Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

ghtfzms
<a href=https://www.wwin-tv.com/> Форсаж: Хоббс и Шоу 2020 смотреть онлайн +в hd 1080. </a>
Коментарів: 94961
rdfidsg
<a href=http://4serial.com/> Решала. Нулевые 2020 смотреть онлайн качество 1080. </a>
Коментарів: 94961
Thomasisolo
viagra sale uk only <a href=" http://tadmedz.com# ">cialis without a doctor`s prescription</a> buy cialis sydney
Коментарів: 911
Jameskes
cialis where to buy - malaysia <a href=http://www.tvcap.net/mkr/out.cgi?id =03509&go=http://tadmedz.com>cial is super active for sale</a> buy viagra safe online cheap cialis generic no ...
Коментарів: 18390
Jameskes
order cialis online overnight <a href=http://www.tr-ance.com/forum/redire ct.php?url=http://tadmedz.com>buy viagra with prescription online</a> cialis pill order levitra overnight delivery ...
Коментарів: 911
Richardzet
best buy levitra http://tadmedz.com cheap viagra no prescription uk http://cialisxtl.com daily cialis pills
Коментарів: 18390
Richardzet
viagra buy paypal http://tadmedz.com buy viagra in uk http://cialisxtl.com buy cialis cheap online
Коментарів: 911
xtlfvlo
<a href=https://wwin-tv.com/> Холодное сердце 2 2020 смотреть онлайн качество 1080. </a>
Коментарів: 18390
vjsvzpp
<a href=http://imdb1.ru/> В погоне за ветром 2020 смотреть онлайн качество 1080. </a>
Коментарів: 100
Arteday
cialis forum where to buy <a href=" http://tadmedz.com# ">cialis reps</a> cheap viagra online
Коментарів: 18390

Архів


Газета «Версії» не хоче вибачатися

Юрій Шеляженко, 07.07.2014 15:49

«Агаларов не хоче називатися вбивцею»... Так назвали свою статтю колеги з чернівецької газети «Версії» після нашої прес-конференції «Журналісти проти фактів? Порушення стандартів об’єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами».

Хочу перш за все подякувати – звісно, не за цю дивну статтю і, тим більше, не за те, що мене в ній з неприємним натяком названо «виписаним з Києва журналістом», а за те, що вони все ж прийшли висвітлювати захід, попри спроби деяких кіл організувати нам «дитячий бойкот». 

Також хочу подякувати за те, що газета «Версії» не оминула тему журналістських стандартів і вступила у дискусію на цю тему. Це дуже важлива дискусія, і мені є що сказати у відповідь на публікацію «Версій».

Почнемо з того, що факти на газетних шпальтах мають викладатися точно і достовірно. На жаль, ці чесноти не характерні для публікації «Версій».

Наприклад, Рустама Агаларова у цій публікації названо підозрюваним у вбивстві чернівчанина Олександра Савки, хоча адвокат І. Татієв запевнив мене в тому, що на цей час Агаларову взагалі не пред’явлено підозри у вчиненні будь-яких злочинів у встановленому законом порядку.

Якщо навіть вірити обвинувальному висновку за результатами слідства, бездоказовість якого змусила суд направити справу на додаткове розслідування, слідство готове було називати Агаларова у крайньому випадку «співучасником» убивства, але ніяк не «вбивцею». І це ще до того, як кримінальна справа розвалилася в суді. Зараз, підкреслю ще раз, за словами адвоката І. Татієва, Агаларов взагалі офіційно не вважається підозрюваним.

«Версії» пишуть: «Питання «Хто вбивця?» залишається відкритим, адже факт убивства очевидний: стверджувати, що смертельний удар ножем завдав собі сам загиблий, не наважиться навіть безсоромний адвокат диявола»

Це не просто неправильна, але й абсолютно безграмотна постановка питання. Так, у побутовому розумінні слово «вбивство» означає будь-яке насильницьке завдання смерті. Але ви не будете – якщо вас звуть не Володимир Путін – називати вбивцями, наприклад, бійців підрозділів антитерористичної операції, які знищують агресорів-терористів, правда ж? Так само у юриспруденції не поспішають казати про «вбивство» після будь-якої смерті у бійці. Буває і так, що померлий у бійці сам когось мало не вбив, від нього захищалися і, хоча ніхто цього насправді не хотів, бійка закінчилася смертю зачинщика.

Саме тому в своїх публікаціях я завжди називав цю справу «бійкою в Графській садибі» чи «трагедією в Графській садибі», а не «вбивством у Графській садибі», як ці події охрестили чернівецькі газети. Треба пам’ятати: якщо ви пишете на правозахисні теми, треба уникати упереджень і бути точними, не поспішати називати будь-яку смерть убивством.

Кажучи юридичною мовою, вбивство – це певний склад злочину. У визначенні цього складу злочину є чимало нюансів. Наприклад, якщо десятирічний невихований дикун, надивившись телебачення, навмисно підсипле у горілку алкоголічці-матері китайської побутової хімії та отруїть її, юридично це не буде вважатися вбивством, бо за Кримінальним кодексом України суб’єктом відповідальності за будь-який злочин може бути тільки особа, яка досягла 14 років (стаття 22 КК України). Можна сказати, що в даному випадку мале смертоносне дикунятко діяло не як доросла, свідома людина, яка здатна повністю продумати свої вчинки та їх наслідки, а скоріше як стихійне лихо. Його мати сама винна у своїй смерті, бо не виховувала з дикуна людину. Інша справа, якщо малого підіб’є отруїти матір дальній родич, що поклав око на її квартиру; в такому випадку суд розглядатиме десятирічного дикуна як своєрідне «знаряддя злочину», а вбивцею буде вважатися дальній родич (причому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, вчинення злочину з використанням малолітнього розглядатиметься як обтяжуюча обставина).

У статті «Версій» написано, що буковинські ЗМІ називали Агаларова «вбивцею», орієнтуючись на європейські стандарти (зокрема, положення Ради з преси Німеччини), які дозволяють називати підозрюваного вбивцею до вироку суду, якщо вбивство вчинене на очах у свідків.

Я не полінувався знайти на сайті АУП німецький Кодекс преси та уважно його вивчити. На мою думку, «Версії» дарма апелюють до цього Кодексу, бо своїми публікаціями вони порушили не один, а кілька встановлених ним етичних стандартів.

По-перше, судячи з роз’яснень до пункту 13, німецький Кодекс преси не дозволяє називати особу злочинцем до судового вироку навіть у разі зізнання! «До винесення судового вироку, навіть у випадку зізнання, діє презумпція невинності. Навіть коли причетність до злочину вже відома громадськості, підозрюваний не може до винесення судового рішення бути представленим злочинцем з юридичної точки зору» – наполягають німецькі експерти з журналістської етики.

Можна лише здогадуватися, що мали на увазі «Версії», стверджуючи, що німецькі стандарти журналістики «дозволяють називати підозрюваного вбивцею до вироку суду». Очевидно, малося на увазі роз’яснення до пункту 8 німецького Кодексу преси: «Оголошення повного імені та чи публікація фотографії підозрюваного, якого звинувачують в здійсненні тяжкого злочину, виправдано у тих випадках, коли це пов’язано з розкриттям злочину та при наявності наказу про арешт, або якщо злочин було здійснено на очах у громадськості».

Тобто, відповідно до німецького Кодексу преси, до оголошення обвинувального вироку суду особу можна називати не злочинцем, а підозрюваним, і то лише після пред’явлення підозри та арешту і якщо злочин був здійснений відкрито, публічно, а не вночі на дворі ресторану.

«Чернівецькі газети, зокрема й «Версії», цитували саме свідків і родичів загиблого. До слова, за твердженням президента Академії української преси (АУП) Валерія Іванова, у цьому випадку можна говорити про порушення етики, але не про правове порушення» – пишуть «Версії».

Яких «свідків і родичів» цитували чернівецькі газети? Йдеться про мати Савки, яка взагалі була в іншому місці під час бійки? Або про Доманіну, яка притягнула Савку і Кийовського вибивати борг з Агаларова, а на суді навіть не змогла конкретно описати хід бійки, бо, як сама зізналася, хильнула «віскаря» в той вечір? Погодьтеся, це не «очевидці» і тим більше не «громадськість», це зацікавлені особи.

Цікаво було прочитати у «Версіях» думку Валерія Іванова, відомого експерта з журналістської етики, який не виключає порушення в даному випадку буковинськими газетами стандартів журналістської етики. На думку експерта, тут не можна казати про правопорушення. Але ж суди першої та апеляційної інстанції у Чернівцях розцінили голослівні обвинувачення у вбивстві на шпальтах преси саме як правопорушення. Гадаю, правильно буде зауважити, що саме у компетенцію професійних суддів входить вирішувати це питання, хоча, звісно, медіа-юристи можуть мати і висловлювати свою окрему думку з цього приводу.

Також, як на мене, несерйозно казати, що, виставляючи людину вбивцею, журналісти реалізували своє право на вираження власних переконань, оціночних суджень. Свого часу Наталя Вітренко назвала «воровкою» Юлію Тимошенко по телебаченню та програла в судах усіх інстанцій, включаючи Європейський Суд з прав людини, який постановив, що «з матеріалів, поданих сторонами, видно, що слово "воровка", як правило, означає причетність відповідної особи до кримінальної діяльності, тому, найімовірніше, саме так може зрозуміти це слово громадськість. Отже, це не просто оціночне судження, а неправдиве стверджування факту» (ухвала ЄСПЛ по заяві № 23510/02, поданій Наталією Михайлівною Вітренко та іншими проти України).

І ще один момент: у всіх публікаціях чернівецьких газет про бійку в «Графській садибі» підкреслювалося, що Агаларов азербайджанець, а Савка місцевий. Оскільки Агаларову слова не давали, читачі не дізналися, що він одружений на чернівчанці, живе та займається бізнесом у Чернівцях вже багато років. Тому все виглядало так, що «чужак» вбив «свого», а це завжди спричиняє гнів на адресу всіх «чужаків».

Між тим у роз’ясненні до статті 12 німецького Кодексу преси вказано: «В репортажах про кримінальні вчинки належність підозрюваного або злочинця до релігійних, етнічних чи інших меншостей може бути названа тільки тоді, коли для розуміння події між вчинком і цією належністю існує обґрунтований зв’язок. Особливо потрібно звертати увагу на те, що згадування про певні належності можуть сприяти розвитку упереджень проти груп, які потребують захисту».

Мені здається, що в Німеччині газетам би не пробачили упередженого ставлення до азербайджанців. Але в Україні це сходить з рук. Бо Україна поки не Німеччина.

Я довго шукав і не знайшов у статті «Версій» будь-які ознаки каяття. А тому публікую в цьому блозі текст відкритого листа, підписаного учасниками прес-конференції «Журналісти проти фактів? Порушення стандартів об’єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами», і розраховую на те, що після зрілих роздумів колеги все ж відреагують достойно на цього листа.

о о о

 

Президенту України П. О. ПОРОШЕНКУ

Голові Верховної Ради України О. В. ТУРЧИНОВУ

Вищій раді юстиції

Голові Верховного суду України Я. М. РОМАНЮКУ

Голові Апеляційного суду Чернівецької області М. В. ОЛІЙНИКУ

Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики Т. М. ЧОРНОВОЛ

Голові Національної спілки журналістів України О. І. НАЛИВАЙКУ

Голові Незалежної медіа-профспілки України Ю. В. ЛУКАНОВУ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

27 червня 2014 року групою чернівецьких журналістів було зроблено гучну заяву про те, що, нібито, «судова гілка влади Буковини розгорнула справжню війну зі свободою слова».

Якщо вірити авторам цієї заяви, «газети «Час», «Буковина» та «Версії» судять за оціночне судження у статтях про резонансне вбивство», «журналістів обмежують у можливості висловлювати власну точку зору, мати свої оціночні судження, та й навіть позбавляють права на професійну помилку, яке прописане у європейському та українському законодавстві».

Про які конкретно «оціночні судження» йдеться у цій заяві? Без сумніву, редакції газет «Час», «Буковина» та «Версії» наполягають на тому, що вони мали і мають право називати «убивцею» Рустама Агаларова, не надаючи йому право відповісти на ці звинувачення на їхніх газетних шпальтах. І це при тому, що не існує чинного обвинувального вироку суду стосовно Агаларова,   навпаки – справу по його обвинуваченню було повернуто на додаткове розслідування. Адже суд встановив, що слідством не зібрано достатніх доказів його вини.

Схоже, що деякі журналісти упевнені, наче вироки по кримінальних справах мають постановлятися не в суді, а на газетних шпальтах.

Замість того, щоб об’єктивно висвітлювати демократичний судовий процес, який відбувається на засадах змагальності сторін обвинувачення і захисту, газети «Час», «Буковина» та «Версії» вперто публікували на своїх сторінках лише версію сторони обвинувачення та набагато раніше за суд винесли вирок обвинуваченому, називаючи його вбивцею. А коли судами у встановленому законом порядку версію обвинувачення було визнано бездоказовою, в пресі та у інтернеті почалася брудна кампанія з дискредитації правосуддя, безвідповідально і безпідставно поширювалися домисли про корумпованість суддів.

Протягом 2013-2014 рр. учасники прес-конференції «Журналісти проти фактів?  Порушення стандартів об’єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами» неодноразово зверталися до редакцій газет «Час», «Буковина» та «Версії», повідомляли про час та місце судових засідань у справі Агаларова і запрошували на ці засідання. Але ніякі журналісти, окрім редактора газети «Правдошукач», на судові засідання в суді першої інстанції не ходили.

До речі, редактор газети «Правдошукач» Юрій Шеляженко написав блог під промовистою назвою «Щоб писати про суд, підіть туди!» на сайті «Телекритика», копії якого із запрошенням на чергове судове засідання 23.10.2013 р. було розіслано по зазначеним редакціям (листи редакції газети «Правдошукач» від 19.10.2013 р. вих. №№ 20744, 20745, 20750). Але і після цього місцеві журналісти на суд не прийшли.

Ми цінуємо конституційні гарантії свободи слова, але вважаємо неприпустимим зловживання свободою слова для приниження честі та гідності людини, здійснення морального тиску на суд, поширення завідомо неправдивих чуток про корумпованість добросовісних і професійних суддів.

Ми знаємо і визнаємо, що журналіст має право на помилку за умови його добросовісності, прагнення дотримуватися високих стандартів об’єктивності журналістики і уникати помилок, а у разі їх допущення – що, дійсно, неуникно з огляду на специфіку професії – журналіст має бути готовий оперативно виправити свою помилку.

Однак ми знаємо також, що редакція газети «Буковина» не спростувала поширені у газеті неправдиві відомості про Рустама Агаларова навіть після того, як суд зобов’язав її це зробити. Вважаємо, що такий кричущий непрофесіоналізм та навмисне невиконання рішення суду, яке набуло законної сили, позбавляє цю редакцію морального права називати «помилкою журналіста» те, що виглядає скоріше не помилкою, а зловмисною, наче здійснюваною на замовлення інформаційною кампанією проти людини.

Учасники прес-конференції «Журналісти проти фактів?  Порушення стандартів об’єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами» наголошують, що в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права:

•        Засоби масової інформації не використовуються для відвертого пропагування правового нігілізму та голослівного підриву авторитету правосуддя.

•        Кожна особа, яку піддають критиці у пресі, має право на відповідь.

•        Має поважатися правовий принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, поки інше не буде доведено в суді.

•        Усі професійні та етичні стандарти журналістики передбачають, що журналіст не може називати людину злочинцем до набуття законної сили обвинувальним вироком суду.

Учасники прес-конференції «Журналісти проти фактів? Порушення стандартів об’єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами» звертаються до редакцій газет «Час», «Буковина» та «Версії» із закликом вибачитися перед Рустамом Агаларовим за те, що вони неодноразово у своїх публікаціях називали його злочинцем, убивцею, не даючи йому можливості виправдатися, не маючи достатніх доказів його вини і не висвітлюючи у своїх публікаціях хід судових засідань, в яких було встановлено, що органи досудового слідства та суд також не мають достатніх доказів його винуватості у вчиненні злочину.

Учасники прес-конференції «Журналісти проти фактів?  Порушення стандартів об’єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами» звертаються до усіх органів влади, інституцій громадянського суспільства та засобів масової інформації з проханням не зловживати і не заохочувати зловживання свободою слова в Україні.

Підписано учасниками прес-конференції «Журналісти проти фактів?  Порушення стандартів об’єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами»:

Сергій Катишев, юрист.

Юрій Шеляженко, редактор всеукраїнської газети "Правдошукач".

Рустам Агаларов, підприємець.

Ібрагім Татієв, адвокат.

1 липня 2014 року

м. Чернівці


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Редактор газети «Правдошукач».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS