Чому загинув журналіст і що робити?

Смерть російського журналіста має стати уроком для всіх колег.  Йдеться про вкрай непрофесійні дії з точки зору безпеки. На відео, яке ви можете глянути в цьому блозі,  свідок подій розповідає як це сталося. В даному випадку йдеться не про те легально чи нелегально він перейшов кордон (Дмитро Тимчук твердить що нелегально). Не про те правду він розповідав про цю війну чи ні. Мова про суто практичні дії, які стали причиною його смерті.

https://www.youtube.com/watch?v=x77myzRn4Bk#t=213

За словами таксиста, який підвозив журналіста і оператора на місце події, вони разом з бійцями, які підтримують так звану Луганську народну республіку, вийшли на дорогу. Бійців цих було 15 чоловік. Таксист не каже про це, але можна припустити, що бійці були у камуфляжі і зі зброєю в руках.

Коли люди в камуфляжі виходять на дорогу, то цілком очевидно, що вони стають мішенню для противника. Що, власне, і продемонстрував український гранатометник, стрільнувши у натовп військових. Оскільки військових було багато, то цивільні цілком могли серед них загубитися і стати непомітними.

Тож журналіст порушив елементарну річ: він приєднався до тих, хто потенційно міг стати об’єктом нападу. Перебуваючи поряд з ними під час вибуху міні, він і постраждав.

Крім  того, журналісти не мали жодних професійних позначок. Лише бейджик на грудях. Здаля такий бейджик роздивитися неможливо. Про бронежилет і про каску з написом «Преса»  я навіть не кажу. Хоча телеканал, який належить російській армії, більше, ніж будь-який інший може забезпечити своїх працівників захисною амуніцією. Це стало ще однією причиною загибелі.

Війна і масові безпорядки відрізняються від інших місць роботи журналістів. Тут особливі правила. Тут особливий досвід. Ці правила і досвід написані кров’ю. Практика показує, що журналісти, їдучи в гарячі точки, мають хіба що найзагальніші уявлення про правила безпеки. Саме тому вони дуже часто потрапляють в полон, саме тому вони стають жертвами побиття, а тепер і  гинуть.

Медіа-профспілка і спілка журналістів під патронатом Міжнародної федерації журналістів підготували шість тренерів, які навчають журналістів правилам безпеки роботи в гарячих точках. Я теж увійшов до числа цих тренерів. Я маю досвід роботи в Грузії в 2008 році, в Молодві, коли там палили парламент. Також пройшов весь Майдан, бував кілька разів у Криму і на сході під час відомих подій.

Впевнено скажу: тижневий курс під керівництвом досвідченого тренера дав мені можливість систематизувати свій досвід, а також співвіднести його зі світовим досвідом.

Я разом з іншими тренерами їздимо зараз по країні і проводимо денні семінари колег, які хочуть працювати у гарячих точках, зокрема, на сході. Стежте за нашими анонсами, або звертайтеся до офісу медіа-профспілки . Ви не пошкодуєте.

P.S. Через поспіх помилився. Журналіст не із "Звезды", а з телеканалу "Россия", але це не змынюэ суті справи.