Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Matthewduddy
<a href=http://vip.sibirki.com>прос итутки новосибирска</a>
Коментарів: 16
jdblshkCed
<a href=https://onlinecasinol.com>casino </a> <a href=" https://onlinecasinol.com ">casino</a> <a href=https://onlinecasinol.com/>casin o online</a> <a ...
Коментарів: 1555
bczmoesCed
<a href=https://onlinecasinol.com>online casino</a> <a href=" https://onlinecasinol.com ">casino</a> <a href=https://onlinecasinol.com/>casin o online</a> ...
Коментарів: 1555
Haovsaradtzop
Подбирайте персональную спутницу для секса. Утонув в ласках сексуальных вы сможете совсем забыть про всевозможные ...
Коментарів: 40
xdqwtqqCed
<a href=https://onlinecasinol.com>online casino</a> <a href=" https://onlinecasinol.com ">online casino</a> <a href=https://onlinecasinol.com/>casin o</a> ...
Коментарів: 1555
Jamesevefe
Многие пользователи желают выбор материала, исходя из плотности материала. Но специалисты утверждают, что такой ...
Коментарів: 32
mmhrcccCed
<a href=https://onlinecasinol.com/>onlin e casino</a> <a href=" https://onlinecasinol.com ">casino</a> <a href=https://onlinecasinol.com/>onlin e casino</a> ...
Коментарів: 1555
Kamorkaset
Porn Movie From Other User Free Lesbian Porn Video Site , gore porn drugged movie honk kong sex movie small tits pussy tube video . Boobs Sex Tits Blowjob Free Cum Facial Blowjob Movie Free White On Black ...
Коментарів: 1555
Williemae
top rated free online casino games play casinos casino online subtitrat casino online
Коментарів: 1555
nlyjnagCed
<a href=https://onlinecasinol.com>casino </a> <a href=" https://onlinecasinol.com ">casino online</a> <a href=https://onlinecasinol.com/>onlin e casino</a> ...
Коментарів: 1555

Архів


Приємна неточність у списках полонених

Олександр Горобець, 22.02.2015 11:03

 

Пізно ввечері, 21 лютого ц.р., з’явилися списки перших тридцяти дев’яти наших хлопців, звільнених з полону терористів. І хоч мені там начебто нікого розшукувати, уважно читаю прізвища, бо все ж це наші дорогі люди, борці за незалежність України. І коли це враз завмираю від несподіванки: Олег Сінкевич… 

Перше, що подумалось: «Він так і не заїхав…»

Є у мене журналістський побратим – Георгій Сенкевич. Колись ще дев’ятнадцятилітнім парубком мене з далекої районної газетини позвали на роботу до обласної молодіжної у Вінницю. Газета величалася - «Комсомольське плем’я», видавалася великим форматом, у ній вже тоді трудилося двоє чи троє письменників, драматургів, і виходила вона  аж на чотири області одразу – Вінницьку, Хмельницьку, Тернопільську та Чернівецьку. Так зване, зональне видання Подільського економічного регіону. А в тому колективі чи не першою творчою зіркою був Жора Сенкевич – блискучий журналіст. Його статями я буквально зачитувався. І ось стоячи в коридорі редакції, очікуючи аудієнції у редактора, де мала, власне, вирішитись моя доля – беруть мене чи ні до «КП», я з величезною увагою розглядав стінну газету журналістів, зіткану з різних курйозних світлин із життя працівників редакції з кумедними і жартівливими підписами до них. Як нині пам’ятаю, що на одному із знімків був зображений Георгій Сенкевич із маленьким сином. А поруч стояв підпис: «Тато є тато…»

Я навчався журналістської майстерності у Жори, а потім, коли в кар’єрі випередив його, перейшов працювати уже в газету «Сільські вісті», рекомендував у власкори цього видання по Донбасу. Звідти Г. Сенкевича, як чудового майстра газетного рядка, перевили в апарат редакції до столиці. Вийшовши на пенсію, Жора створив власне видавництво, і за головну скрипку у ньому став грати син Олег. Він чудово верстає книги. Має гарні художні смаки дизайнера. Готував до друку тритомник Івана Драча, десятитомник Володимира Яворівського, багато книг Миколи Рябого.

Останній, власне, й сказав мені якось, що підготував до друку новий роман, але шкода, що Олега Сенкевича немає, а так гарно, як це вміє робити він, книгу зладнати не може ніхто. «А чим зайнятий син Жори?», - уточнив я. «Добровольцем пішов на фронт», - відповів Микола Олександрович. Ще він сказав, що воює Олег Сенкевич «під хатою Володимира Сосюри», себто в Дебальцевому, де народився поет. І бував там опріч Лисичанська, де колись містилося оспіване в поезіях творця бідарське село Третя Рота – родинна колиска Сосюри. 

Після тієї розмови, я став переглядати томики Володимира Сосюри і наштовхнувся на одну примітну деталь, якої раніше не застеріг в біографії великого поета. Виявляється, Володимир Миколайович вперше одружився на, як і він, студентці, Вірі Каперівній Берзіній - колишньому політруку червоноармійського ескадрону. Мешкали в Харкові. Очарування юнацьких стосунків вилилося в поему, яку він присвятив її – «Робфаківка». Але вроджена московітська пихатість, страшобратське ставлення навіть до близької людини взяло верх, і відраза до всього українського, а понад усе до віршів поета, стали нестерпними. Вони розлучилися, не зважаючи на те, що з’явилося двоє синів. Сосюра, який згодом напише неформальний гімн нашої нації – «Любіть Україну!» - не міг допустити того, щоб над ним насміхалися, як над представником мовбито нижчої раси.

З цього приводу він згодом напише:


Ми з тобою зійшлися в маю,
Ще не знав я, що значить ідея.
Ти й тоді Україну мою
не любила, сміялася з неї.

Сказано це 1930 року – вісімдесят п’ять літ тому! Одначе проблема українофобства в великоруських макітрах, як бачимо, не потухла, а навпаки лише загострилася. «Брати» з ментальністю орди, вирішили довести свою зверхність уже з допомогою зброї. Все повернулося смертоносною ординською навалою, атаками «Градів» і вогненних смерчів. Ніяк не втихомириться злочинне московітство у своїй ненависті проти українства. 

Від Миколи Рябого дізнався, що Олег Сенкевич після Водохреща з’явився на кілька діб у Києві. Це була коротенька відпустка з передової. Набрав телефон вояка, запропонував взяти в дорогу з десяток примірників моєї нової книги «Свічка на вітрі», де розкриваються внутрішні причини і механізми міжнародного російсько-українського конфлікту. Нехай хлопці почитають у передишку поміж боями. Він пообіцяв, що неодмінно заїде, забере. Але, мабуть, труба швидше передбачуваного позвала в дорогу – не з’явився на моєму порозі…

І ось це повідомлення у списку звільнених військовополонених. 

Першим на світанку телефоную батькові – Георгію Іполитовичу Сенкевичу. Телефон вимкнено. Набираю Олега. Обзивається. Кажу, що прочитав у переліках… Він сміється. «То, - каже, - не я… Виходить, ще є такий вірний побратим… Ми зараз у Маріуполі. Відпочиваємо, набираємось сил, поповнюємо ряди, а тоді на передову… Я ж воюю у знаменитому батальйоні «Донбас»…

Вітаю батьків і рідних Олега Сінкевича, якого 21 лютого ц.р. звільнили з полону терористів! 

 

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, письменник


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS