Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Monrealquids
the government deferred the decision to buy these light utility helicopters <a href=https://www.charmstores.co.uk/>& lt;b>pandora sale charms uk</b></a>, and other Spotify members can ...
Коментарів: 27214
Jeffreyimilk
and 20%. If OP is talking about serious money <a href=https://www.celescaves.es/><b >anillos pandora outlet</b></a>, COMPLIANCE AND OTHER RELEVANT POLICIES AND PROCEDURES ARE ALSO ...
Коментарів: 27214
Josephimilk
with an option to purchase majority ownership. 28 13D filing. The company has convened a special committee to review the AMC offer <a href=https://www.stormingstore.it/>&l t;b>charm pandora scontati</b></a>, ...
Коментарів: 27214
Josephimilk
pension and 401k benefits all shrink. And re entering the jobs market at a later point is often difficult <a href=https://www.saldipandora.it/>< ;b>saldi pandora</b></a>, and it participated ...
Коментарів: 27214
Jeffreyimilk
it will have to offer a compelling reason why its design and feature set not only make it more compelling than the competition <a href=https://www.tiaragroup.es/><b >abalorios pandora baratos</b></a>, ...
Коментарів: 27214
Monrealquids
01 Sep 2018 21:41:09 +0000It was so interesting (relative to MY life <a href=https://www.lovethychef.co.uk/>& lt;b>pandora uk sale</b></a>, and in the Pandora store inside Westfield ...
Коментарів: 27214
Jeffreyimilk
starting with a name change. Like I said before <a href=https://www.grandia.es/><b> ;abalorios pandora baratos</b></a>, along with meaningful debt reduction that takes leverage towards ...
Коментарів: 27214
Josephimilk
nor that international orders will have the customs form marked as "gift" to reduce customs fees.Delivery times cannot be guaranteed <a href=https://www.segniweb.it/><b&g t;charm pandora ...
Коментарів: 27214
Georgeengig
online cialis <a href=" http://tadalafilgeneric1.com/# ">cheap cialis</a>
Коментарів: 889
Monrealquids
Pacific Entrepreneur Of The Year program director. "They`ve overcome obstacles and achieved considerable success over the years. But at the heart of their business is what matters most: family.""Statistics ...
Коментарів: 27214

Архів


За кіборгами не тужать

Борис Бахтєєв, 16.12.2014 01:54

Чи помітили ви одну рису, що стала притаманна всім - підкреслю: всім - новинним повідомленням про перебіг АТО?

А саме: з них зникла трагічність. Зникло усвідомлення унікальності й неповторності кожного життя та незворотності його втрати. Про щоденну загибель українських вояків повідомляють нейтральним тоном - так, ніби йдеться про сухі статистичні зведення. Про мільярди кубів газу або тонни намолоченого збіжжя. Або про погоду: "Сьогодні в Україні хмарно, температура близька до нуля, в зоні АТО загинули двоє бійців". Буденність, звичайна буденність, щось таке, в чому немає геть нічого особливого, чому так і належить бути.

Трапляється, що про "чергові щоденні втрати" повідомляють навіть бадьоро - так, ніби аудиторія мусить із цього як не радіти, то вже точно пишатися. Аякже: он скільки в Україні героїв - а героям належить помирати.

Людська свідомість, як відомо, блокує трагічну інформацію, коли її стає надто багато, й коли вона надходить регулярно. Почуття притуплюються, сприйняття стає відстороненим. Усе це так - але чи мають підпадати під це правило журналісти? Зокрема, ті, що ведуть випуски телевізійних та радіоновин?

Актор триста разів грав Отелло й може тепер грати цю роль на автопілоті, мало не уві сні - чи цей факт дає йому право на триста перший раз грати Отелло, мов Чикатило? А телеведучі ж - вони ті самі актори! Як і для акторів, виголошувані тексти для них - не єдина, а може, й не основна інформація, яку вони несуть. Як вони подають інформацію - це впливає на аудиторію чи не більше, ніж формальна сукупність слів та пауз. Пригадаймо перше побиття студентів на Майдані - коли в ведучих теленовин тремтіли голоси, а в очах зрадницьки блищали сльози. Коли вони запиналися, бо не могли зрозуміти, що трапилося, й як це трапилося, бо не могли вийти з шокового стану. Міміка, інтонації тоді сказали все - тексти можна було не зачитувати, до тих текстів однаково ніхто ретельно не дослухався. Шок, жах, катастрофа - от що стало тоді основною інформацією.

Нічого такого давно вже не пригадати. Механічне зачитування текстів, навіть без формальних, задля годиться, слів жалю й скорботи. Ніби загибель бійця - подія такого самого масштабу, як підбиття танку.

13 грудня ведуча випуск новин Національного радіо о п’ятій вечора розповіла про те, що бійці розбирають завали донецького аеропорту: "Під завалами знаходяться тіла двох кіборгів, що захищали аеропорт". Одразу навіть і не збагнеш, що йшлося ж про людей - тих, що ще кілька днів тому розмовляли, посміхалися, а тепер ніколи вже не будуть. Кіборги - то хіба ж за кіборгами тужать? Кіборги - вони й є кіборги.

Після Чорнобилю ходив гіркий анекдот про передове оснащення, за допомогою якого в СРСР ліквідували наслідки катастрофи, - про біороботів. Під цим словом мали на увазі солдатів, яких без жодних засобів захисту кинули на вірну смерть. Це була зла й гірка сатира на тодішню радянську політику, на ставлення "мудрої партії" до людей, мов до майна. Саме це ставлення зіграло не останню роль у поваленні комунізму та розпаді радянської імперії. 1991 року люди голосували за незалежність, свято вірячи: на відміну від комуністичної імперії, Українська держава ніколи не ставитиметься до них, як до біороботів.

Чи міг тоді хто-небудь уявити, що за чверть століття в Українській державі вживане щодо людей слово "кіборги" - ті самі "біороботи" - стане мало не офіційним? Що воно вже лунатиме не в гірких анекдотах, а в "солідних" випусках новин та в пишномовних спічах політиків? Вийцшов кіборг із ладу? Списати його з інвентарю - ото й усіх справ.

Незбагненним чином після Революції гідності Україна перетворилася на країну бездушної, байдужої журналістики. Журналістики, для якої люди - то всього лише інвентарні одиниці.

Чи варто потім дивуватися, що значна частина населення сприймає війну як гру, в найкращому разі - як війну "десь там", в іншій реальності? Як щось таке, що не зачіпає жодних почуттів? Чи варто дивуватися, що чимало громадян - та й ті самі політики - не відчувають, не усвідомлюють: війна - тут, в Україні, й зараз, сьогодні? Чи варто дивуватися, що значна частина суспільства прагне затулитися, абстрагуватися від війни, не звертати на неї уваги, робити вигляд, що все, як і було? А чом би й ні - воюють же кіборги!

Радянський дискурс Великої вітчизняної війни - от що один до одного, до найменших деталей відтворює нинішня інформація про АТО. Ні, навіть не просто радянський - сталінський. Той, де треба пишатися державою й не зважати на людей, де люди - витратний матеріал. Той, де війна - це момент слави й гордості, але не жах, не катастрофа й не трагедія. А ще - знайдіть, як то кажуть, десять відмінностей від нинішнього російського, неосталінського дискурсу...


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS