Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Georgeengig
cialis canada <a href=" http://tadalafilgeneric1.com/# ">cialis generic</a>
Коментарів: 765
Georgeengig
pet antibiotics without vet prescription <a href=" http://camzone.org/# ">do i have ed</a>
Коментарів: 859
Jeffreyimilk
even head in the sand gaudily plumed supervisors <a href=https://www.celescaves.es/><b >outlet pandora</b></a>, followed by a hormonal evaluation and therapy. He also requests two ...
Коментарів: 27029
Josephimilk
achieved a more difficult ask of 12 goals and six behinds in 1991.. Pandora (NYSE: P) <a href=https://www.icraiberti.it/><b >pandora charm outlet</b></a>, as though something exactly ...
Коментарів: 27029
Georgeengig
viagra <a href=" http://sildenafilgeneric100.com/# ">sildenafil</a>
Коментарів: 780
Monrealquids
that still doesn`t get Pandora into an equally promising business that can help it maintain long term <a href=https://www.bingotelegraph.co.uk/bl ack_friday.html><b>black friday pandora deals</b></a>, ...
Коментарів: 27029
BrucePaw
http://sildenafilgeneric100.com/ - viagra discount
Коментарів: 765
Jeffreyimilk
mind you. Why is v 6.20 on psp 2000 not hackable?It is <a href=https://www.sankichina.es/><b >pandora outlet corte ingles</b></a>, <>08]<>09] and married on August 14but ...
Коментарів: 27029
Josephimilk
but there still the unspoken admission <a href=https://www.stormingstore.it/>&l t;b>sconti bracciali pandora</b></a>, on which they intend to recover the remains of their squad leader. ...
Коментарів: 27029
Monrealquids
he is referring to the normal blood sugar level in context with the normal reference range for fasting blood sugar. Blood sugar levels above the normal range usually indicate a medical problem. If your ...
Коментарів: 27029

Архів


"Шустер live": Тимошенко сама себе нокаутувала

Борис Бахтєєв, 30.05.2014 13:13

Цілком може бути, що останній перед виборами випуск "Шустер live" (23 травня, Перший національний) став одним із тих чинників, які й вирішили долю голосування. Анонсовано його було як очну зустріч Юлії Тимошенко з Петром Порошенком. Ближче до ефіру Савік Шустер оголосив: від Порошенка надійшло повідомлення, що в нього заплановано зустріч із міністрами закордонних справ скандинавських країн, і прийти на ефір він не зможе. Натомість Шустер пообіцяв Тимошенко сюрприз.

Сюрпризом виявився Ренат Кузьмін - людина, "яка відправила Тимошенко за грати". Інтриги, втім, із цього не вийшло, та й вийти не могло: цікавість аудиторії викликав, звісно ж, не він, усю увагу було прикуто до Тимошенко, причому аж ніяк не до обставин її засудження: вона цікавила глядачів як можливий переможець президентських виборів. Кузьміна в цій іпостасі, вже даруйте, дуже мало хто міг сприймати серйозно, тримати дискусію з Тимошенко на рівних у нього не виходило, тож привернути до себе увагу він так і не зміг, та й не надто намагався. У підсумку "сюрприз" сидів у студії більше для вмеблювання, ніж для підтримання дискусійного градусу. 

Справжньою інтригою випуску стало змагання Юлії Тимошенко з Петром Порошенком, а заочний його характер тільки додавав йому напруги. Коли стало відомо про відмову Порошенка - тим паче далеко не вперше - від участі у випуску, шальки терезів схилилися на бік Тимошенко. "Порошенко зневажає виборців", "Порошенко уникає дискусій", "Йому нема, що сказати", "Йому є, що приховувати", - такі й подібні думки, поза сумнівом, крутилися в головах більшості глядачів.

Коли ж Петро Мага повідомив, що насправді Порошенко бере участь в іншому ток-шоу, у "Свободі слова", де дискутує з Михайлом Добкіним, здавалося, все: Петро Олексійович - у нокауті. Мало того, що він уникає дискусії з гідним опонентом, віддаючи перевагу передбачуваному та не надто сильному в дискусіях спаринг-партнерові, - то він іще й нечесний! І, більше того, по-нерозумному нечесний - адже неправдивість його відмовки не могла не розкритися, не могла не стати очевидною! Зрештою, ніхто не забороняє кандидатам у президенти віддавати перевагу участі в тому, а не іншому ток-шоу, й сам по собі вибір Порошенка заслуговував би лише на повагу - але ж можна було так прямо й заявити! Хоча... Чи лише здалося, що Шустер і сам не мав сумніву, й глядачам навіював: головні передвиборні дискусії мають відбуватися в його й лише у його студії, всі решта ток-шоу - рівнем не вийшли? Та хоч би як було, а Тимошенко перемагала Порошенка з розгромним рахунком.

Вона навіть "порадила" Шустерові поставити на голосування запитання: "Будете ли вы голосовать за кандидата, который избегает предвыборных дебатов?» - із цілком передбачуваною відповіддю.

Вже й західна журналістка у студії почала обурюватися Порошенком: мовляв, він боїться Тимошенко, боїться дискусій і веде лише академічні розмови.  Аж раптом на екрані з’явився запис фрагменту виступу Порошенка у "Свободі слова", у якому він пояснював свою відсутність у Шустера: мовляв, за нинішньої ситуації країна має бути єдиною, кандидати у президенти мають демонструвати єдність, а не сваритися. Пояснення видалося розумним, та й вимовлено було емоційно й переконливо. Шальки терезів вирівнялися, а можливо, Порошенко з незначною перевагою навіть повів у рахунку.

Тривало це, втім, дуже недовго, Тимошенко дала йому рішучу відсіч: нечесно ухилятися від дискусії, посилаючись на сварки. Рахунок знову був на її користь і, мабуть, таким би й залишився, якби Юлія Володимирівна на цьому зупинилася. Але їй, як часто траплялося й раніше, зрадило почуття міри. "Я хотіла почути, чому він (Порошенко. - Б.Б.) проти повноцінного членства в Європейському Союзі, проти референдуму про вступ до НАТО, проти європейського шляху. А за який він шлях?" І це вже було грубо - адже Порошенко ніколи не казав, що він проти членства України у ЄС, ніколи не виступав проти НАТО; єдине, що казав, - це те, що зараз вступ до НАТО не є реальним і не на часі. Тимошенко відверто почала приписувати своєму заочному опонентові не просто те, чого не було, а те, про що всі знають, що цього не було.

Ситуацію ще можна було виправити, але й на цьому Тимошенко не зупинилася. Вона почала розповідати, що все "свідчить про те, що в кулуарах діє ультиматум Російської Федерації... сісти з людьми, які тримають 80% виробництва, 80% влади... Дискусія з ними потрібна... Уряд мільярдерів... Забрали все... володіють землею", - промовляла вона це все безособово, але в контексті Порошенка й відсутності дискусії з ним; про його участь в "уряді мільярдерів" (насправді вельми нетривалу) вона вже згадувала протягом ефіру. Коли ж Юлія Володимирівна сказала, що Порошенко нечесно отримав тендери для чотирьох своїх компаній, і при цьому не назвала ані самих компаній, ані предмету тендерів, стало очевидно: вона ліпить із Порошенка такий собі еталон клятого олігарха, символ олігархії, взірець "олігархічного корупціонера" - й ліпить бездоказово, просто сипле звинуваченнями, не аргументованими ані на шеляг.

Ще вчора Тимошенко з Порошенком були соратниками. Й тепер на київських виборах у деяких округах ішли спільні кандидати від "Батьківщини", що підтримувала Тимошенко, й "Удару", що підтримував Порошенка, - судячи з листівок, такі округи були. Хіба ж це була дискусія, хай і заочна, між соратниками? Хіба ж цей потік бездоказових звинувачень і ярликів - це й була дискусія, до якої закликала Тимошенко Порошенка? Аудиторія це чудово розуміла.

"2010 року два відсотки голосів відділяли відділяли нас від України пограбованої до України європейської... Сьогодні той самий вибір - між європейською Україною та сірою зоною", - накручувала себе й аудиторію Тимошенко, розповідаючи про "їх олігархічні рахунки" й про те, що олігархи сьогодні мають "свого єдиного кандидата". Зрештою, Тетяна Котюжинська зауважила: "Щодо жодного кандидата у президенти немає рішення щодо корупції".

І це вже для Тимошенко був нокаут. І нокаутувала вона себе сама. Бо, по-перше, саме її попередня діяльність асоціюється в багатьох українців із сірою зоною, натомість реальних доказів послідовної європейськості Тимошенко наразі немає. По-друге, ліпити з Порошенка образ типового олігарха - теж непросте завдання, адже в Петра Олексійовича немає ані облгазів та обленерго, ані інших монополій у сфері розподілу, немає в нього шахт і металургійних заводів, тобто експортно-сировинних підприємств. Бізнес Порошенка - виробничий, і якщо він і є олігархом, то вельми нетиповим, таким, що на музейний взірець і лабораторний еталон аж ніяк не тягне. Надто вже грубими, відверто й очевидно грубими й нечесними були звинувачення Тимошенко.

Головне ж, стало зрозумілим, яку роль було б відведено Порошенкові, якби він з’явився на ефір. Він мусив би повсякчас виправдовуватися, мусив би доводити, що це не він потопив "Титаник" і не він залив лавою Помпею. Або ж він мусив би стати на одну з Тимошенко дошку й узяти участь у запропонованій нею грі "хто кого найабсурдніше звинуватить". Існував єдиний шлях уникнути цієї ролі - ухилитися від ефіру. "Той, хто програє шулерові, робить лише єдину помилку - коли сідає за стіл грати". Юлія Тимошенко поводилася відверто по-шулерськи, це було загальноочевидним і не потребувало роз’яснень.

Ніхто не стане заперечувати: прихід мільярдера у крісло президента (тоді ще як імовірність) породжує чимало проблем і запитань. Але ж не такого примітивного рівня, як це подавала Тимошенко! Зрештою, саме ця примітивізація й затуляла справжні виклики, які несла в собі тоді ще тільки ймовірна перемога Порошенка на виборах.

І такими спрощеннями, примітивізаціями, пересмикуваннями та маніпуляціями було просякнуто весь випуск. І Шустер відверто підігравав у цьому. Взяти хоча б те, що він представив глядачам чоловіка та дочку Тимошенко: до того пригадується один і тільки один випадок присутності у студії дружини політика - йдеться про дружину Олега Ляшка.

Випуск було анонсовано як черговий сеанс зв’язку з трьома містами - Донецьком, Івано-Франківськом та, якщо не помиляюся, Вінницею. "Якщо не помиляюся" - бо Івано-Франківськ дуже скомкано вийшов в ефір під самий кінець програми, а до третього міста справа так і не дійшла. Що, взагалі-то, є не дуже чемним - адже, варто гадати, люди зібралися й чекали на зв’язок.

Донецьк з’явився у вигляді студії - бо на вулицях лячно, й люди бояться збиратися. Перший промовець із донецької студії почав запитання: "Есть такая женщина, которая решит проблемы и шахтёров, и Украины». Показово, чи не так? Тимошенко у відповідь виголосила оду шахтарям, причому панегірик у суто радянському дискурсі. Розпочавши з виняткового героїзму шахтарів: "Ни одна шахта не прекратила работу, хотя террористы принуждают... Шахтёры не поддаются... Знают, что в России их ничего не ждёт». Тут узяв слово "сюрприз" і повів мову про те, які шахтарі героїчні, як вони спускаються в забій, ризикуючи життям. Тимошенко довершила поліфонію, виголосивши панегірик шахтарським дружинам.

Чому все це тхнуло радянщиною? Та тому, що це в СРСР замість дбати про безпеку шахтарської праці, замість розглядати катастрофи на шахтах як те, чого не має бути, просто героїзували шахтарську працю: мовляв, щоранку дружини проводжають шахтарів на роботу й не знають, чи побачать їх ще коли-небудь живими, - цю популярну в Донбасі формулу виголошували не з жахом, не з болем, але з гордістю. "Шахтарі - ті самі солдати, що віддають свої життя Батьківщині", - це настільки в’їлося у свідомість донбасівців, що поглянути на такий стан речей неупереджено, поставити під сумнів ситуацію, коли загибель шахтарів вважається не лише за норму, а й за щось почесне, мало не бажане, - це вже сприймалося як святотатство. От саме такий стан речей і підтримали в чотири руки Тимошенко з Кузьміним.

Тимошенко про ситуацію в Донбасі: "Отдельные кандидаты в президенты говорят, что Путин ни при чём, что агрессии нет». Хто це таке каже? Замовчують фактор агресії - так, але щоб заперечувати? Й тут виявилася звичка Тимошенко роздавати звинувачення, нічого не уточнюючи - навіть кого вона звинувачує: є вона, й є всі решта, майже знеособлені.

"Нас никто не стал защищать силой оружия», - вела Тимошенко й завела мову про вступ до НАТО. Не кажучи вже про те, як у такій ситуації можна було б захистити силою зброї, чому б було не пригадати: 11 вересня 2001 року Сполучені Штати Америки були членом НАТО, навіть ядерною зброєю володіли, але це не вберегло їх від жахливих терактів. А Тимошенко знову поставила Шустерові вимогу: "Поставте на голосування запитання про референдум щодо вступу до НАТО 15 червня". Отут і стало зрозумілим, чому Тимошенко так просувала ідею референдуму в день імовірного другого туру виборів. Це була б точнісінько така сама технологія, що й у Шустера: голосуючи за питання, винесене Тимошенко, ви ніби голосуєжте за саму Тимошенко. Метод цей, утім, було апробовано зовсім не лідеркою "Батьківщини", а колишнім головою Київської міської адміністрації Олександром Поповим два роки тому - пам’ятаєте про "міський референдуми за народної ініціативи", що мав відбутися разом із виборами міського голови? А тільки-но стало зрозуміло, що вибори не відбудуться, одразу кудись поділася й ідея референдуму?

А Тимошенко продовжувала "спілкуватися" з Донецьком: "Все силы нового правительства и нового президента...» буде спрямовано на турботу про шахтарів.

На екрані з’явився другий співрозмовник із донецької студії. Молодий хлопець чомусь не просто ставив запитання надто довго й розтягнуто, не просто книжковою мовою, а й постійно збивався на високий штиль взірця XIX століття й при цьому не виявляв жодної емоційності: "Вызывает глубокую тревогу в душах людей» - промовляв він так, ніби іспит із таблиці множення складав. Та ще й очі тримав опущеними кудись униз. Було очевидно: він зачитує покладений перед ним текст. Питання про непідготованість запитань відпало саме по собі.

Тимошенко ж відповідала: "Це не контрреволюція, це цілеспрямована агресія... Банда, що тероризує весь Донбас... Якщо б у мене в руках була реальна влада, багато чого не було б і в Криму, і на Сході України... Я не басу ніяких важелів у бандформувань, щоб ці вибори зірвати (а як там вийшло насправді, всього лише через два дні? - Б.Б.)... Путін або буде змушений припиняти агресію, або втратить владу в Росії... Люди в Догннецькій і Луганській області знаходяться під загрозою терористів".

І це було спрощеною, примітивною, шапкозакидальницькою позицією. Тимошенко що є сил прикрашала картинку, ігноруючи настрої місцевих жителів. Адже є свідчення, що антитерористична операція тільки збільшила підтримку сепаратистів, бо увімкнула принцип "наших б’ють". Але припустімо, Донбас "замирено". А що буде потім, як жити? Як Боснія та Герцеговина, що є формальною федерацією двох ворожих одна до одної частин? А чи не стануть донбасівці мститися, чи не вдаватимуться до терактів? А якщо Путін утратить владу, хто й що буде після нього, адже джина російського нацизму - саме так! - уже не увігнати назад до пляшки? А участь (і загибель) у донбаських подіях чеченців - чи не отримає Україна свої волгогради? Чи не прагне Путін переорієнтувати увагу чеченських месників із Росії на Україну? Чи не прагне посіяти в Україні антикавказькі настрої - такі самі, як у Росії? Адже в самій Росії плекання антикавказьких настроїв покликане спрямувати суспільне невдоволення на вихідців із Кавказу й відвести його від Путіна. Чи не таки саме розрахунок Путін робить і щодо України - мовляв, хай ненавидять чеченців, аби не Кремль?

Як бачите, нічого з цього сплетіння проблем Тимошенко не поставила на розгляд - НІЧОГО! За її словами, все так просто! І коли Кузьмін почав звинувачувати: "Нынешняя власть виновна в сотнях убитых! Царит беззаконие!» - це, як і постійне прагнення Кузьміна перевести розмову на особистості, тільки підкреслило респектабельність Тимошенко. Що далі, то більше закрадалося сумнівів у тому, що ідея запросити до студії Рената Кузьміна виникла в Шустера спонтанно.

Слово взяв журналіст Сергій Висоцький: "Вы относитесь к нам, как к детям, апеллируете к инстинктам. Не говорите ни слова правды... Политики идут во власть на нашей крови. Мы требуем честности». Здавалося б, після цього мала змінитися бодай тональність виступів гостей студії. Ні, нічого подібного. Тимошенко: "Я, як ніхто інший, розумію, що... Я кожну хвилину свого життя буду цей борг платити... Як після першого, так і після другого Майдану політики мусили мінятися (золоті слова. - Б.Б.)... Якщо говорити правду, ви розумієте, що проти нас іде війна... в тому числі тих країн, які представляють глобальний світ?.. Ми змусили Євросоюз підписати асоціацію (ми? змусили? - Б.Б.)». Набір слів - емоційних, часто правильних, але... в даному виконанні катастрофічно непереконливих, бо вимовлених не публіцистом і не громадським діячем - а кандидатом у президенти, від якого чекають набагато більшого, ніж емоційні оцінки.

 Журналістка Ольга Мусафірова розповіла, як два дні намагалася додзвонитися за зазначеним номером телефону тимошенківського Руху опору, але ніхто так і не взяв трубку. Тимошенко: "Рух опору - абсолютно чітка структура армії... Бригади територіальної оборони... Вступило більше 20 тисяч (а тиждень тому, судячи з рекламних роликів Тимошенко, було 5 тисяч. - Б.Б.)... Створено тренувальні табори... По кожному перевірено базу... За це відповідає заступник міністра оборони (було названо ім’я. - Б.Б.), в цю хвилину цим займається армія... Має завдання - просто залучати людей". На пряме запитання журналістки відповіді так і не було. Але чому ж раніше Тимошенко не казала нічого цього? Чому з її рекламних роликів складалося зовсім інше враження про рух опору? А на яких підставах заступник міністра оборони відповідає за суто партійну ініціативу? І це було непереконливо, й це було "проскакування між крапельками".

...Наближається завершення ефіру, нарешті черга доходить до Івано-Франківська. На екрані жіночка: "Шановна Юліє Володимирівно, ми щиро дякуємо вам за ту допомогу, яку ви надали 2008 року під час повені... Ми в вас віримо, ми вас підтримуємо... Зупинили повінь - зупините й війну". Запахло до огиди знайомою атмосферою кіровоградського театру - пам’ятаєте такий під час "Діалогу з країною" Януковича?

Чесно кажучи, про те, що Тимошенко вдалося зупинити повінь, досі не доводилося чути - мабуть, про феноменальні здібності лідерки "Батьківщини" не розповідали зі скромності. Але ж 2008 року Тимошенко не допомагала, не була меценаткою - вона просто виконувала свої службові обов’язки. І відповідь: "В перші тижні після виборів я зроблю все, щоб зібрати найкращий військовий інтелект... нову військову доктрину... Вступ до НАТО, що завершить війну". Тест на щирість політиків: коли у відповідь на відверті лестощі політик починає урочисто брати зобов’язання - все, двійка. Двійка, очевидна для всієї аудиторії.

"Ми не запитали у студії, чи згодні всі демонтувати кланово-олігарзічну систему?". І це вже було нижче за дитсадковий рівень. Адже відповідь була заздалегідь зрозумілою всім. Тимошенко робила ніщо інше, як намагалася приписати собі авторство загальновідомої істини, приписати собі ідею шкідливості олігархічної системи. І постати єдиним борцем із такою системою: "Нам нав’язується ідея добрих мільярдерів, добрих олігархів... Вони мусять стати просто великим бізнесом, а не корумпованим кланом... Демонтувати корупцію, яку вони породжують". А корупцію, яку породжують не вони, - чи її теж треба демонтувати? Окрім посмішки, ці спроби навряд чи могли щось викликати. Й тут відбулося таке, чого у студії Савіка Шустера не траплялося ніколи. Ведучий намагався й намагався сформулювати запитання для запропонованого Тимошенко опитування в не такій відверто агітаційній формі. Тимошенко переривала його, заважала формулювати й нав’язувала своє формулювання: "Треба обирати президента або для європейських цінностей, або для кланів".

Тим самим Юлія Тимошенко остаточно розставила все по своїх місцях. Закликаючи до того, щоб політики мінялися, вона довела: сама вона не змінилася. Як і раніше, вона підмінює політику піар-технологіями, причому технологіями невибагливими, на рівні "й так прокотить". Надто вже очевидним стало це під кінець ефіру. Надто вже переграла Тимошенко сама себе.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS