Краще вже відсутність інформації...

...ніж непереконлива інформація - а тим паче така, що викликає сумніви.

У Донбасі трапилася чергова трагедія - бойовики обстріляли мікроавтобус із дітьми. Перший канал Національного радіо пізно ввечері 30 липня, серед іншого, дав записи розмов перехоплені бойовиків.

Краще б він цього не робив! По-перше, поданий запис складався з не пов’язаних між собою фрагментів. Мало того, що розмова перескакувала з п’ятого на десяте - аж так, що загальний зміст установити було нелегко; мало того, що про місце трагедії було щось дуже приблизне - так, що й не зрозуміти, чи про саме той випадок ішлося, то ще й склейки були грубими, вони просто "впадали у вухо": мовляв, дивіться, от ми - склейки. Економія ефірного часу? В даному разі вона зіграла на шкоду.

До того ж, перед увімкненням запису журналіст сказав: трагедія сталася на шляху між Донецьком та Волновахою. А з запису випливало, що бойовики перебувають (або перебували) в Торезі. Подивіться на карту: де Торез, де Донецьк і де Волноваха.

Тобто, хочеться вірити, що насправді всі ці три міста в даному разі якимось чином були логічно пов’язані. Але ж засоби масової інформації - тим паче в такій ситуації - існують не для того, щоб аудиторія здогадувалася та припускала! Вони існують для того, щоб аудиторія ЗНАЛА!

Чи варто доводити: подібні "шматки інформації" стають другим фронтом в інформаційній війні? Другим фронтом проти України?