Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Donnieesoma
торможения, давления ветра, льда и навала судов, воспринимаемых наиболее нагруженной сваей, расчетную нагрузку ...
Коментарів: 87
TommyCes
Парсер гугла без проблем. Видео смотрите сами https://www.youtube.com/watch?v=ka0rXo SPsV4
Коментарів: 1484
Etenenor
liquid viagra buy uk http://onlinepharmacyero.com - cheap generic viagra buy viagra pills online
Коментарів: 2914
pradsnano
buy cialis toronto http://onlinepharmacyero.com - can you cut cialis pills buy generic levitra online
Коментарів: 718
fahPeerse
viagra buy generic http://tadal24ph.com - cialis generic viagra for sale in the uk buy generic viagra cialis http://alexa24ph.com - viagra side effects can you buy cialis in hong kong viagra pills sale ...
Коментарів: 247
Georgenes
viagra buy melbourne http://aralenph.com - alaren price viagra super active cheap
Коментарів: 893
TommySot
Парсер гугла без проблем. Видео смотрите сами https://www.youtube.com/watch?v=ka0rXo SPsV4
Коментарів: 716
Georgesuima
buy viagra cialis or levitra http://alexa24ph.com - generic viagra 100mg is buying levitra online safe
Коментарів: 915
fahPeerse
viagra sale uk cheap http://aralenph.com - cheap chloroquine what do cialis pills do generic cialis online buy http://alexa24ph.com - viagra online buy viagra online without rx where to buy generic cialis ...
Коментарів: 1385
Georgenes
buy cialis for cheap http://kaletra24.com - kaletra generic buy levitra pattaya
Коментарів: 893

Архів


Аутизм совісті

Борис Бахтєєв, 22.04.2015 12:22

Не так давно, 2 квітня, світ відзначав Всесвітній день аутизму. Або, офіційніше, Всесвітній день поширення інформації про аутизм. Не залишилися осторонь і українські ЗМІ: ми ж прямуємо до цивілізованого світу, хіба ж не так?

Свої п’ять копійок було вставлено й на Першому каналі Національного радіо. Слухачам коротко розповіли, як у різних країнах прагнуть адаптувати хворих на аутизм дітей до суспільного життя, як беруть їх до звичайних шкільних класів, хоча й навчають за спецпрограмами, як їх, під пильним контролем психологів, намагаються "вивести в люди". І як вони в підсумку й вищу освіту здобувають, і у професійному житті стають успішними, й у творчих професіях виявляють таланти.

Кілька країн було названо, з їхніми досягненнями в царині соціалізації аутистів, із їхніми особливостями їхньої соціальної адаптації. Й от під самісінький кінець кореспондент завершив список досягнень: "А в Україні аутисти в армії служать!" У його голосі лунала гордість, велика гордість: от де ми вже точно попереду планети всієї!

А чи чув хто-небудь із вас про які-небудь програми адаптації аутистів до служби у збройних силах, про якісь спеціальні методи підготовки? А чи все простіше, й аутизм в Україні просто не вважається за негідність до військової служби? Цілком за радянською традицією, коли до армії брали кого завгодно - всіх, аби більше, коли навіть діагноз "розумова відсталість у стадії дебільності" не був перешкодою до призову, а завданням медкомісій було довести, що призовник "здоровий".

А на те, як почуватиметься аутист в армії, як почуватимуться поруч із ним його співслуживці, - плювати. Воно ж усього лише призовний ресурс, ресурсу такого в нас удосталь, то навіщо ж перейматися!

Плювати й на те, чим може обернутися участь хворих на аутизм в АТО - й для них самих, і, знову ж таки, для їхніх співтоваришів. Даруйте за цинізм, але з таким самим успіхом хворих на аутизм призовників можна розстріляти й оголосити героями прямо у військкоматі, в момент призову.

Інший репортаж на тому самому Національному радіо. Про те, як облвоєнкомат Волинської області перевиконав план призову на цілих 15%. У рахунок наступної п’ятирічки, треба гадати. У голосі кореспондента - знову гордість: от які ми, волиняни! От як ми п’ятирічку за три роки!

Цьому кореспондентові й на думку не спало: а за рахунок кого й чого було перевиконано той план? Чи не за рахунок тих призовників, які за станом здоров’я служити не мали б, але призовні медкомісії знайшли, що їхні хвороби вивітрилися, випарувалися? А ще ж цих понадпланових призовників треба годувати, вдягати, десь розміщувати, забезпечувати зброєю та оснащенням. Чи є воно й звідки візьметься - чи не мусили б кореспонденти замислитися над цим, перш ніж пишатися?

А ще замислитися от над чим: чи відрізняють браві військкоматівські чиновники призов людей до збройних сил від здавання худоби на м’ясокомбінат? Схоже ж на те, що й самі кореспонденти не надто відчували цю різницю.

Для когось війна - національна трагедія, для когось - вдала оказія рапортувати про перевиконання планів, ще для когось - вправлятися в одопистві й виставляти себе суперпатріотами, не докладаючи до того ані розумових, ані душевних зусиль.

Завалити комуністичні пам’ятники, заборонити тоталітарну символіку - це дуже легко. Це не вимагає душевних зусиль. Набагато складніше подолати аутизм держави, коли вона існує окремо від суспільства, й суспільства для неї ніби не існує. Коли комунікаційні канали між державою та суспільством не працюють. А цей суто тоталітарний державний аутизм у нас не лише нікуди не подівся - надто часто ми ним ще й пишаємося.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS