Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Arteday
cheap cialis generic india <a href=" http://tadmedz.com# ">average price cialis</a> cheap brand cialis online
Коментарів: 947
TezrySpuck
cialis for patients with cardiomyopathy http://genviagrafx.com - order viagra online levitra dosage cialis vs levitra guest.asp <a href="http://genviagrafx.com"& gt;viagra without a ...
Коментарів: 1454
NaizopeJussy
<a href=https://все-займы-тут.р ф/>займ на карту</a> без проверок и отказов срочно всем по паспорту
Коментарів: 676
RichardGek
buy cialis toronto http://tadmedz.com viagra sale manila http://cialisxtl.com best place buy viagra online yahoo
Коментарів: 451
ThomasWisse
buying cialis online from canada <a href=" http://tadmedz.com# ">cialis lowest price 20mg</a> where to buy viagra online
Коментарів: 451
polyaux
Заказать seo поисковую оптимизацию сайта, Заказать услуги по продвижению сайта По всем возникшим вопросам Вы можете ...
Коментарів: 1454
lewaremi
where can you buy cheap viagra <a href=" http://tadmedz.com# ">cialis prices</a> buy viagra pfizer
Коментарів: 451
Andrewveich
how can i order viagra online http://tadmedz.com cialis uk cheap
Коментарів: 451
Thomasisolo
cheap generic viagra on line <a href=" http://tadmedz.com# ">cialis patent expiration</a> cialis usa buy
Коментарів: 947
Richardzet
generic for viagra http://tadmedz.com online doctor prescription for viagra http://cialisxtl.com buy generic viagra super active
Коментарів: 947

Архів


Пам`ятаєте перших убитих?

Юрій Луканов , 03.01.2015 13:34

А ви пам’ятаєте, коли загинула перша група? Їх було, здається, шестеро. Ми всі жахнулися. Жалобний день навіть оголосили. Відчуття таке, що з того часу вже десятиліття минуло. Нині по шестеро гинуть мало не щодня. І це стало звичним. Ми вже звикли до воєнного стану. Велика частина країни живе так, ніби нічого не сталося.

Я таке саме бачив у Грузії 2008 року. Там Саакашвілі оголосив жалобу за загиблими від росіян. Я того дня у Тбілісі зайшов у ресторан пообідати. А в сусідньому ресторані - весілля гуляли. А за півгодини до того в автобусі мені жінка переповідала розповіді втікачів, що танки людей, як вона висловилася, топтали.

Я пам’ятаю свої відчуття, коли після п’яти-шести днів перебування у Слов’янську і Краматорську, де в першому місті не було води і світла, а в другому - води, я приїхав до Харкова. Так само, коли повертався з Половинкиного, тобто з «Айдару», де спершу провели в останню дорогу одного, а наступного дня тринадцятьох. Приїжджаю до Хркова, а   там - мир і спокій, на привокзальній площі виграє чудовий музичний фонтан. Люди сидять в кафешках, п’ють пиво і каву.

Я навіть не знаю, як описати те відчуття. Воно нібито і слава Богу, що Харків мирний. Але ж, люди, ну хіба можна бути такими спокійними, коли за кілька сот кілометрів від вас людей убивають? - це емоційне питання. А логіка підказує: а що вони мають робити? Замкнутися у себе вдома і лити сльози? Одне слово, подобається нам чи не подобається, але не можуть всі тільки тим і займатися, що воювати або думати про війну. Таке можливе лише тоді, коли війна торкнеться більшість з нас. І слава Богу, що не торкнулася. І все одно це жахливо, що ми звикли до щоденних смертей.

Мабуть, додати іще треба.  Я там буваю наїздами - 5-6 днів і назад. А уявляєте бійця, який там стирчить до півроку, воює за нас з вами. Він же і думає собі, що ми всі принаймні подумки там з ним, ми в такому ж напруженні. А потім його змінюють, Він приїздить сюди і бачить, що його співгромадяни п’ють-гуляють і дивляться Кобзона по Інтеру, Газманова по "Плюсах" і Путіна по "Еспресо ТВ". Я не здивуюся, що в нього виникне бажання взяти автомат і перестріляти нас всіх. 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, який грає вар`ята, за сумісництвом голова Незалежної медіа-профспілки України, http://yuriylukanov.ucoz.ua/


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS