Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Переводчик новокузнецк
<a href=https://images.google.co.uz/url?sa= t&url=https://perevod42.com>Пе еводчик новокузнецк</a>
Коментарів: 3274
Anjelajutty
купить электронную сигарету в кудепсте <a href=https://hqd.wiki/kupit-hqd-optom/&g t;hqd оптом дешево заказать</a> ------ электронные ...
Коментарів: 5
LarryOxype
Meds prescribing information. What side effects? <a href="https://fcspam.ru">ge t seroquel online</a> All news about medicine. Get here.
Коментарів: 234
TaniaStymn
Крутой новый порно туб с большим колличеством порно и секс роликов.Вы можете поделится своими видео и фото,а так ...
Коментарів: 401
TaniaStymn
Крутой новый порно туб с большим колличеством порно и секс роликов.Вы можете поделится своими видео и фото,а так ...
Коментарів: 401
BruceHew
<a href="https://klavamaster.ru/" >десерты</a>
Коментарів: 234
RufusLex
<a href=https://drawing-portal.com>Ав окад видео уроки</a>
Коментарів: 848
DesignHom
Ландшафтный дизайн под ключ от команды специалистов ландшафтного профиля учитывает ландшафтный дизайн, благоустройство ...
Коментарів: 3274
JamesVodia
<a href="https://vash-pc.ru/program/pr ogrammy-dlya-skrinshotov-ekrana-kompyute ra-obzor.html">Программ для скриншотов экрана компьютера: обзор</a>
Коментарів: 234
DavidBOr
<a href="https://0verstyle.ru/lesson/o nline/">3D</a>
Коментарів: 234

Архів


Пам`ятаєте перших убитих?

Юрій Луканов , 03.01.2015 13:34

А ви пам’ятаєте, коли загинула перша група? Їх було, здається, шестеро. Ми всі жахнулися. Жалобний день навіть оголосили. Відчуття таке, що з того часу вже десятиліття минуло. Нині по шестеро гинуть мало не щодня. І це стало звичним. Ми вже звикли до воєнного стану. Велика частина країни живе так, ніби нічого не сталося.

Я таке саме бачив у Грузії 2008 року. Там Саакашвілі оголосив жалобу за загиблими від росіян. Я того дня у Тбілісі зайшов у ресторан пообідати. А в сусідньому ресторані - весілля гуляли. А за півгодини до того в автобусі мені жінка переповідала розповіді втікачів, що танки людей, як вона висловилася, топтали.

Я пам’ятаю свої відчуття, коли після п’яти-шести днів перебування у Слов’янську і Краматорську, де в першому місті не було води і світла, а в другому - води, я приїхав до Харкова. Так само, коли повертався з Половинкиного, тобто з «Айдару», де спершу провели в останню дорогу одного, а наступного дня тринадцятьох. Приїжджаю до Хркова, а   там - мир і спокій, на привокзальній площі виграє чудовий музичний фонтан. Люди сидять в кафешках, п’ють пиво і каву.

Я навіть не знаю, як описати те відчуття. Воно нібито і слава Богу, що Харків мирний. Але ж, люди, ну хіба можна бути такими спокійними, коли за кілька сот кілометрів від вас людей убивають? - це емоційне питання. А логіка підказує: а що вони мають робити? Замкнутися у себе вдома і лити сльози? Одне слово, подобається нам чи не подобається, але не можуть всі тільки тим і займатися, що воювати або думати про війну. Таке можливе лише тоді, коли війна торкнеться більшість з нас. І слава Богу, що не торкнулася. І все одно це жахливо, що ми звикли до щоденних смертей.

Мабуть, додати іще треба.  Я там буваю наїздами - 5-6 днів і назад. А уявляєте бійця, який там стирчить до півроку, воює за нас з вами. Він же і думає собі, що ми всі принаймні подумки там з ним, ми в такому ж напруженні. А потім його змінюють, Він приїздить сюди і бачить, що його співгромадяни п’ють-гуляють і дивляться Кобзона по Інтеру, Газманова по "Плюсах" і Путіна по "Еспресо ТВ". Я не здивуюся, що в нього виникне бажання взяти автомат і перестріляти нас всіх. 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, який грає вар`ята, за сумісництвом голова Незалежної медіа-профспілки України, http://yuriylukanov.ucoz.ua/


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS