Кінотеатр “Жовтень” і дежа-вю

Пожежа в кінотеатрі "Жовтень" змусила згадати події понад тридцятирічної давнини. А саме 1977 року.

Була тоді трамвайна лінія з Подолу до Європейської площі - рештка колишньої лінії з Подолу на Печерськ. Ходили цією лінією трамваї тодішнього маршруту № 16: Червона (нині Контрактова) площа - Площа Ленінського комсомолу (нині Європейська). Попри те, що роком раніше було відкрито станції метро "Площа Калініна" (нині "Майдан Незалежності"), "Поштова площа" та "Червона площа" (нині "Контрактова площа"), цей маршрут користувався великою популярністю, й трамваї ходили кожні дві - три хвилини.

Окрім того, це була та сама лінія, якою у травні 1892 року пройшли перші не лише в Києві, а й в усій Російській Імперії та в усій Східній Європі електричні трамваї. Історична лінія.

Після того, як на Поділ прийшло метро, міська влада хотіла закрити трамвайну лінію як таку, що стала вже непотрібною. "Трамваї заважають місту" - ця "блискуча" ідея аж ніяк не була винаходом Олександра Омельченка; просто він узявся рішуче втілювати те, що вирувало у високих компартійно-радянських кабінетах ще з 1960-х років.

Але кияни віддавали й віддавали перевагу трамваям. Проти ліквідації трамвайної лінії Володимирським узвозом виступало й співтовариство істориків, охоронців історичних пам’яток, небайдужих, але авторитетних діячів науки й мистецтва.

Це вже були далеко не сталінські часи, й в усьому, що безпосередньо не стосувалося державної ідеології, місцева влада вже прагнула подобатися. Принаймні, не викликати масового невдоволення. Звісно ж, невдоволеним киянам і на думку не спало б улаштовувати акції протесту, перекривати вулиці або бойкотувати метро. Але який-небудь академік або народний артист (а то й група академіків та народних артистів) цілком могли написати листа до Москви, до ЦК - й ніхто не міг передбачити, чим би це закінчилося. Можливо, нічим. Можливо, менторською відповіддю тим академікам та народним артистам - мовляв, не лізьте не в свої справи, партія краще знає, що робити з трамвайною лінією. А можливо, жорсткими розбірками з міським керівництвом - із доганами по партійній лінії, а для декого й "переведенням на іншу роботу за станом здоров’я": тоді саме так повідомляли про зняття "відповідальних товаришів" із посад. А зняття з посади за тих часів було не просто крахом кар’єри - воно автоматично переводило людину до категорії недостатньо благонадійних.

Повторю: передбачити того заздалегідь не міг ніхто. Але мета зняти трамвайну лінію нікуди не зникла.

Й от однієї літньої ночі 1977 року трамвай, що прямував цією лінією на спуск, зійшов із рейок і врізався в кам’яну огорожу. Ніхто не постраждав - адже вночі пасажирського руху не було. Що робив той трамвай глупої ночі, як опинився на лінії - того достеменно так ніхто й не знає. Не викликає сумнівів єдине: за тих часів викрасти трамвай із депо, несанкціоновано, без дозволу керівництва депо, керівництва міського ДАІ та інших інстанцій, поїхати посеред ночі покататися - це було не те що неймовірно, це було неможливо. Неможливо, й крапка.

А міська влада хутко видала постанову: трамвайний маршрут № 16 закрити, рух трамваїв Володимирським узвозом заборонити як небезпечний, а лінію розібрати. Найперша трамвайна лінія Східної Європи припинила існування.

Я далекий від проведення категоричних аналогій, але схожість ситуацій є наявною - чи не правда?