Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

ahpfzo
<a href=http://cialisn.com>cialis viagra</a> buy cialis online canada http://cialisn.com
Коментарів: 137
HpoFoelry
Добро пожаловать в удивительную страну - гостеприимный Израиль. Вашему вниманию индивидуальные экскурсии для ...
Коментарів: 105
htaletaihv
[url=http://canadian-pharmaonline.com]ge neric viagra in usa[/url] cheap herbal viagra http://canadian-pharmaonline.com
Коментарів: 1024
vtaletojvi
<a href="http://canadian-pharmacyisale .com">cheapest place to buy viagra</a> how to buy viagra http://canadian-pharmacyisale.com
Коментарів: 94
AAtrorgoAssoge
Torsion bras de quelqu`un est comment poupe votre sang pousse contre les parois de vos arteres lorsque votre coeur determination pompe le sang. Arteres sont les tubes qui transportent perseverent ...
Коментарів: 64
htaletykbt
<a href="http://baymontelreno.com" ;>buy cialis in usa</a> order discount cialis online http://baymontelreno.com
Коментарів: 98
italetsizu
[url=http://usedrestaurantequipmentaz.co m]buy cialis daily online[/url] order cialis online canadian pharmacy http://usedrestaurantequipmentaz.com
Коментарів: 1024
btalettezc
<a href="http://canadian-pharmabuy.com ">pfizer viagra online</a> cheap price viagra http://canadian-pharmabuy.com
Коментарів: 94
lgkdfn
<a href=http://camadian-pharmacya.com>ch eap viagra us</a> buying viagra in australia online http://canadian-pharmacya.com
Коментарів: 137
htaletcmxw
<a href="http://missreplicawatches.com ">buy cialis cheap canada</a> cialis generic best price http://missreplicawatches.com
Коментарів: 98

Архів


Донецьк...

Борис Бахтєєв, 15.07.2014 12:59

Ніяк не можу відійти від телефонної розмови з донецькими родичами. Зателефонував я їм із простою метою: висловити співчуття, небайдужість, підтримати. Просто не зникати з поля зору - бо не по-родинному це було б.

"Нас стирають із лиця землі. Бомблять. Літаки літають щомиті. Скрізь вибухи від бомб, - відповіли мені. - Під час війни німці стількох не вбивали, скількох людей убили зараз". І продовжили: "Слов’янськ уже стерли - там нічого не лишилося. Маріуполь зруйнували - немає більше Маріуполя". Каюся, намагався був заперечити - ну, от імпульсивно, просто заради істини: "Бачив у ЗМІ свіжі знімки Слов’янська. Руйнувань чимало, так - але ж не все зруйновано, далеко не все; от і Порошенко там був". "То один будинок для Порошенка й залишили", - такою була відповідь.

Можна було би, звісно, сподіватися: час усе розставить по своїх місцях, і час, мабуть, уже недовгий. Можна було би просто почекати - знову ж таки, хочеться сподіватися, вже недовго. Можна було б не зважати на слова: "Аеропорт розбомбили - а він у трьох кілометрах": під час війни за три кілометри просто так не ходять, й інформація ця - мабуть, не з власних спостережень. Тим паче можна було би не зважати на твердження про те, що розбомбили шахту на Петрівці - це інший край міста, кілометрів із двадцять. Можна було б не зважати на розповідь про те, як розбомбили заправку біля аеропорту - бо, знову ж таки, ця інформація, радше за все, пройшла через бозна-скільки рук, або ж її було взято з інтернету.

Краще було би, звісно ж, не посилатися на матеріал з "УП", де сказано, що вильотів українських літаків того дня, коли розбомбили шахту на Петрівці, не було. Краще було би зовсім не намагатися заперечувати.

Бо, коли родичка почала називати знайомих - із іменами та прізвищами, чиї приватні будинки на донецькій околиці розбомбили, стало моторошно. Бо це вже не з інтернету, не з російського телебачення й не з тридцять восьмих рук. "Так, центр поки що не чіпають", - уточнила вона. А "малоповерхова забудова", тобто приватні садиби - це понад половина території Донецька...

Якби ж то інформація з українських джерел не була такою розхристаною! Такою суперечливою! Такою нескоординованою! Такою подеколи відверто прикрашеною й відверто непереконливою! Такою радянською за своєю методологією! Тоді й місця для сумнівів, кому вірити, не лишалося б - навіть маленького місця. Тоді й легше - й упевненіше - було б чекати, коли час розставить усе по своїх місцях. Наскільки легше й упевненіше було би щось доводити! А так... Дуже боюся, що мої стосунки з цими родичами перервано надовго, якщо не назавжди. Й не лише з ними . І дуже боюся - намагаюся відкинути цю думку, але не відкидається вона - так от, дуже боюся, що, коли настане мир, і картина стане повністю зрозумілою, вибачатися доведеться мені, а не моїм донецьким родичам - якщо мені коли-небудь іще вибачать. Бо, боюся, мої побажання настання миру сприйняли як знущання.

...А інша родичка, що твердо підтримує Україну, а сепаратистів називає не інакше, як "ці ідіоти", днями обмовилася: "Якщо не будуть бомбити... Он, Луганськ теж обіцяли не бомбити, а автовокзал розбомбили - в самому центрі". Тільки й зміг, що заперечити: автовокзал у Луганську - далеченько від "самого центру".

А ще інший родич, що закрив свій бізнес і перебуває то в Києві, то за кордоном, і який підтримував українську сторону й не приховував відрази до сепаратистів (за його словами, "сепаратистів підтримують люди з нулем освіти, не нашого кола"), раптом став дуже обережним у висловах і думках, почав уникати висновків і гучних епітетів...

...І ось новина: "Правий сектор" викрав мера Курахового. Піди тепер, переконай донечан у тому, що "Правий сектор" - це величина, дуже сильно роздута, й що коли прийдуть наші, в їхньому місті запанують спокій та законність. У найкращому разі натрапиш на відповідь: "Це у вас там "Правого сектору" непомітно, бо весь він звірствує тут, у Донбасі - але дістанеться й до вас". У найгіршому разі тебе просто звинуватять у брехні й потуранні. І - після Курахового - чим заперечувати?


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS