Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Georgeengig
cialis canada <a href=" http://tadalafilgeneric1.com/# ">cialis generic</a>
Коментарів: 765
Georgeengig
pet antibiotics without vet prescription <a href=" http://camzone.org/# ">do i have ed</a>
Коментарів: 859
Jeffreyimilk
even head in the sand gaudily plumed supervisors <a href=https://www.celescaves.es/><b >outlet pandora</b></a>, followed by a hormonal evaluation and therapy. He also requests two ...
Коментарів: 27029
Josephimilk
achieved a more difficult ask of 12 goals and six behinds in 1991.. Pandora (NYSE: P) <a href=https://www.icraiberti.it/><b >pandora charm outlet</b></a>, as though something exactly ...
Коментарів: 27029
Georgeengig
viagra <a href=" http://sildenafilgeneric100.com/# ">sildenafil</a>
Коментарів: 780
Monrealquids
that still doesn`t get Pandora into an equally promising business that can help it maintain long term <a href=https://www.bingotelegraph.co.uk/bl ack_friday.html><b>black friday pandora deals</b></a>, ...
Коментарів: 27029
BrucePaw
http://sildenafilgeneric100.com/ - viagra discount
Коментарів: 765
Jeffreyimilk
mind you. Why is v 6.20 on psp 2000 not hackable?It is <a href=https://www.sankichina.es/><b >pandora outlet corte ingles</b></a>, <>08]<>09] and married on August 14but ...
Коментарів: 27029
Josephimilk
but there still the unspoken admission <a href=https://www.stormingstore.it/>&l t;b>sconti bracciali pandora</b></a>, on which they intend to recover the remains of their squad leader. ...
Коментарів: 27029
Monrealquids
he is referring to the normal blood sugar level in context with the normal reference range for fasting blood sugar. Blood sugar levels above the normal range usually indicate a medical problem. If your ...
Коментарів: 27029

Архів


Три приклади донбаської психології

Борис Бахтєєв, 23.02.2015 12:01

Феномен соціальної психології жителів Донбасу - тема з розряду вічно актуальних. Звісно, не варто й не можна її перебільшувати, не можна всіх донбасівців - як і жителів будь-якого регіону - змальовувати як однакових, геть позбавлених індивідуальності істот. І все ж, особлива соціальна психологія донбасівців має місце.

Перший приклад - нещодавній черговий фейк російської пропаганди: якась буцімто жителька Дебальцевого нібито на власні очі бачила український чи то танк, чи то БТР, на якому сиділи п’яні, як вона витончено висловилася, "негри". Добре, хоч не "нігери" - хоча серед російських "інтернаціоналістів", а тим паче "антифашистів" заведено казати саме так: або "нігери", або "мавпи чорнозаді". Тож подякуймо буцімто дебальцівчанці хоча б за це.

Звернімо увагу на інше: ті "негри" були геть п’яні. Якби ж вони на тому БТРі танцювали хіп-хопа, якби грали в баскетбол, якби декламували реп! Усе було б о’кей, можна було б навіть повірити. Ні, не питаймо, як та буцімто дебальцівчанка розгледіла ступінь їхнього сп’яніння на БТРі, коли він їхав. От ви можете визначити, до якої міри п’яними є люди, яких ви бачите у вікні тролейбуса? Спитаймо краще інше: а на балалайці ті п’яні "негри", часом, не грали? А матерних частушок, часом, не співали?

Бо "геть п’яні" - це типовий негативний стереотип про власне Донбас, а ще про Росію. Американські "негри" цим якось не уславилися. Ні, трапляється, звісно, всяке й скрізь: будучи студентом, я на власні очі бачив у борошно п’янючого правовірного бахрейнця - спадкоємця благочестивого бедуїнського роду. Тут, у Києві. З темношкірими американцями таке теж, мабуть, буває. Але наскільки це система - аж така, щоби стати стереотипом?

Але донбаська публіка проковтнула й навіть не закашлялася. І правильно: якщо Донбас - це центр світу, то й в усьому світі все таке самісіньке, як і в Донбасі, з такими самими позитивами й із такими самими негативами.

Другий приклад - протилежний. Київ, біженка з Донецька. Налаштована проукраїнськи, переконує, що "референдум" було нахабно підтасовано, й насправді більшість за "ДНР" не голосувала. Розповідає про злочини, що кояться в Донецьку, й зокрема кадировцями.

І от мова заходить про Ріната Ахметова. Знаєте, я пам’ятаю брежнєвські часи - але й "дорогому Леонідові Іллічу" такої алілуї не співали. І так Ахметов уже дбає про Донецьк і донечан, і стільки вже добра він їм зробив, і все добре в Донецьку - завдяки Ахметову й тільки йому. "!Донецьк називали містом троянд, - каже донечанка, - то це він був таким завдяки Ахметову, це Ахметов його таким зробив".

"Місто троянд" - так справді звали Донецьк. Їх, троянд, у місті справді було дуже багато - у центрі мало не на кожному кроці. Ще 1970-х років. 1975 року оце гасло "місто троянд" уже точно було в Донецьку загальновідомим. Рінатові Ахметову тоді було дев’ять років. Точніше, навіть неповних дев’ять.

Моїй співрозмовниці - явно не двадцять і навіть не тридцять. Вона, здавалося, мала б пам’ятати, що "містом троянд" Донецьк став досить давно - принаймні, набагато раніше, ніж на його інформаційних обріях з’явився пан Ахметов. Щонайменше на півтора десятиліття раніше. Але ні, не пам’ятає. Стереотип про доброго всемогутнього царя й володаря геть витіснив власні спогади.

І третій приклад - давній. Не писав про нього я досі з однієї причини: якби не чув на власні вуха, й сам би не повірив.

2006 рік, поїзд Ужгород - Київ. Сусідкою по купе виявляється жіночка, здається, з того ж таки Дебальцевого. Судячи з розмов - зі щонайменше вищою освітою. А це був якраз той час, коли Україна тішилася з януковичівського ляпу - "Анни Ахметової".

Ні, у поїзді про це не було й мови. Просто, як і годиться, перебравши кілька різних тем, сусідка переходить на тему життя в її рідному місті. "Скільки ж для людей робить Рінат Ахметов! Стільки ж уже для міста робить! Таке ж воно стало красиве й доглянуте - й усе завдяки йому, Рінатові Ахметову" - й далі йдуть десятки піднесених епітетів, йому адресованих. Варто зазначити, що рівно за два місяці до цієї розмови я був у Дебальцевому, бачив його на власні очі, й враження раю земного місто аж ніяк не залишило.

Аж тут моя співрозмовниця ставить переможну крапку: "Він же - онук Анни Ахметової! Так-так, тієї самої!" Я в нокдауні, й тільки й можу, що вичавити з себе: "Ахматової". "Ну, то й хай Ахматової, але однаково він її онук!" - радісно підхоплює співрозмовниця. Прізвище Горенко я вже не наважуюся вимовити - навіщо розчаровувати в ідеалах незнайому людину, яка не зробила мені нічого поганого?

Ми тут із вами сміялися з Януковича та його проффесорства? У Донбасі не сміялися, а сприйняли януковичівські дурощі за корисну інформацію й навіть доопрацювали її, довели до потрібної кондиції. Задля точності поправлюся: декотрі сприйняли й доопрацювали.

Тільки от чомусь саме серед представників Донбасу надто вже часто знаходяться "декотрі", від слів яких хоч стій, хоч падай.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS