Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Online Loan
credit loans <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">credit loans guaranteed approval</a> credit loans guaranteed approval <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>poor ...
Коментарів: 14
igoqovasoq
http://doxycycline-cheapbuy.site/ - doxycycline-cheapbuy.site.ankor <a href="http://onlinebuycytotec.site/ ">onlinebuycytotec.site.ankor< ;/a>
Коментарів: 246
Bad Credit
credit loans guaranteed approval <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">elastic loans</a> personal bank loans <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>credit ...
Коментарів: 5
iwodmisoqif
http://doxycycline-cheapbuy.site/ - doxycycline-cheapbuy.site.ankor <a href="http://onlinebuycytotec.site/ ">onlinebuycytotec.site.ankor< ;/a>
Коментарів: 246
izeyucruyi
http://doxycycline-cheapbuy.site/ - doxycycline-cheapbuy.site.ankor <a href="http://onlinebuycytotec.site/ ">onlinebuycytotec.site.ankor< ;/a>
Коментарів: 246
oyugapagu
http://doxycycline-cheapbuy.site/ - doxycycline-cheapbuy.site.ankor <a href="http://onlinebuycytotec.site/ ">onlinebuycytotec.site.ankor< ;/a>
Коментарів: 246
izewqupv
http://doxycycline-cheapbuy.site/ - doxycycline-cheapbuy.site.ankor <a href="http://onlinebuycytotec.site/ ">onlinebuycytotec.site.ankor< ;/a>
Коментарів: 246
Ivantrarm
Браслет-шагомер SMARTBAND https://clck.ru/EWCSE - https://clck.ru/EWCSE - Фитнес браслет артериального давления приобрести Регулярные ...
Коментарів: 99
Lesnoylvath
Жк лесной квартал бровары <a href=http://xn----8sbagnyiehnl3afw.xn--p 1acf>жк лесной квартал дмитров официальный сайт</a> жк березовец ...
Коментарів: 112
Loan Cash
payday loans without checks <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">credit loans guaranteed approval</a> loans in az <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>credit ...
Коментарів: 163

Архів


Принизливі ігри

Борис Бахтєєв, 26.08.2014 14:05

Одна з київських станцій метро. Поруч - популярне серед певної публіки відкрите кафе. Популярне, зокрема, тим, що на повну потужність практикує східне бойове мистецтво масового враження - караоке. Для випадкових перехожих - ховайся, хто може.

Клієнт співає, він - в ударі. Де-небудь у країні з прецедентним правом за таке "мистецтво" суд давно вже прирік би його до трьох років щоденного прослуховування записів власного співу. Але в Україні немає прецедентного права. Тож клієнт що є сил виводить: "Офицеры, офицеры, ваше сердце под прицелом». Почувши це, ніяковієш: про яких це офіцерів? Про тих, російських, у Донбасі? Невже зараз залунає: "Офицеры, россияне»?

«Офицеры, киевляне!» - натхненно виводить клієнт. Пронесло! Хоча... чи пронесло? А чи "киевляне", вони ж "россияне"?

Копм’ютерний клуб. Навіть не підлітки - діти років десяти, вони грають у якусь новітню комп’ютерну гру: "Я за сепаратов!" - "Нет, я!" - "Нет, я за сепаратов!" - "Я за СССР!" - "Я за спецназ!"

Базар, продавчиня - ні, не бабка з села, а киянка на зарплаті: "Та шо они Россию, Путина обвиняют! Путин им мешает! Та любой офицер, любой прапорщик ворует оружие и продаёт, ворует и продаёт! Вот откуда у боевиков оружие! А им лишь бы против России!»

Патріотична пропаганда лунає звідусіль. ЗМІ що є сил "виховують у народу почуття патріотизму". Й отакий результат. Ні, звісно ж, це - окремі випадки, й було б пересмикуванням робити з них загальну картину. От тільки коли ці окремі випадки трапляються протягом півдня, стає зовсім сумно.

Наступного дня вражень іще додалося. Тролейбус, дві тітки сидять поруч. Одна з них - українською, до речі, мовою - іншій: "І чого вони всі на Путіна визвірилися? Путін відповідає за те, що в Росії; за те, що в Україні, відповідає Порошенко. До чого тут Путін? Чого Путіна звинувачувати?"

Протягом тих-таки півдня зустрічаю колегу. Наш із нею спільний знайомий живе у Сніжному. Питаю: як він? Виявляється, телефонує до Києва й питає, як у них, у Сніжному, що передають. Бо там, у Сніжному, нічого не розбереш - тільки й чути, що стріляють; звідки - не розбереш, хто - теж не розбереш. У самому Сніжному світла немає, телебачення - теж, інтернету - теж. Зв’язку майже немає, коли він з’являється - знайомий і телефонує. (Знаю, сам точнісінько так додзвонювався й до окупованого Донецька, й до вже визволеного Дзержинська.)

"Одна втіха - спокійно, немає руйнувань, окрім одного будинку в центрі, немає мародерства", - переповідає колега слова нашого спільного знайомого й раптом додає: "А ти помітив: Сніжне раптом зникло з усіх повідомлень? От було - й ніби відрізало?" Надалі ми з нею десь із півгодини вибудовуємо різноймовірнісні версії, чому так сталося, якою була тому причина. А колега резюмує: "Інформація про АТО - нескоординована, розхристана, з неї не складеш уявлення про ситуацію, про картину того, що відбувається. Скрізь неперевірена - або взагалі така, що її не мало б бути".

І справді, інформації про Донбас багато. І справді: чи можна з неї скласти уявлення про те, що відбувається?

Один лише приклад. Новини мало не щодня повідомляють про визволення все нових і нових міст. А як там зустрічають визволителів? Як налагоджується життя? Зовсім іще донедавна під цим кутом зору розповідали й розповідали про Слов’янськ - і все. Взірцево-показовий Слов’янськ. І, до речі, 1 серпня у Слов’янську було відновлено рух тролейбусів. Важлива інформація - з погляду на налагодження життя? Мабуть, важлива. Чи розповідали про неї? Майже ніхто. Та й чи помітили ви: матеріали про налагодження життя в тому ж таки Слов’янську - надто вже однотипні більшість із-поміж них, надто вже одним і тим самим набором фактів оперують? Ніби за якоюсь рознарядкою? Чи збільшує це довіру до інформації?

Інтернет-видання, домен ua. Банер: "Українська армія розстріляла місто. Страшний злочин українських карателів!" - з моторошними цифрами руйнувань та жертв. Відкриваєш банер - там і справді матеріал про те, як розстріляли місто, але бойовики! Абсолютно недвозначно: бойовики розстріляли! Інше інтернет-видання, теж домен ua. Банер: "Америка приказала Украине принять российский гуманитарный конвой». Зверніть увагу на це "приказала". Розкриваєш - там матеріал зовсім протилежного змісту, про те, що США погодилися з аргументами України про неможливість прийняти цей конвой.

Брехливі банери. Банери, що спотворюють інформацію заради того, щоб зацікавити читачів. Але скільки читачів так банерами й обмежаться, вважаючи їхні повідомлення за достатні? Вважаючи, що обійдуться без подробиць, а головна інформація міститься в банері? Це - давня проблема ЗМІ, яка так і не наближається до розв’язання.

Але ну їх, ті банери. Українське радіо, державне. Програма про інформаційну війну, що її веде Росія проти України. Гість студії, після довгих мудрувань, каже: Росія - далеко не перша, всі ці прийоми застосовуються вже давно; таку саму, як нині Росія проти України, інформаційну війну вів Захід проти СРСР, коли США розгорнули спеціальні радіостанції, як от радіо "Свобода".

Порівняти радіо "Свобода" з Дмитрієм Кисельовим - та ще й в ефірі державного радіо? Порівняти й не знайти відсічі з боку ведучої?

Ще повідомлення з Українського радіо: буцімто було ухвалено рішення примусово вивезти всіх дітей із зони АТО до мирних районів України. Ну, от як мали сприймати цю інформацію слухачі? "Примусово", та ще й "усіх" - це як? Відбирати дітей у батьків? А якщо батьки не погоджуватимуться й опиратимуться, що тоді? 

І ще з Українського радіо. 17 серпня в кожному випуску новин повідомляли: в російському Новосибірську заплановано потужну акцію з федералізації Росії. Дванадцята дня, третя дня, п’ята дня - чи вечора? - за Києвом, у Новосибірську вже ніч глупа, а все "на сьогодні заплановано".

А в переліку визволених міст, де налагоджується мирне життя, якось пролунав Павлоград. Це, звісно - Західний Донбас, але ж Дніпропетровська область! Дякувати Господові, мирне життя в Павлограді й не переривалося.

Повідомлення у випусках новин скрізь: точаться бої за місто; чути перестрілки; є руйнування; є жертви серед мирного населення. І руйнування, й жертви заподіяли бойовики й винятково вони. А між ким тоді перестрілки? Між бойовиками? А як - без жертв серед мирного населення та руйнувань - відбуваються визвольні вуличні бої? А авіація, що бомбить - чи є вона в бойовиків? Чи є вона в української сторони? У тім-то й річ, що з двох сусідніх повідомлень одного випуску новин випливає, що і є, й немає. Гаразд, бойовики руйнують міста з провокаційною метою. Але коли провокації стають тотальними, вони припиняють бути провокаціями, бо стають очевидними. Скажімо, коли Донецьком їздили два танки із українськими прапорами й стріляли по житлових будинках, було зрозуміло: провокація бойовиків. Бо чому це два танки, увірвавшись в окупований Донецьк, постріляли-постріляли й кудись зникли, а не пішли розвивати успіх, не повели за собою інших? Чому це ніхто з бойовиків не намагався ті танки знищити? Оцього простенького роз’яснення, до речі, дуже тоді бракувало: нам просто заявляли, що бойовики, й усе. Але щоб бойовики трощили все довкола себе? "Вони всі п’яні", - довелося чути пояснення в одному з випусків новин. Але якщо бойовики всі п’яні, здолати їх і взяти контрольовані ними міста - легше ж і не вигадаєш! Чому ж цього немає?

Зрозуміло: йде війна. Не "антитерористична операція", а війна. Війна - жорстока річ. Але замість наполягати на цьому, замість переконувати: це агресори розв’язали війну, а тому вони несуть відповідальність за всі її наслідки, вони є винними в усіх цих наслідках - замість того нас годують інформаційними неоковирностями, й таким неоковирностям ліку немає. Годують тим, що саме про себе кричить: я - пересмикування, я - замовчування! Годують натяжками, очевидними для дітей. Ніби інформаційна війна полягає в тому, щоб на російські пересмикування відповідати власними: хто кого перепересмикає, хто кого переросіянить.

Нещодавно в ефірі інтерівських "Подробиць тижня" командир одного з батальйонів, що уславилися під час АТО, сказав: "Усі ці переможні реляції - це інформаційна війна, а не відображення того, що є". Діалог із учасником АТО на Українському радіо: боєць розповідає, що чиновники та владоможці брешуть - і стосовно фінансування, й стосовно оснащення бойових підрозділів. Називає ім’я Володимира Бондаренка, який, за його словами, відрапортував про готовність сформованого в Києві добровольчого батальйону, тоді як на кількасот бійців було тридцять бронежилетів. Стверджував він іще, до речі, що добровольчі батальйони - насправді не добровольчі, бо більшість бійців у їхньому складі - мобілізовані.

Тож от вам запитання: якщо владоможці брешуть, коли йдеться про підготовку та оснащення, коли їм аби рапортувати, а до людей байдуже - то чи можна вірити тим самим владоможцям, коли вони бадьоро рапортують про перебіг подій АТО? Чи не буває, що й тут вони вводять нас в оману?

З іншого боку, коли ведуча випуску теленовин розповідає про акцію, що "відбулася в російському Свердловську... а раніше така ж акція відбулася в Єкатеринбурзі" (хто не пам’ятає: нинішній Єкатеринбург за радянських часів звався Свердловськом; Свердловськ та Єкатеринбург - це одне й те саме місто) - чи можна вірити цим новинам в усьому іншому? 

Так, ситуація інформаційної війни накладає певні обмеження на інформацію. Але ж із ким ведеться інформаційна війна? Із власними громадянами? І чи можна виграти інформаційну війну за допомогою примітивних прийомів, за допомогою "недоінформації"? Зрештою, тим і відрізняється Україна від Росії, що тоталітарні пропагандистські прийоми, тим паче примітивні, в нас не те що не спрацьовують - вони спрацьовують навпаки. Українська аудиторія вміє бачити очевидне, вміє бачити, коли пропоновані висновки суперечать наведеним фактам.

Гра в інформаційну війнушку - зовсім не те саме, що інформаційна війна. Така гра шкодить, бо породжує недовіру. І що примітивнішою є ця гра, то масовішою може виявитися недовіра.

Може, українці бодай тепер заслужили, щоб їм казали правду без купюр? Заслужили, щоб до них не ставилися, мов до безмозглого натовпу? Зрештою, позиція України в цій війні - справедлива й праведна. То чому ж її треба супроводжувати примітивними недомовками й перекручуваннями? Чи не принижують її ці ігри?

...А в медіапросторі точаться дискусії щодо доцільності або недоцільності військового параду на День незалежності. Йшлося про них і у випуску "Шустер-лайв" 22 серпня. Серед реплік лунали й такі: мовляв, подібні дискусії ведуть до програшу Україною інформаційної війни, зараз нам потрібна одностайність та "єдіноначаліє".

Зрозуміло: Путін і його команда сприймають будь-які суспільні дискусії й відсутність одобрямсу як ознаку слабкості й мало не анархії. Але чи так це насправді? Може, наявність дискусій, зокрема й стосовно владних рішень - це й є показник сили? Це й є показник того, що демократія в Україні відбулася, й ніяким путіним приборкати її не до снаги?

І ще репліки з того ж таки "Шустер-лайв": мовляв, Україна має поводитися так, щоб Європа її побоювалася; от коли Європа Україну боятиметься - тоді й поважатиме.

Може, й поважатиме - от тільки чи захоче бачити у своїх лавах?

Росія - в головах. І таких голів більше, ніж хотілося б. А тому й антиросійські акції часто виходять ну такими вже типово російськими за духом!   


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS