Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Ярослав
Браво !
Коментарів: 1
Rita
say thanks to so a lot for your website it assists a great deal. Recommended Internet page - simply click the up coming post - Click That Link - click the next site - relevant website - my company ...
Коментарів: 10
Анатолій Загравенко
Дуже шкодую, що таку мудру і патріотичну людину Президент України не взяв у свої радники. Скільки полегшення і ...
Коментарів: 7
Ник-ник
Странно как это создание вновь нашо роботу. Лилиана больная на всю голову, но похоже новые работодатели этого ...
Коментарів: 58
Anisha
Off-topic, but I wanted to give you a ^5 Field for your choice of House Negro of the Day. Brothaman has really and truly mucked-up. But from what I read, hed been doing it all his career. Perhaps old ...
Коментарів: 4
Bobbo
Regarding in.:adetcomrNo doubt, there can be a certain wisdom in markets, but investors have been known to pick losers that they thought were "sure things." Same with Obama. The geeks who trade ...
Коментарів: 4
Essie
si chaque famille riche &lsquo;prend en charge&rsquo; une famille pauvre et qu&rsquo;elle aide dans tous les domaines (alimentation, scolarité, soins <a href="http://hsbvtqfhrd.com"&g t;etÃ3&82#0;)dc©jà</a> ...
Коментарів: 4
Lavigne
Intrinsicly expedite strategic alignments for high-payoff information. Holisticly facilitate highly efficient funaeionclitits vis-a-vis stand-alone products. Credibly expedite transparent methodologies ...
Коментарів: 4
Валерій Степаненко
Сьогодні Ді Капріо отримав за цю роль "Золотого Глобуса"...
Коментарів: 1
если у вас нету жопы
значит у вас жопы нет
Коментарів: 1

Архів


Романи «Залишенець» і «Маруся» Василя Шкляра мають бути екранізовані

Валерій Степаненко, 29.11.2014 11:18

Щойно закінчив читати історичний роман «Маруся» Василя Шкляра, який нещодавно з’явився в продажу.  Враження просто «обпікають». Особливо, якщо брати до уваги, що  «Маруся» перекликається з «Залишенцем» - попереднім історичним романом письменника, який став фактично національним бестселлером, адже загалом був виданий  нечуваним для України 100-тисячним накладом, що до того ж швидко розійшовся.  За цей твір  автора цілком заслужено було нагороджено  престижною державною Шевченківською премією, яку той відмовився в знак протесту отримувати з рук тоді чинного президента Януковича, цілком слушно вважаючи його державну гуманітарну політику антиукраїнською за своєю суттю.

Широко обговорювалося питання екранізації «Залишенця», називалися навіть імена Єжи Гофмана та Мела Гібсона як потенційних режисерів майбутнього блокбастера. А що це міг би бути історичний блокбастер світового рівня, жодних сумнівів не викликає. Адже багато світових блокбастерів знято на значно менш «просунутому» літературному матеріалі чи їх сценарій  взагалі писався не на базі  популярних вже літературних творів.  В цьому ключі  можна згадати й фільм  українського режисера Олеся Саніна «Поводир», який  щойно вийшов в Україні на широкі екрани і б’є національні рекорди глядацьких симпатій.

Екранізація роману «Маруся», як на мене,  має не менше шансів, ніж «Залишенець», стати блокбастером. Звісно,  для екранізації  історичного блокбастера, особливо  зі значним числом батальних сцен, потрібні чималі кошти, а вже зібраних авторові національних історичних бестселлерів  260 тис грн «народної» Шевченківської премії зовсім мало. На  екранізацію того ж «Поводиря», який продовжив кращі традиції  знищеного «совком» започаткованого великим Довженком українського поетичного кіно, було витрачено 16 млн грн.  Але «Поводир» не є блокбастером за визначенням. До того ж його творці і не планували знімати саме блокбастер.  Вже хоча б тому, що  на створення історичного блокбастера в умовах України потрібна хоча б на порядок більша сума. Наразі, на жаль, якихось зрушень стосовно екранізації  «Залишенця» немає. Принаймні, широкому загалу про це нічого не відомо.   Може краще не екранізувати кожен роман окремо, а створити один фільм за мотивами обох?

Белетристики на історичну тематику, особливо коли йдеться про базовану на реальних історичних подіях та фактах, в Україні зовсім мало. Та це й зрозуміло. Адже як за царату, так і за «совка» правдива українська історія замовчувалася чи й заборонялася, натомість в життя запускалися різного роду брехливі імперські міфи та міфологеми.

В обох останніх творах Василя Шкляра  на історичних фактах розкривається тема боротьби українців за власну державу після узурпації влади в  царській Росії на початку минулого століття комуно-більшовиками. Боротьба велася  на кількох фронтах:   з кривавою комуно-більшовицькою ордою, з рештками військ  «білої» царської імперії, з новоствореними польськими військовими формуваннями, які намагалися приєднати до своєї щойно відновленої  держави якомога більший шмат українських земель.

Якщо військам «білого» генерал Денікіна допомагала озброєнням Антаната, а полякам Франція, то українці змушені були покладатися лише на власні сили.  За Україну воювали війська УНР (пізніше Директорії), ЗУНР та народні повстанці під проводом численних  «різношерстних» місцевих отаманів, які  намагалися  захистити у першу чергу власні сім’ї та домівки,  а відтак не мали єдиного проводу і неохоче віддалялися від насиджених місць.  Саме брак  консолідації українського соціуму та квазі-пацифістські настрої його провідників – згадаймо лишень «революційних романтиків» Грушевського та Винниченка, які вважали, що армія майбутній незалежній Україні ледь взагалі не потрібна – спричинили чергову поразу українства в боротьбі за відновлення власної держави.

Автор «Марусі» створив  світлий і одночасно глибокий образ грізної, хоч і юної отаманші Марусі. Образ не менш епічний, ніж образ Чорного Ворона в «Залишенці».  Прообразом отаманші Марусі є Олександра Соколовська - реальна історична постать, яка, не маючи вибору, стала на чолі повстанців-поліщуків після загибелі трьох рідних братів, які почергово стояли на чолі численного озброєного загону українських борців за волю рідного краю. Своїм патріотизмом Маруся та її брати – всі вони  були вчителями -  значною мірою завдячують батькові – простому церковному дякові.  Адже це саме він посіяв у душах власних дітей не лише любов до знань, а  й зерно беззастережної любові до України.

Письменник дуже тонко передає всі порухи душі тендітної освіченої  дівчини, яку обставини змушують безжально вбивати ворогів. Особливо щемке враження справляє перше кохання  отаманші до поручника УГА Мирона Гірняка.  Закохані свідомі своєї долі, але ні на мить не ставлять особисті почуття вище священного обов’язку боротьби  з зайшлими ворогами. Україна для них обох понад усе. І не їх вина, що битву за українську державу програно, адже  вони зробили для перемоги все, що було в їх силах.  І навіть більше.

Отаманша Маруся віддала своє життя ненамарне (хоч достовірно підтверджених фактів загибелі немає, але  її слід загубився в 1919 році).  Вже хоча б тому, що  її заповітна мрія здійснилася - Україна відновила свою державність. І тепер від нас залежить чи будемо ми гіднимими  пам’яті   славної доньки України Олександри Соколовської – отаманші Марусі.

Людина живе рівно стільки, скільки живе пам’ять про неї.

Герої не вмирають!

Вдячні нащадки пам’ятатимуть вічно своїх героїв.

Вже хоча б тому фільм-блокбастер про героїчне буремне життя Чорного Ворона і Марусі, на якому будуть виховуватися майбутні покоління молодих українців, обов’язково вийде на широкі екрани українських – і не лише українських – кінотеатрів.

Безперечно, це питання лише часу…


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

    Головна RSS