На війні менти ображаються на журналюг

У визволеному українськими військами Краматорську просто в центрі міста я побачив чоловіка в уніформі, з автоматом  і написом «Police» на спині. Здивувався: невже таки іноземці нам допомагають? Чому жодних повідомлень про це?

Підійшов і почав розпитувати. Чоловік сказав кілька фраз про те, що він служив у миротворчій місії ООН у Косово. Якщо я правильно зрозумів, оонівська форма значно краща від нашої, тому він її використовує.

Я не міг уточнити,бо до нас підійшов інший чоловік у камуфляжі і почав питати, хто я і що я. Він назвався командиром того, який  з написом «Police». Дізнавшись,що я журналіст він заявив, що з журналістами вони спілкуватися не будуть, бо журналісти брехуни, оббріхували їх на Майдані і не показували як вони горять.

Я розказав йому історію про те, як ми до «Беркута» ходили цілою групою під гаслами «Журналіст - не терорист» і як «Беркут» відмовився з нами спілкуватися. Сказав, що, коли ви хочете, аби про вас розповідали, аби вашу точку зору доносили, то з журналістами треба спілкуватися, а не пред’являти їм претензії.

Він не без роздратування відповів, що не пред’являє жодних претензій. «Якщо ні, то чому ви говорите про те, що журналісти не так писали про вас, як би вам хотілося?», - запитав я. Він відповів щось у такому сенсі, що нам все одно, як ви будете про нас писати. Словом, поговорити по-людськи не вийшло.

Ще раніше, в день виборів президента, у Сватовському районі на Луганщині на блок-посту я побачив бійців з нашивками «Беркут». Потому читав, що в тому районі беркутівці грубо поводилися чи то з журналістами, чи то з активістами - вже не пригадую. Але зі мною вони повелися коректно.

У нас було буквально п’ять хвилин. Я вийшов з машини, щоб поговорити. Вони відповіли на мої питання, що під час Майдану були всюди, в тому числі і 20 лютого на Інститутській. Я запитав, чи бачили вони зброю, з якої стріляли. Вони сказали з якоюсь ображеною інтонацією, що так, стріляли з різного - дробовиків, травматів тощо.

«З яких дробовиків?», - перепитав я ошелешено. І тут до мене дійшло, що вони мають на увазі зброю з «того» боку. Себто майданівці її використовували проти них. «А снайперські гвинтівки і снайперів не бачили?». «Ні, не бачили».

Майдан лежить  каменем спотикання між правоохоронцями і громадянським суспільством.

Припускаю,  що у своє виправдання менти  скажуть, що вони просто виконували наказ. Ми, звісно, заперечимо, мовляв, наказ в ніч з 29 на 30 листопада був злочинним. Згідно закону, військовик або мент може відмовитися виконувати злочинний наказ. Але це в теорії. На практиці наші політичні сили будуть поняття «злочинний» тлумачити кожна на свою користь.  

І доти в нас не з’явиться цивілізованої міліції і армії, поки бійці з найперших днів перебування у лавах не засвоять, що вони служать закону, а не політикам. Інакше вони ще довго ображатимуться на журналістів за те, що ті «не так» висвітлювали їхню активність в царині служіння черговому «баті».