Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Trevormib
Hello There. I found your weblog the use of msn. That is a really neatly written article. I`ll be sure to bookmark it and return to read more of your helpful information. Thank you for the post. I`ll ...
Коментарів: 300
Trevormib
cialis brand <a href="http://cialispego.com/"& gt;cialis generic</a> cialis 60 mg <a href=http://cialispego.com/>cialis generic</a>
Коментарів: 300
Trevormib
If you are going for finest contents like me, just pay a quick visit this web site every day because it gives quality contents, thanks <a href=http://viagrasildenafilbsl.com/> viagra prices</a> ...
Коментарів: 300
Trevormib
cialis alternative <a href="http://cialisttk.com/"&g t;buy cialis online</a> cialis prostate <a href=http://cialismsnntx.com/>cialis generic</a>
Коментарів: 300
DaschaBooca
Внешние раздражения воспринимаются рецепторами кожи и мышц, рефлекторными точками, и передаются в центральную ...
Коментарів: 300
Ileanawem
. <a href=></a> . <a href=></a>. .
Коментарів: 300
Trevormib
Greetings! Very helpful advice in this particular article! It is the little changes that make the largest changes. Many thanks for sharing! <a href=http://viagrasildenafilbsl.com/> boots viagra ...
Коментарів: 300
Trevormib
cialis once daily <a href="http://cialisttk.com/"&g t;cialis without a doctor prescription</a> cialis what is it <a href=http://cialismsnrx.com/>cialis generic</a>
Коментарів: 300
HazelFrife
<a href=http://33.get-x.tk>Гели кремы для увеличения</a>
Коментарів: 17
Trevormib
Hello to every one, the contents existing at this web page are truly awesome for people knowledge, well, keep up the nice work fellows. <a href=http://viagrawithoutadoctormsn.com/ >generic viagra ...
Коментарів: 300

Архів


Передвиборчий сказ

Борис Бахтєєв, 30.09.2014 12:31

Випуск "Подробиць тижня" 28 вересня на "Інтері" не розчарував - він шокував. Принаймні в тій своїй частині, де своїм баченням поточної ситуації та виходів із неї ділилися політики - учасники майбутніх парламентських виборів.

Ні, навіть "шокував" - це не те. Хочете зневіритися в усьому геть? Хочете впасти в депресію? Хочете дійти переконання, що нічого путнього в цій країні не буде, а все оновлення - не більш ніж балачки, бо політики не міняються? Ба більше: хочете переконатися, що вони остаточно позбулися звички мислити й аналізувати реальні, а не вигадано-химерні факти? "Невимовно далекі вони від народу"? Та ні, від здорового глузду, від його решток - от від чого вони далекі.

Коротше кажучи, знайдіть в інтернеті запис цього випуску "Подробиць тижня" й подивіться. Так і хочеться додати: неповнолітнім та особам із нестійкою психікою краще того не робити.

Отже, президентська "Стратегія - 2020". Що про неї гадає Ігор Гринів, який іде на вибори за списком "Блоку Порошенка"? Які перспективи малює для нього ця стратегія? Просто переможні перспективи. Щасливі - захитаєшся. Аж цілих дві перспективи. Перша: всі чиновники розмовлятимуть лише українською мовою, й не якимось там клятим суржиком, а правильною українською мовою. Бо, перш ніж обійняти посаду, складатимуть із української мови іспит.

Добре? Чудово? Бравіссімо? Саме так - і добре, й пречудово. Саме так, як давно вже мало б бути. От тільки чи саме це є головною проблемою сьогоднішньої України? Власне, однією з лише двох проблем? За Гринівом виходить, що оце воно й є - квінтесенція, філософський камінь. Почнуть розмовляти всі чиновники правильною українською мовою - й усі решта проблем розтануть, мов дим. І корупція розтане, й некомпетентність, і економічна відсталість, і все-все-все-все-все.

Друга змальована Гринівом блискуча перспектива взагалі змушує зняти капелюха: після того, як "Стратегію - 2020" буде успішно реалізовано й утілено в життя, українці нарешті зможуть здійснити свою споконвічну омріяну мету - зазначати в паспорті свою національність. Одне слово, "Україна - єдина країна" - в розумінні: "Етнічні гетто всієї України, єднайтеся!" Отаким буде блискучий результат здійснення "Стратегії - 2020".

Я досі з повагою ставився до Ігоря Гриніва як до однієї з "робочих конячок" української політики, як до людини, що відстоює свої принципи й не женеться за зірковим статусом. Єдине, чим тепер намагаюся себе заспокоїти: це в нього передвиборче, після виборів, може, минеться.

Ні, Гринів казав лише, що українці зможуть зазначати свою національність, їм буде це дозволено. Тільки от я (та й, боюся, пан Гринів теж) іще пам’ятаю радянські часи, коли "дозволити" означало "зобов’язати" й "змусити": як утовкмачувала й утовкмачувала радянська пропаганда: "Права - вони ж і є обов’язки". Та й уявіть картину: зазначати національність у паспорті дозволено, бере чиновник до рук чийсь паспорт, а там у графі "національність" - велика пауза. Що буде далі? А от що: той чиновник буде впевнений, що з "п’ятою графою" в цієї людини щось не те, щось негаразд. Щось таке, чого треба соромитися. "Неукраїнець", "Нацмен клятий", - от у чому буде впевнений той чиновник. І ставитиметься до володаря паспорту відповідним чином. Отака вона буде, "єдина країна".

Можливо, я помиляюся - стверджувати не буду. Але чомусь запам’яталося, ніби наш полум’яний борець із суржиком казав, що громадянам буде дозволено "вказувати національність" у паспорті. Якщо пам’ять мені не зрадила, залишається тільки нагадати всім сущим борцям із суржиком: вказувати можна на що-небудь пальцем, а дані в документах заведено зазначати.

Але повернімося до "Подробиць тижня". У студії був присутній Олег Тягнибок. Він, зокрема, прокоментував знесення пам’ятника Леніну в Харкові - процес якраз тривав: мовляв, це буде потужна перемога над Росією й "русским міром", і пам’ятники ідолові падатимуть і надалі; кожний знесений пам’ятник буде новою перемогою над Росією.

І тут немає жодних сперечань. Дізнавшись про знесення пам’ятника Леніну в Харкові, Путін аж пипснеться. Плакати буде гірко - це вже поза всяким сумнівом. І, головне ж, от як хитро придумано: Росія чи проросійські бойовики обстрілюють місто в Донбасі - ми у відповідь переможно зносимо пам’ятник Леніну. Росіяни обстрілюють ще одне місто - ми ще переможніше зносимо ще один пам’ятник Леніну. І в такий спосіб перемога буде за нами - це вже точно!

Зрозумійте правильно: пам’ятники Леніну треба було знести давно й дуже давно. І дуже добре, що їх зносять хоча б тепер. От тільки чи тягне це на переможний акт? Чи тягне це на те, щоб робити з кожного знесеного пам’ятника топ-подію загальнонаціонального масштабу? Чи знесення пам’ятників у нас сьогодні номером першим на порядку денному?

От ведучий бесідує з Тягнибоком про буферну зону. Лідер "Свободи", як і чимало інших промовців, каже: статус її буде незрозумілим, як у ній жити - теж. Це - лейтмотив випуску: буферна зона як невідомо що.

На екрані - пряме включення з міста Щастя, що поблизу Луганська. Місцевий житель (якщо не помиляюся, керівник) каже: місто в усьому залежить від луганська, тож і життя не налагоджується. "От вона - буферна зона!" - переможно підхоплює Тягнибок.

І все. Слухати його просторікування більше геть не хочеться. Бо в цих чотирьох словах - повне нерозуміння щонайменше трьох проблем. Повне неволодіння ситуацією, а натомість саме лише виголошування гасел.

Одна з них - це власне буферна зона. Що вона таке? Зона, з якої має бути відведено всю важку зброю. Ото й усе. Ані про керування, ані про адміністрацію, ані про якийсь особливий порядок здійснення влади, а тим паче безвладдя не йдеться, "буферна зона" - це поняття з зовсім іншої, суто воєнної, сфери. Зрештою, хіба в Україні влада існує лише там, де стоїть важка артилерія?

Друга проблема, блискуче нерозуміння якої продемонстрував Тягнибок, - це радянська спадщина в адміністративно-територіальному поділі. Річ у тім, що Щастя - це місто, але адміністративно воно підпорядковане одній із районних рад Луганська. В Україні такого повно - особливо в шахтарських та курортних регіонах: одне місто підпорядковане іншому місту, а то й району в іншому місті. З одного боку - самостійне місто, з іншого - ніби частина іншого. Місцеві жителі й самі до пуття цього не знають - просто звикли до такого абсурду, й усе. Й коли місцева дзержинська газета пише про місто Артемове як "селище в нашому Дзержинську", нікого це не дивує. Поширеність у Донбасі такої системи, до речі, теж привчає людей, що посеред неї виросли, не замислюватися, а сприймати будь-що як даність, як "так і належить", "так і має бути", "там, нагорі,знають, що роблять", "наше діло - маленьке".

А тепер дозвольте ліричний відступ - ну, може, не дуже ліричний. Походить усе це найчастіше от від чого. Вуглевидобувні об’єднання ("Маківвугілля", "Добропіллявугілля", "Донбасантрацит" (Торез), "Орджонікідзевугілля" (Єнакієве), "Артемвугілля" (Горлівка), "Селидіввугілля" тощо й тощо) об’єднували шахти не лише в основному місті, а й у прилеглих містах та селищах. Відповідно, парткоми КПРС цих шахт були підпорядковані парткому об’єднання. Відповідно, міськкоми та селищкоми КПРС цих маленьких міст та селищ були підпорядковані міськкомам міст - центрів об’єднань. Відповідно, й міськради, як доважки до міськкомів, були підпорядковані міськрадам міст-центрів. Додайте до цього постійні адміністративні пертурбації, укрупнення-розукрупнення - й отримаєте остаточну картину. Міськкоми та парткоми давно вже пішли в небуття. А породжена ними система адміністративно-територіального божевілля залишається по сьогодні.

Борець із комуністичною спадщиною Олег Тягнибок ані про що таке не чув. А чи сприймає це за належне.

І третя проблема. У тому самому випуску пролунав ще й синхрон жительки Широкиного, що під Маріуполем: мовляв, пенсії вона не отримує, бо пенсійний фонд - в окупованому Новоазовську. Чому так? Бо Широкине належить до Новоазовського району. Новоазовський, Тельманівський, Старобешівський, Ясинуватський райони Донецької області, території, підпорядковані міськрадам деяких міст, є розділеними навпіл лінією фронту, й адміністративні центри - "там".

Й коли вже "особливий порядок місцевого самоврядування" та "буфзона" на певний час зберігають статус-кво, є конче потрібним змінити адміністративно-територіальний устрій - бодай тимчасово. Щоб лінія фронту стала й адміністративною межею. Щоб люди, що живуть на визволених територіях, тоді як їхній адміністративний центр залишається окупованим, не почувалися покинутими напризволяще. Не ставали заручниками війни. Щоби, зрештою, була змогна здійснювати керування територіями. Недаремно ж обласний центр Донецької області перенесено до Маріуполя, а Луганської області - до Сєвєродонецька! Але ж цього замало! Та й погляньте на карту. Як жителеві Слов’янська, Артемівська чи Красного Лимана дістатися нового обласного центру - Маріуполя? Так, знаю приклад, коли людина з Карлівки до Донецька (по прямій це щонайбільше 15 кілометрів) їхала через Запоріжжя - але ж це не може бути загальною практикою!

Чи чули ви коли-небудь, щоб політики бодай назвали цю проблему? Щоб бодай сказали, що вона існує?

І ще. Політики з екранів що є сил обговорюють запропоновані президентом закони. Що є сил наголошують на нелегітимній, за їхніми словами, процедурі їхнього ухвалення. Президент протягував ці закони, як тільки міг, поспішав і квапився.

І от, на момент написання матеріалу, від ухвалення законів минуло дванадцять днів. Президент їх досі не підписав. Дуже хотілося б почути: що це означає? Порошенко дослухається до критики? Не підписує, бо інша сторона не йде на перемир’я, а тепер от уже й обмін полоненими зупинила? А чи від самого початку ухвалення цих законів було маневром, блефом, прийомом у грі?

То чому мовчать про це ток-шоу? У передвиборній гонці - не до того?


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS