Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

GuestFluct
<a href=" https://aromaoil.info/wittenberg-singles / ">wittenberg singles</a> <a href=" https://aromaoil.info/flirt-signalen-man nen/ ">flirt signalen mannen</a> ...
Коментарів: 80489
GuestFluct
<a href=" https://aromaoil.info/kennenlernen-zeit- lassen/ ">kennenlernen zeit lassen</a> <a href=" https://aromaoil.info/partnersuche-im-in ternet-kostenlos-jobs/ ">partnersuche ...
Коментарів: 80489
GuestFluct
<a href=" http://aromaoil.info/partnersuche-pirmas ens/ ">partnersuche pirmasens</a> <a href=" http://aromaoil.info/frau-in-der-disco-k ennenlernen/ ">frau in der disco ...
Коментарів: 80489
Guestchoon
<a href=" http://absolute1.info/wohnung-suchen-in- zuerich/ ">wohnung suchen in zГјrich</a> <a href=" http://absolute1.info/dating-seiten-jung e/ ">dating seiten junge</a> ...
Коментарів: 80489
Guestchoon
<a href=" http://absolute1.info/squirting-sex/ ">squirting sex</a> <a href=" http://absolute1.info/sex-montreux/ ">sex montreux</a> <a href=" http://absolute1.info/treffen-frauen-sch weiz/ ...
Коментарів: 80489
Guestchoon
<a href=" https://7440.info/fuck-book/ ">fuck book</a> <a href=" https://7440.info/xxx-teen-porn/ ">xxx teen porn</a> <a href=" https://7440.info/reiche-frauen-schweiz/ ...
Коментарів: 80489
Guestchoon
<a href=" https://7440.info/sms-sextreff/ ">sms sextreff</a> <a href=" https://7440.info/personal-erotic-massag e/ ">personal erotic massage</a> <a href=" ...
Коментарів: 80489
hzLobbysnomo
With Houzz controling the internet search engine outcomes of your crucial key words, it is vital that when web website traffic more than likely to Houzz that you will show in addition to their directory ...
Коментарів: 60
GuestFluct
<a href=" https://aromaoil.info/balvenie-25-yo-sin gle-barrel/ ">balvenie 25 yo single barrel</a> <a href=" https://aromaoil.info/verliebt-in-online -bekanntschaft/ ">verliebt ...
Коментарів: 80489
GuestFluct
<a href=" http://aromaoil.info/welsh-dating-agency / ">welsh dating agency</a> <a href=" http://aromaoil.info/single-wohnung-rudo lstadt/ ">single wohnung rudolstadt</a> ...
Коментарів: 80489

Архів


Перейменуємо Донецьк у Кібург!

Олександр Горобець, 28.01.2015 11:33

Кілька діб із великим задоволенням провів у Центральному архіві органів державної влади та управлінь. Це справжня скарбниця думок і свідчень, наша ще не вивчена спадщина. Джерело натхнення для багатьох творчих, заповзятливих людей, істориків, пошуковців, українознавців.

Із непідробним захопленням читав листи вояків Української народної республіки до свого командира, генерал-хорунжого Всеволода Юхимовича Змієнка, листування його з синами і дочкою.  Без малого сто років поминуло від тих подій, а начебто ці люди торік були на Майдані. Наступ комуністичної Московщини викинув їх за борт життя в своїй державі. Розсипалися вони на теренах Польщі, Чехії з метою адаптуватися в мирне життя. Люди пишуть про те, хто, як і де прилаштувався. Але майже в кожному посланні наполягання на тому, що відпочивати, заліковувати рани треба недовго, бо їх усіх чекає Україна. Народ заждався їх повернення, стогне від більшовицького знущання.

Ось один з молодших командирів доповідає своєму генералові, що зі своєю групою прилаштувався сапати цукрові буряки у Надзбруччі. Радий тому, що раз на день господарі частують їх гарячим обідом. А частину грошей відкладають до загальної каси на перемогу. Щоб купити все необхідне для майбутнього походу зі звільнення України від московітів.

Особливою теплотою і ніжностю  пройняті листи особистих спілкувань сім’ї колишнього коменданта Одеси, командувача Східного фронту Дієвої армії УНР, а за кордоном – начальника штабу 10-ої пішої дивізії Січових стрільців, керівника 2-го розвідувального відділу Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. В січні 1922 року від тифу в Одесі померли його мати, дружина і майже всі родичі. Залишилось троє дітей — чотирирічна Галина, семирічний Олег і десятирічний Всеволод. Дітей взяла до себе на виховання рідна сестра дружини — Марія Дмитрівна Рябініна-Скляревська, чоловік якої упродовж 1918—1920 років служив на різних посадах в українській армії у званні генерала.

Цього всього Всеволод Юхимович не знав, оскільки відступати довелося надто спішно. Та й сім’я не відала, де його розшукувати. Тільки через знайомих вдалося розвідати все, передати ці гіркі новини в повідомленнях листами, частина яких збереглася.

У 1922 році його дітей вдалося вивезти з території радянської України за допомогою польських репатріантів. Вони змогли переконати радянських чиновників, що є родичами Змієнків. Батько привіз дітей до табору в Щипйорно, але й там батьківської уваги не стало більше – Змієнко весь час займався військово-організаційною та громадською роботою, а за донькою й синами наглядала Клавдія Олексіївна Безручко – дружина близького батькового друга та командира, генерала Марка Безручка.

Подальша доля синів Змієнка є остаточно не з’ясованою, а його донька Галина Змієнко стала відомою громадською діячкою в українському емігрантському русі, головою організації Прихильників Державного Центру УНР в Монреалі, відомою діячкою Союзу українок Канади. 1992 року Галина Всеволодівна Змієнко-Сенишин як секретар Президії Української Національної Ради брала участь у передачі повноважень та клейнодів Державного Центру УНР в екзилі Президентові України. Тричі приїздила на батьківщину – до Одеси. Дбайливо зібрану протягом життя книгозбірню передала до Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького, а до Музею Збройних Сил України – картину Леоніда Перфецького "Переїзд 6-ї Січової Стрілецької дивізії через Станіславів", де зображені генерали Марко Безручко та Всеволод Змієнко на чолі свого з’єднання. Померла "одеситка з Монреаля" 15 липня 2003 р.

Пожадливо читаючи це, я тривалий час усе ніяк не міг зрозуміти, уяснити, що окрім звичайної людської зацікавленості зранку до вечора тримає мене над цими пожовклими аркушиками, змережаними різними почерками. І зрозумів лише тоді, коли якось у підшивці наштовхнувся на один-єдиний лист, написаний російською. До генерал-хорунжого зверталася з запитом про долю свого чоловіка якась жінка. Всі ж решту послань – виключно україномовні виклади тривог, радісних і сумних повідомлень, щирих вітань зі святами й роковинами.

Окремі з листів я перечитував по декілька разів. Такою добірною мовою, іноді здобрені прислів’ями й приказками, були написані вони. Просто не вірилося, що сто років тому такими грамотними були люди, воїни УНР, яких пореволюційні вихори розкидали по всьому світу. Кілька разів спотикався в тих листах об таке гарне українське слово «позаяк».

Після виходу моєї останньої книжки «Свічка на вітрі», я отримав послання від одного уважного читача. Він зауважив, що я дещо зловживаю вживанням у тестах сполучником «позаяк». І це справді так. Я це й сам помітив за собою. Знаєте, занадто люблю це доладне слово, кохаюся в ньому, воно мені по-особливому бринить і навіть здається духмяніє. І тому, коли знаходив його в тексті рядового чи молодшого командира армії УНР в посланні до свого генерала на відстані сторічної давнини, їй-право, щиро радів. По декілька разів вглядався в конструкцію речень. Вписував навіть прізвища тих, хто його вживав: сотник Соловей, чотовий Трембінський, козак Сайчук, хорунжий Караулько…

Зате я вкрай не люблю і намагаюся ніколи не вживати слів, занесених зніче’я  на наші терени від північно-східних сусідів, - «мер», «губернатор». Для чого, коли перше насправді означає голова міста. Хіба погано звучить? А губернатор – це вже зовсім на московський амбітний, підпилий манер.

Десь у нашій справді чарівній мові зненацька взялося кострубате, не причесане, якесь геть, як на мене, пластмасове слово «кіборг». Так упертих і заповзятливих захисників донецького аеропорту образливо з переляку назвав якось один з бандитів-найманців у розмові з кремлівськими замовниками війни, яку перехопила СБУ. Цей запис було оприлюднено в ефірі українських радіо- і телеканалів. Він ужив його тому, що мав на увазі конкретне образливе значення: коли прочитати слово «кіборг» навиворіт, то вийде на їхній расєйський манер – гробік. Себто, стануть ці звитяжці мерцями, загинуть там, на руїнах летовища, позаяк наступ окупанти ведуть вдень і вночі. Справжні смертники вони. Хіба ж доречно поетизувати таки дивне смислове значення?

Але вийшло так, що наша бездумна електоральна маса взяла те слово до рота і так його намагнітила, що воно тепер липне буквально в кожну розмову про героїв-патріотів, захисників повітряних воріт Донбасу. Чого я особисто не сприймаю, і ніколи не погоджуся з цим. Даруйте, кому таке здається дивним і смішним. Просто слова, це знаки сущого. А ще я знаю, що слова матеріалізуються. Ось чому, думається мені, так багато там полягло відважних захисників. Не потрібно було погоджуватись на обзивання наших героїв «гробіками». Хіба  ж мало в державі, українській діаспорі поетів, щоб наректи  вояків достойно. Лише понад півтори тисячі офіційних поетів – членів Національної спілки письменників України.

А це вчора пізно ввечері їду у напівпорожньому тролейбусі. Попереду трійко молодих людей, напевне, студенти: два хлопчаки й дівчина. Ось вона й каже:

-         Граємо у міста.

-         Давай, - гукає веселоокий парубійко. – Берлін! Далі «Н»…

-         Нью-Йорк, - мовив третій. – Далі прошу на «К»…

-         Кібург

-         А це де є таке місто? - здивувалася вона.

-         У нас в Україні. Колишній Донецьк перейменували в Кібург, - вигукнули весело майже в один голос двоє пацанів.  

 

Зверніть увагу: змінилася в слові одна лише літера, а якими барвами заграло воно!Я теж щиро сміявся поспіль з молодими людьми, від усієї душі.  Як же ж славно придумали. Чи не так?  Я голосую «за». А ви, друзі? 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, письменник


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS