарів: 10
Анатолій Загравенко
Дуже шкодую, що таку мудру і патріотичну людину Президент України не взяв у свої радники. Скільки полегшення і ...
Коментарів: 7

Архів


Губернатор завжди самодур і провокатор…

Олександр Горобець, 07.06.2015 13:03

Не хвилюйтеся пані й панове, добрі мої читачі, я нікого і ні в який спосіб цим, начебто не джентльменським висловлюванням, не ображаю. Просто хочу поставити на місце усяких писак-лизунів, журналістів-вірнопідданців і сказати декілька слів банальним прислужникам владу імущим. Позаяк в Україні вже понад сімдесят з лишком літ ніяких губернаторів не було і немає.

А якщо офіційно, то з 3 червня 1925 р. у Харкові ВУЦВК ухвалив постанову "Про ліквідацію губерній та перехід до триступеневої системи управління", відповідно до якої з 1 серпня 1925 р. скасовувався адміністративно-територіальний розподіл Української СРР на губернії. Звідтоді ніяких губернаторів в Україні немає. І називати, скажімо, нині главу обласної державної адміністрації «губернатором», це анахронізм, посіпацтво, елементарна дурість. Це все одно, якби наших міліціонерів на італійський манер стали враз величати жандармами. Іншими словами, подібний рубль (балок, котрим закріплюють сіно) не з тієї фури…

Цим, до речі, щедро грішать:  і глава держави, і прем’єр-міністр, і спікер парламенту. Не кажучи вже про їхніх підлеглих. Демонструючи цим самим свою банальну неосвіченість. Про журналістів скажу окремо.

Я тому так різко про це висловлююсь, бо по великому рахунку губернаторство в Україні  після серпня 1925-го залишило за собою страшний кривавий слід. Зрозуміло, у часи Другої Світової війни, на тимчасово окупованих територіях.

Якраз останнім саме губернатором України був рейхкомісар і обергрупенфюрер Еріх Кох. Цей козирний арієць відзначався особливою жорстокістю й потворною грубістю, був людиною без гальм і справжнім кретином. Мав у середовищі вищого фашистського начальства огидне прізвисько «другий Сталін». Кох безпосередньо причетний до смерті, як мінімум, чотирьох мільйонів громадян України. Ще 2,5 млн. українці під його орудою депортовані на каторжні роботи до Німеччини.

Тієї ж пори ще одним губернатором для громадян України став професор права Бухарестського університету Георге Алексяну, управа якого спершу розміщалася в Тирасполі, а за тим в Одесі. При чому, його звали не просто губернатором, а на румунський манер губернаторул.

Справа в тому, що Україна між завойовниками була розподілена на дві нерівні частини. Територією у сорок тисяч квадратних кілометрів володіла боярська Румунія. З 30 серпня 1941 року по березень 1944-го вона владарювала на українських землях, які простяглися від Південного Бугу до Дністра, на Півночі - в межиріччі водних акваторій Лядова (Могилів-Подільський) і Ров (Жмеринка). За винятком самої лише Одеси, яку німці не віддали своїм союзникам, через особливо важливе її стратегічне значення, залишили під своїм підпорядкуванням. Ці терени української землі під примусом звалися Трансністрією і тут господарювали румуни. Якщо оцінити ці території на мапі, то вони виглядають немовби відбитком людської стопи. Точніше б сказати, підошви окупаційного диявола.

jytr

Так виглядає нині колишній кордон по річці Південний Буг під Тивровом. Лівий берег належав великій Німеччині, а з правого аж до

Дністра - була територія так званої Трансністрії.   

Мої батьки пережили окупацію саме у Трансністрії за бухарестського режиму і казали, що румун, звичайно, не гітлеровець, але все одно окупант. Як розповідала свого часу мені покійна вже нині мати, найбільше пригнічувало те, що українцям забороняли спілкуватися українською, оскільки офіційними мовами окупаційної зони були румунська, німецька та російська мови, якою більш-менш володіли окремі загарбники. У нашому селі розташувалося єврейське гето, їхні в`язні й по нині відвідують ці краї.

Підкреслю, що обидва останні «губернатори України» закінчили вельми плачевно: згнили у тюрмах.

Знаючи все це, мені, зрозумійте, завжди образливо читати, як окремі мої колеги журналісти аж захлинаються слиною, запопадливо обзиваючи голів обласних державних адміністрацій саме губернаторами. Бажаючи тим самим возвеличити чиновника, додати йому якогось піднесенного шарму. Тим самим брутально мавпуючи на манер московітів, які справді мають в своєму територіальному поділі губернії. 

Готуючи цю публікацію, я забив у пошуковій системі Гугл слово «губернатор» і отримав 21 мільйон дев’ятсот тисяч (!) посилань у текстах на цей кривий, неправильно вжитий вираз у текстах. Ось ваша дурість, дорогі мої хлопці та дівчата журналісти, результат вашого догідливо, часто за гроші купленого  кривляння.

  Для прикладу візьмімо бодай одну маленьку замітку з свіжої газети «Сегодня» про Одесу . Порахуйте лишень самі, скільки там разів ужито слово «губернатор», посади якого в Україні, як і в південній нашій Пальмирі також, просто таки немає. Подекуди двічі його зустрічаємо в одному реченні. Оце ж уже лижуть!

На зорі незалежності один мій добрий знайомий, журналіст Богдан Білейчук зареєстрував і почав видавати два ілюстрованих журнали «Губернатор» і «Мер». Останнє, до речі, ще одна недоречність у назві посади голови міста, результат того ж таки глибоко підлазбуницького ґатунку. Як же ж вони невимовно зажиріли тоді на цій відвертій дурні, винахідливий пан Богдан і його однодумці, видавці цих штучних, надуманих борзописних, лакейських «часописів» за дармові гроші, отримані від керівників областей та населених пунктів, які хотіли похизуватися перед фотокамерами, показати на лощених сторінках свої хороми, авто, себе та навіть усю свою рідню аж до немовлят, подеколи й власних псів та котів. Гадали, мабуть, що їх мають бачити й знати у розкоші, нажитій, зрозуміло ж, чужими стараннями, й любити якраз за їхні посади. Ще й по нині десь у мене валяється один такий журнал, подарований заробітчанами на людських слабостях з розцяцькованим на цілий номер рівненським таким самозванцем «губернатором» на прізвище, здається, Сорока. Аж шкодую, що йому доводжуся майже родичем за найменням…

В окремих запопадливих виданнях зустрічав, як бажаючи догодити начальству, журналісти подеколи навіть пишуть: губернатор такого-то району. Цікаво, а губернатор вулиці може бути? Чудасія та й годі. І найголовніше,  це ж подобається начальству. Не безкоштовно ж пишуть...

Я заледве не пів віку труджуся в українській пресі і весь цей час вельми прискіпливо спостерігаю за цим дивовижним корпусом чиновників. Повірте, ні разу не примітив тут жодної людини, яка б відповідала критерієм розумного ділового менеджера, організатора, вихователя мас. Обов’язково в це високе крісло сяде бездумний служака, вискочка, чийсь висуванець, що тепер називається непотизмом,  навіть мажор, кум впливових горішніх персон. Доволі часто це політичний корупціонер і обов`язково ж патологічний злодій. Майже завжди безберегий волюнтарист...

Ніколи не забуду неперевершеного самодура першого секретаря Вінницького обкому партії Василя Таратуту. Члена московського ЦК, депутата кремлівського Вєрховного Совєта. Одного разу він проїжджав через поля колгоспу рідного мого села Джурин Шаргородського району. Наказав голові правління Миколі Попову за дві доби викопати цукрові буряки побіля траси, щоб склалося враження нібито весь урожай в господарстві уже зібрали. Повертався Васіль Ніколаєвіч з п’янки у Могилеві-Подільському і запримітив, що керівник господарства не виконав його розпорядження: буряки й далі під дощем дозрівали в полі. Тут же покликаний «до ноги» голова колгоспу пояснював, що тієї мокрої осені йому насамперед важливо було викопати корені, вивезти їх на кагатне поле з урочища «Дубина», котре розташоване в лісах, за сім кілометрів від центральної садиби колгоспу. Туди кидають нині всі свої сили й механізми. Бо, власне, таким є рішення правління колгоспу, на якому обговорювалася вольова вказівка «вождя» області.  «А тут, під трасою, за три кілометри від цукрозаводу, ми за всякої погоди завжди без втрат зберемо урожай», - резюмував Микола Попов.

Таратута обклав відбірними матами першого секретаря райкому партії  і голову колгоспу, хлопнув дверима і помчав до Вінниці. Щоправда, на закінчення кинув: «Щоб цього  «умніка» завтра не було навіть у районі…»

Три доби в Джурині тривали колгоспні збори. Що лишень не витворяли райкомівці, вламуючи сельчан прислухатись до волі першого секретаря обкому - тиснули на комуністів, профактив, а тільки справа дійде до голосування за звільнення з посади Миколи Володимировича Попова, люди не підіймають рук, або зовсім виходять із зали. Тоді за вказівкою Таратути з Вінниці привезли цілий автобус слідчих міліції та прокуратури в погонах, кинулися вони по фермах і курятниках обліковувати живність, складати протоколи про витрати у дитячому садку та на кухнях тракторних бригад, ферм. Попов сам пішов увечері по хатах вмовляти людей, аби проголосували за його звільнення. Розумів, не скоришся – посадять в тюрму нізащо…

Просто за роки правління цього керівника село практично перебудувалося, ожило, розквітло. Зросли нові загальноосвітня і музична школи, сільський будинок культури, побутовий комбінат, з’явилася поліклініка, ще десятки інших споруд. Але над ` їхав, як бачите,  самодур із Вінниці і все зупинив...

Найстрашніше в цій історії, щоправда, інше. Таратута слів на вітер не кидав. Миколу Попова в Джурині навіть не брали на роботу комірником у колгосп, і ніде в районі також. Бо така була вказівка цього злощасного «губернатора». Тому до самої пенсії він щодня їздив на роботу в Шпиків Тульчинського району, за 25 кілометрів від Джурина, де очолив підрозділ міжколгоспбуду, який незабаром став найкращим в Україні.

Таратута вже давно виїхав з України, працював послом СРСР, а потім і РФ, здається, в Лаосі, а його табу на роботу М. Попову в рідному Шаргородському районі залишалося в силі навіть за років незалежності України. Не вірите? Але це факт. Так нижчі чиновники іноді бояться волі «губернатора»-самодура. Я про це дізнався працюючи вже в центральній пресі, очолював газету "Правда України". Чим усе закінчилося, ви можете прочитати в моїй книзі «Родинна колиска – Джурин».

 У січні 2013 року я написав листа-звернення до депутатів Джуринської сільської ради Шаргородського району з пропозицією достойно вшанувати пам’ять колишнього голови колгоспу меморіальною дошкою, котрий дочасно пішов з життя, воюючи з такими ось чинодралами. Зізнаюся: просто щасливий з того, що мої земляки одноголосно на сесії відгукнулися на мою пропозицію, скинулись, хто скільки зміг і нині в центрі Джурина, на фронтоні сільського будинку культури красується ось така шикарна пам’ятна дошка Миколі Володимировичу Попову (дивіться нижче). Це, до речі, водночас і пам’ятник з ганебного осуду самодурства чиновників у ранзі хвалених багатьма неперебірливими  журналістами «губернаторів».

І нині таких недорікуватих таратут в Україні, якими хоч гать гати. Хіба ви забули, як управляв ще недавно Хмельницькою вотчиною ставленик донецьких, такий собі чинодрал як Василь Ядуха. Він не соромлячись заявляв на прес-конференціях і під час виступів перед людьми, що «влада Януковича від Бога…» Нині цей глашатай підозрюється в розкраданні великих сум державних коштів і знаходиться під слідством. Побачимо, як хоч одного з цих «губернаторів» запруть на нари…

А згадайте «губернатора»-провокатора Пеклушенка з Запоріжжя. Скільки діферамбів у пресі йому проспівано свого часу за «вдалу оборону» кубла регіоналів в адміністрації, з помітними втратами для майданівців. Поламані ребра, розбиті голови. 

Закінчиться все це безумство, мабуть, тоді, коли народ сам почне обирати на виборах керівників регіонів... 

Думайте, що пишете, кого возвеличуєте, друзі мої журналісти!  

***

А ось так високо й поважно мої дорогі земляки джуриняни вшанували пам`ять борця з самодурством "губернаторів" типу Таратути, встановивши в центрі населеного пункту меморіальну плиту пам`яті голови колишнього колгоспу, чудовому сільському керівнику Миколі Володимировичу ПОПОВУ:

ьогн 

 

 

 

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, письменник


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS