Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

HpoFoelry
Добро пожаловать в удивительную страну - гостеприимный Израиль. Вашему вниманию индивидуальные экскурсии для ...
Коментарів: 105
htaletaihv
[url=http://canadian-pharmaonline.com]ge neric viagra in usa[/url] cheap herbal viagra http://canadian-pharmaonline.com
Коментарів: 1024
vtaletojvi
<a href="http://canadian-pharmacyisale .com">cheapest place to buy viagra</a> how to buy viagra http://canadian-pharmacyisale.com
Коментарів: 94
AAtrorgoAssoge
Torsion bras de quelqu`un est comment poupe votre sang pousse contre les parois de vos arteres lorsque votre coeur determination pompe le sang. Arteres sont les tubes qui transportent perseverent ...
Коментарів: 64
htaletykbt
<a href="http://baymontelreno.com" ;>buy cialis in usa</a> order discount cialis online http://baymontelreno.com
Коментарів: 98
italetsizu
[url=http://usedrestaurantequipmentaz.co m]buy cialis daily online[/url] order cialis online canadian pharmacy http://usedrestaurantequipmentaz.com
Коментарів: 1024
btalettezc
<a href="http://canadian-pharmabuy.com ">pfizer viagra online</a> cheap price viagra http://canadian-pharmabuy.com
Коментарів: 94
lgkdfn
<a href=http://camadian-pharmacya.com>ch eap viagra us</a> buying viagra in australia online http://canadian-pharmacya.com
Коментарів: 136
htaletcmxw
<a href="http://missreplicawatches.com ">buy cialis cheap canada</a> cialis generic best price http://missreplicawatches.com
Коментарів: 98
rtaletdtaj
<a href="http://h-m-j.com">via gra cost per pill</a> order viagra online overnight http://h-m-j.com
Коментарів: 143

Архів


Журналісти! Рівняйсь! Струнко!

Борис Бахтєєв, 19.08.2014 12:35

Уже кілька разів на Першому каналі українського радіо лунав один і той самий синхрон Дмитра Добродомова, керівника телеканалу "ZіК". Якщо не помиляюся, поза будь-якою програмою лунав, ніби вставка. Розповідав пан Добродомов про те, що зараз іде війна (й у цьому з ним важко не погодитися), Росія веде інформаційну війну проти України (й із цим теж важко не погодитися), інформаційна війна стала важливою частиною війни справжньої, збройної.

Як виграти в Росії інформаційну війну? Рецепт, як виявляється, є дуже простим: треба правильно висвітлювати події. Треба обіймати правильну позицію. Й узагалі, ЗМІ мусять бути правильними.

От їх, правильні ЗМІ, треба підтримувати. А ворожі канали, ворожі ЗМІ - закривати й забороняти. "Правильні" та "ворожі" - оце, за паном Добродомовим, і є дві категорії ЗМІ, які тільки й існують у світі. Дві категорії, що вміщують у себе все розмаїття всіх можливих медіа.

Одна лише біда: так і не дав пан Добродомов визначення, що таке є правильні ЗМІ, й які критерії визначають журналістську правильність. А ще він так і не сказав, хто має визначати: чи є дане конкретне видання правильним, а чи ворожим. І правда, хто? Суд? Міліція? Нацрада? Президент? Якийсь спеціально створений орган? Особисто пан Добродомов?

Візьмімо не такий уже й давній сюжет на тому ж таки Першому радіоканалі. Ведуча авторської програми скайпом спілкувалася зі своїми знайомими - інтелігентним подружжям із Донецька. Подружжя розповідало про ситуацію в місті.

Ні, вони не висловлювали симпатій до сепаратистів. Вони виголошували слова про єдність України, про те, що Донбас - це Україна. Розмовляли здебільшого українською - й досить грамотною - мовою.

Дружина казала, що блокпости сепаратистів - це, взагалі-то, лячно: мовляв, ніколи не знаєш, що в тих людей зі зброєю в голові. Сама дружина - родом із Центральної України й мала того ж вечора їхати до матері до Білої Церкви. Мати чоловіка - лікар - живе у Дзержинську. На момент виходу програми в ефір Дзержинськ уже було звільнено, але ані донечанин, ані ведуча про це не згадали - тільки й лунало, як там тяжко, які там бої й які руйнування.

Але... "Спочатку обстрілюють українські війська, потім туди само стріляють сепаратисти" - або навпаки. "На блокпостах сепаратисти з автоматами, але в перехожих вони не стріляють - а прилітає український літак і скидає на людей бомбу". "Поруч розташовані блокпости сепаратистів, але українські війська обстрілюють не їх, а житлові будинки, по блокпостах так жодного удару й не завдали". Дещо дуже подібне доводилося чути й у приватних розмовах із жителями Донецька - таким є, судячи з усього, загальне переконання в місті.

Розповідали донечани з радіопрограми про кількість загиблих, кількість померлих від серцевих нападів унаслідок бомбардувань, про те, як багато зруйнованих будівель. Сумнівів у тому, що руйнувань завдає українська сторона, в них не було. (Заради справедливості, так само й у новинних повідомленнях жодного разу не доводилося зустрічати бодай один сумнів у тому, що всі без винятку руйнування заподіюють бойовики - хоча й жодної згадки про жодне розслідування, жодне з’ясовування обставин зустрічати теж не доводилося.)

Розповідав донечанин про те, що, виявляється, в них транслюють принаймні один український телеканал. Який саме, сказати він не зміг - тільки згодом додав, що, буцімто, "Інтер".

"Чи ненавидите ви Росію?" - допитувалася ведуча. У відповідь пролунало: мовляв, як же можна ненавидіти братів, країну, де живуть родичі, друзі? Тут само подружжя додало: й Західну Україну вони люблять, і Центральну - бо там теж брати, теж родичі та друзі.

Запитання про патріотизм. Його подружжя потрактувало як любов до рідного міста, а за патріотів уважає тих, хто, попри все, не виїхав, не втік, а продовжує жити в Донецьку, висаджує квіти, прибирає сміття, випікає хліб, водить тролейбуси. Дружина змалювала щемливу картинку, як біля воронки чи то від снаряду, чи то від бомби, під звуки пострілів жіночки висаджують троянди.

І отут пішло глибокодумне: мовляв, усю війну й затіяно для того, щоби змусити донбасівців залишити свої домівки й у такий спосіб звільнити територію для видобування сланцевого газу. "Америка воюватиме з Росією до останнього українця", - навів чоловік побачений десь в інтернеті вислів.

Це були люди, які щиро вважають: вони за Україну!

Для чого я все це детально навів? От саме для того, щоб спитати: яким був цей матеріал - правильним чи ворожим? Так, у голові в цих людей - каша. Але хіба не є важливим знати про такі настрої? Хоча би щоб після визволення не робити хибних кроків, не замилювати собі очі красивими казочками, не воювати з удаваним супротивником замість реального, з удаваними проблемами замість реальних. Щоб не пропонувати неадекватних розв’язань цих проблем.

Хіба ж не саме для того існує журналістика, щоб давати уявлення про РЕАЛЬНУ картину того, що відбувається? А заколисувати й себе, й аудиторію казочками, приємними в усіх відношеннях, - це й є пропаганда в її класичному вигляді.

Отже, "правильна журналістика" - це пропаганда, а все, що не пропаганда - то "вороже"? Геть журналістику, хай живе пропаганда?

А хіба ж новинні повідомлення сьогодні так уже рідко виявляються суто пропагандистськими, бо безсоромно прикрашають реальність, а то й зовсім малюють те, чого немає?

Так, Росія веде проти Україну пропагандистську війну. Але чи можна виграти ту війну, граючи за нав’язаними Росією правилами? Граючи в ту саму гру, що й Росія?

Згадаймо про "прецедент Фаріон". Інформація про комуністичне минуле Ірини Фаріон усе розставила по своїх місцях, пояснила її граничний радикалізм і її граничну зневагу до людей як особистостей - бо комуністка, вивернута навиворіт, однаково залишається комуністкою. Бо суто комуністичним залишається її modus operandi.

Отак і з інформаційною війною. Чого ми хочемо? Щоб Україна була "Росією навиворіт" - тобто, іншими словами, хай навиворіт, але однаково Росією? Що являє собою нинішня війна? Банальну бійку двох однакових суб’єктів за сфери контролю? А чи світоглядну, цивілізаційну сутичку? Якщо останнє, то хіба ж є виходом протиставляти ворожій пропаганді свою, таку саму? А чи вихід є з протилежного боку - протиставляти брехні правду, хоч би якою вона була? Хай навіть подеколи й неприємною, нерадісною?

...А останнім часом суспільству підкидають чимало сумнівних ідей. Пригадаймо хоча б кампанію за вільне володіння зброєю. "Якби всі мали зброю, шахтарі давно вже самі б повиганяли російських терористів!" - подібне доводилося чути й читати неодноразово. Ну, й де тепер ці прогнозери? Чому тепер, коли російської зброї в Донбасі - хоч торбами бери, вони не прогнозують швидке вигнання шахтарями російських непроханих гостей? От же вам, до речі, наочний приклад наслідків того, що пропаганда підмінює інформацію: хибні уявлення про ситуацію - хибні шляхи виходу з неї, які насправді цю ситуацію тільки поглиблюють.

Сьогодні в моді інше. "Звільнимо Донбас - підемо на Крим", "Визволимо Донбас - підемо повертати Україні Придністров’я", - такі заклики стали нерідкісними у блогосфері, такі настрої стають досить поширеними. Війна як буденність, як спосіб (і неодмінно успішний спосіб!) розв’язання всіх проблем. Війна як спосіб існування.

А ідея скоротити кількість депутатів до трьохсот? От чому неодмінно до трьохсот? "У Раді багато прогульників". А чи серед трьохсот депутатів прогульників уже точно не буде? Доводиться чути й читати вже й таке: "Навіщо взагалі ті депутати - ледарі й нероби, коли в нас є президент?" Що це? Наївна провокація проти Петра Порошенка? А чи сподівання на те, що незабаром на Банкову прийде "сильна рука", й байдуже, в який спосіб прийде?

Ідея "правильних ЗМІ" - з того самого ряду. З ряду, що викликає дедалі більшу тривогу: надто вже регулярно суспільству стали підкидати ідеї про те, що от як було б добре, якби притиснути це суспільство до нігтя й змусити ходити строєм.

Під час війни не до демократії? Можливо, й так, але ж усі підкидувані ідеї розраховані на після війни, їх підносять як ідеальний для України державно-суспільний устрій!

...Війна завершиться, але Україні ще довго лікувати поствоєнний синдром. Люди, що виявляли героїзм і відчули себе героями, люди, що відчули й побачили: вони творять Історію - чимало з них іще довго будуть упевнені: силою зброї можна вирішити геть усе, розв’язати геть усі проблеми. Так буває по війні скрізь і завжди. За таких умов підкидати суспільству тоталітарні ідеї, ідеї силового керування й придушення всього, що хоч якось відрізняється від "правильного" - це щонайменше недалекоглядно.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS