І знову про мову

Почалося все з трансляції церемонії інавгурації Петра Порошенка. Напевне, раніше, але привернуло до себе увагу саме тоді. Бо надто вже активно ведуча вела мову про "військовий стан" та "військові дії": ці словосполучення лунали постійно.

А далі - понеслося. З випусків новин, із коментарів експертів та публіцистичних матеріалів, із публічних виступів політиків тільки й чути: "Запровадити військовий стан", "Територія військових дій" - в усіх можливих, а подеколи й неможливих, варіаціях.

Але ж, даруйте, це абетка! Про це ведуть мову на всіх без винятку мовних тренингах! Це - хрестоматійний приклад помилки, яку наводять усі й завжди!

"Військовий" - це "пов’язаний із військами". "Пов’язаний із війною" - це "воєнний"! Є пара антонімів "військовий - цивільний". І є пара антонімів "воєнний - мирний".

То яким може бути стан, якими можуть бути дії? Мабуть, і тими, й тими. Маневри, навчання, передислокація, ремонтні роботи у парках військової техніки - все це військові дії, але не воєнні, а мирні. То чи саме це зараз мають на увазі?

От зараз сперечаються: чи варто, йдучи на поступки жителям Донбасу, підвищувати статус російської мови, чи варто надавати їй статус чи то державної, чи то офіційної - а чи це було б щось на кшталт зради? Коли ж наслухаєшся про "військові дії", надто ж із вуст політиків, статус російської мови перестає бентежити. Хочеться одного-єдиного: щоби хтось нарешті надав офіційного, а бажано державного, статусу ГРАМОТНІЙ українській мові. СПРАВЖНІЙ українській мові, а не пародії-покручу-суржику.