Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Guestwralm
<a href=" http://hixy.space/lesbian-masturbate-por n/ ">lesbian masturbate porn</a> <a href=" http://hixy.space/phone-sex-creampie/ ">phone sex creampie</a> <a ...
Коментарів: 60354
Guestovabe
<a href=" https://haxy.website/hardcore-lesbian-se x-scene/ ">hardcore lesbian sex scene</a> <a href=" https://haxy.website/sex-teen-dorm/ ">sex teen dorm</a> ...
Коментарів: 60354
anathyrawnteami
gpu <a href="https://hempcbdoil2019.com/#& quot;>hemp oil store</a>
Коментарів: 60354
Guestovabe
<a href=" https://heco.website/apple-iphone-dating -app/ ">apple iphone dating app</a> <a href=" https://heco.website/cs-go-high-ping-mat chmaking-only/ ">cs go high ...
Коментарів: 60354
Ulcewscow
xre <a href="https://mehempoil.com/#" >buy cbd online</a> upb <a href="https://mehempoil.com/#" >hemp oil</a>
Коментарів: 60354
TreseUnlaverert
lrf <a href="https://buycbdoil.us.com/#&qu ot;>walgreens cbd oil</a> jzd <a href="https://buycbdoil.us.com/#&qu ot;>strongest cbd oil for sale</a>
Коментарів: 60354
Smidsdicetume
vhl <a href="https://cbdhempoilmed.com/#&q uot;>cbd oil cost</a>
Коментарів: 60354
Guestovabe
<a href=" http://heco.website/free-dating-sites-in -png/ ">free dating sites in png</a> <a href=" http://heco.website/mourning-period-befo re-dating/ ">mourning period ...
Коментарів: 60354
Brurseprula
mza <a href="https://onlinecasinoslots888. us/#">sugarhouse online casino</a> gqn <a href="https://onlinecasinoslots888. us/#">online slot games</a>
Коментарів: 60354
trarpboipskap
rmx <a href="https://buycbdoil.us.com/#&qu ot;>hemp oil extract</a>
Коментарів: 60354

Архів


Аутизм совісті

Борис Бахтєєв, 22.04.2015 12:22

Не так давно, 2 квітня, світ відзначав Всесвітній день аутизму. Або, офіційніше, Всесвітній день поширення інформації про аутизм. Не залишилися осторонь і українські ЗМІ: ми ж прямуємо до цивілізованого світу, хіба ж не так?

Свої п’ять копійок було вставлено й на Першому каналі Національного радіо. Слухачам коротко розповіли, як у різних країнах прагнуть адаптувати хворих на аутизм дітей до суспільного життя, як беруть їх до звичайних шкільних класів, хоча й навчають за спецпрограмами, як їх, під пильним контролем психологів, намагаються "вивести в люди". І як вони в підсумку й вищу освіту здобувають, і у професійному житті стають успішними, й у творчих професіях виявляють таланти.

Кілька країн було названо, з їхніми досягненнями в царині соціалізації аутистів, із їхніми особливостями їхньої соціальної адаптації. Й от під самісінький кінець кореспондент завершив список досягнень: "А в Україні аутисти в армії служать!" У його голосі лунала гордість, велика гордість: от де ми вже точно попереду планети всієї!

А чи чув хто-небудь із вас про які-небудь програми адаптації аутистів до служби у збройних силах, про якісь спеціальні методи підготовки? А чи все простіше, й аутизм в Україні просто не вважається за негідність до військової служби? Цілком за радянською традицією, коли до армії брали кого завгодно - всіх, аби більше, коли навіть діагноз "розумова відсталість у стадії дебільності" не був перешкодою до призову, а завданням медкомісій було довести, що призовник "здоровий".

А на те, як почуватиметься аутист в армії, як почуватимуться поруч із ним його співслуживці, - плювати. Воно ж усього лише призовний ресурс, ресурсу такого в нас удосталь, то навіщо ж перейматися!

Плювати й на те, чим може обернутися участь хворих на аутизм в АТО - й для них самих, і, знову ж таки, для їхніх співтоваришів. Даруйте за цинізм, але з таким самим успіхом хворих на аутизм призовників можна розстріляти й оголосити героями прямо у військкоматі, в момент призову.

Інший репортаж на тому самому Національному радіо. Про те, як облвоєнкомат Волинської області перевиконав план призову на цілих 15%. У рахунок наступної п’ятирічки, треба гадати. У голосі кореспондента - знову гордість: от які ми, волиняни! От як ми п’ятирічку за три роки!

Цьому кореспондентові й на думку не спало: а за рахунок кого й чого було перевиконано той план? Чи не за рахунок тих призовників, які за станом здоров’я служити не мали б, але призовні медкомісії знайшли, що їхні хвороби вивітрилися, випарувалися? А ще ж цих понадпланових призовників треба годувати, вдягати, десь розміщувати, забезпечувати зброєю та оснащенням. Чи є воно й звідки візьметься - чи не мусили б кореспонденти замислитися над цим, перш ніж пишатися?

А ще замислитися от над чим: чи відрізняють браві військкоматівські чиновники призов людей до збройних сил від здавання худоби на м’ясокомбінат? Схоже ж на те, що й самі кореспонденти не надто відчували цю різницю.

Для когось війна - національна трагедія, для когось - вдала оказія рапортувати про перевиконання планів, ще для когось - вправлятися в одопистві й виставляти себе суперпатріотами, не докладаючи до того ані розумових, ані душевних зусиль.

Завалити комуністичні пам’ятники, заборонити тоталітарну символіку - це дуже легко. Це не вимагає душевних зусиль. Набагато складніше подолати аутизм держави, коли вона існує окремо від суспільства, й суспільства для неї ніби не існує. Коли комунікаційні канали між державою та суспільством не працюють. А цей суто тоталітарний державний аутизм у нас не лише нікуди не подівся - надто часто ми ним ще й пишаємося.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS