Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

BrianRes
<a href=http://vip.sibirki.com>Прос итутки новосибирск</a> <a href=http://lux.nsexy.ru>Прости тутки новосибирск</a> <a href=http://nsk.siblaguna.org>про титутки ...
Коментарів: 14
Billymib
v https://tinyurl.com/y7vbqh7x viagra price e https://bit.ly/2vwsJpi viagra vs cialis vs levitra b https://tinyurl.com/ya7kgxa4 cialis 5mg best price
Коментарів: 1548
ThomasNed
g https://tinyurl.com/ya7kgxa4 cialis from india f https://tinyurl.com/y7vbqh7x buy viagra online l https://bit.ly/2HzjlGc cialis vs levitra
Коментарів: 1548
KevinWag
f https://bit.ly/2vwsJpi is there a generic viagra <a href= https://bit.ly/2vwsJpi >viagra</a> thought
Коментарів: 1548
rxjcwolCed
<a href=https://onlinecasino.us.org>casi no games</a> <a href=" https://onlinecasino.us.org ">casino slot</a> <a href=https://onlinecasino.us.org/>pal a casino ...
Коментарів: 1548
DonaldBiorp
k https://tinyurl.com/ya7kgxa4 cialis cost <a href= https://tinyurl.com/ya7kgxa4 >buy cialis</a> doing
Коментарів: 1548
Modafinil
http://essaywritingserviceoc.com ; http://paydayrgd.com ; http://modafinilyc.com ; https://viagra17.com ; http://cialisxtl.com
Коментарів: 1548
Nathantup
http://essaywritingserviceoc.com ; http://paydayrgd.com ; http://modafinilyc.com ; https://viagra17.com ; http://cialisxtl.com
Коментарів: 1548
Curtisval
z https://bit.ly/2HzjlGc generic cialis india
Коментарів: 1548
Bradleyamelf
v https://bit.ly/2HzjlGc cialis for daily use <a href= https://bit.ly/2HzjlGc >buy cialis online</a> mind
Коментарів: 1548

Архів


"Шустер live": Тимошенко сама себе нокаутувала

Борис Бахтєєв, 30.05.2014 13:13

Цілком може бути, що останній перед виборами випуск "Шустер live" (23 травня, Перший національний) став одним із тих чинників, які й вирішили долю голосування. Анонсовано його було як очну зустріч Юлії Тимошенко з Петром Порошенком. Ближче до ефіру Савік Шустер оголосив: від Порошенка надійшло повідомлення, що в нього заплановано зустріч із міністрами закордонних справ скандинавських країн, і прийти на ефір він не зможе. Натомість Шустер пообіцяв Тимошенко сюрприз.

Сюрпризом виявився Ренат Кузьмін - людина, "яка відправила Тимошенко за грати". Інтриги, втім, із цього не вийшло, та й вийти не могло: цікавість аудиторії викликав, звісно ж, не він, усю увагу було прикуто до Тимошенко, причому аж ніяк не до обставин її засудження: вона цікавила глядачів як можливий переможець президентських виборів. Кузьміна в цій іпостасі, вже даруйте, дуже мало хто міг сприймати серйозно, тримати дискусію з Тимошенко на рівних у нього не виходило, тож привернути до себе увагу він так і не зміг, та й не надто намагався. У підсумку "сюрприз" сидів у студії більше для вмеблювання, ніж для підтримання дискусійного градусу. 

Справжньою інтригою випуску стало змагання Юлії Тимошенко з Петром Порошенком, а заочний його характер тільки додавав йому напруги. Коли стало відомо про відмову Порошенка - тим паче далеко не вперше - від участі у випуску, шальки терезів схилилися на бік Тимошенко. "Порошенко зневажає виборців", "Порошенко уникає дискусій", "Йому нема, що сказати", "Йому є, що приховувати", - такі й подібні думки, поза сумнівом, крутилися в головах більшості глядачів.

Коли ж Петро Мага повідомив, що насправді Порошенко бере участь в іншому ток-шоу, у "Свободі слова", де дискутує з Михайлом Добкіним, здавалося, все: Петро Олексійович - у нокауті. Мало того, що він уникає дискусії з гідним опонентом, віддаючи перевагу передбачуваному та не надто сильному в дискусіях спаринг-партнерові, - то він іще й нечесний! І, більше того, по-нерозумному нечесний - адже неправдивість його відмовки не могла не розкритися, не могла не стати очевидною! Зрештою, ніхто не забороняє кандидатам у президенти віддавати перевагу участі в тому, а не іншому ток-шоу, й сам по собі вибір Порошенка заслуговував би лише на повагу - але ж можна було так прямо й заявити! Хоча... Чи лише здалося, що Шустер і сам не мав сумніву, й глядачам навіював: головні передвиборні дискусії мають відбуватися в його й лише у його студії, всі решта ток-шоу - рівнем не вийшли? Та хоч би як було, а Тимошенко перемагала Порошенка з розгромним рахунком.

Вона навіть "порадила" Шустерові поставити на голосування запитання: "Будете ли вы голосовать за кандидата, который избегает предвыборных дебатов?» - із цілком передбачуваною відповіддю.

Вже й західна журналістка у студії почала обурюватися Порошенком: мовляв, він боїться Тимошенко, боїться дискусій і веде лише академічні розмови.  Аж раптом на екрані з’явився запис фрагменту виступу Порошенка у "Свободі слова", у якому він пояснював свою відсутність у Шустера: мовляв, за нинішньої ситуації країна має бути єдиною, кандидати у президенти мають демонструвати єдність, а не сваритися. Пояснення видалося розумним, та й вимовлено було емоційно й переконливо. Шальки терезів вирівнялися, а можливо, Порошенко з незначною перевагою навіть повів у рахунку.

Тривало це, втім, дуже недовго, Тимошенко дала йому рішучу відсіч: нечесно ухилятися від дискусії, посилаючись на сварки. Рахунок знову був на її користь і, мабуть, таким би й залишився, якби Юлія Володимирівна на цьому зупинилася. Але їй, як часто траплялося й раніше, зрадило почуття міри. "Я хотіла почути, чому він (Порошенко. - Б.Б.) проти повноцінного членства в Європейському Союзі, проти референдуму про вступ до НАТО, проти європейського шляху. А за який він шлях?" І це вже було грубо - адже Порошенко ніколи не казав, що він проти членства України у ЄС, ніколи не виступав проти НАТО; єдине, що казав, - це те, що зараз вступ до НАТО не є реальним і не на часі. Тимошенко відверто почала приписувати своєму заочному опонентові не просто те, чого не було, а те, про що всі знають, що цього не було.

Ситуацію ще можна було виправити, але й на цьому Тимошенко не зупинилася. Вона почала розповідати, що все "свідчить про те, що в кулуарах діє ультиматум Російської Федерації... сісти з людьми, які тримають 80% виробництва, 80% влади... Дискусія з ними потрібна... Уряд мільярдерів... Забрали все... володіють землею", - промовляла вона це все безособово, але в контексті Порошенка й відсутності дискусії з ним; про його участь в "уряді мільярдерів" (насправді вельми нетривалу) вона вже згадувала протягом ефіру. Коли ж Юлія Володимирівна сказала, що Порошенко нечесно отримав тендери для чотирьох своїх компаній, і при цьому не назвала ані самих компаній, ані предмету тендерів, стало очевидно: вона ліпить із Порошенка такий собі еталон клятого олігарха, символ олігархії, взірець "олігархічного корупціонера" - й ліпить бездоказово, просто сипле звинуваченнями, не аргументованими ані на шеляг.

Ще вчора Тимошенко з Порошенком були соратниками. Й тепер на київських виборах у деяких округах ішли спільні кандидати від "Батьківщини", що підтримувала Тимошенко, й "Удару", що підтримував Порошенка, - судячи з листівок, такі округи були. Хіба ж це була дискусія, хай і заочна, між соратниками? Хіба ж цей потік бездоказових звинувачень і ярликів - це й була дискусія, до якої закликала Тимошенко Порошенка? Аудиторія це чудово розуміла.

"2010 року два відсотки голосів відділяли відділяли нас від України пограбованої до України європейської... Сьогодні той самий вибір - між європейською Україною та сірою зоною", - накручувала себе й аудиторію Тимошенко, розповідаючи про "їх олігархічні рахунки" й про те, що олігархи сьогодні мають "свого єдиного кандидата". Зрештою, Тетяна Котюжинська зауважила: "Щодо жодного кандидата у президенти немає рішення щодо корупції".

І це вже для Тимошенко був нокаут. І нокаутувала вона себе сама. Бо, по-перше, саме її попередня діяльність асоціюється в багатьох українців із сірою зоною, натомість реальних доказів послідовної європейськості Тимошенко наразі немає. По-друге, ліпити з Порошенка образ типового олігарха - теж непросте завдання, адже в Петра Олексійовича немає ані облгазів та обленерго, ані інших монополій у сфері розподілу, немає в нього шахт і металургійних заводів, тобто експортно-сировинних підприємств. Бізнес Порошенка - виробничий, і якщо він і є олігархом, то вельми нетиповим, таким, що на музейний взірець і лабораторний еталон аж ніяк не тягне. Надто вже грубими, відверто й очевидно грубими й нечесними були звинувачення Тимошенко.

Головне ж, стало зрозумілим, яку роль було б відведено Порошенкові, якби він з’явився на ефір. Він мусив би повсякчас виправдовуватися, мусив би доводити, що це не він потопив "Титаник" і не він залив лавою Помпею. Або ж він мусив би стати на одну з Тимошенко дошку й узяти участь у запропонованій нею грі "хто кого найабсурдніше звинуватить". Існував єдиний шлях уникнути цієї ролі - ухилитися від ефіру. "Той, хто програє шулерові, робить лише єдину помилку - коли сідає за стіл грати". Юлія Тимошенко поводилася відверто по-шулерськи, це було загальноочевидним і не потребувало роз’яснень.

Ніхто не стане заперечувати: прихід мільярдера у крісло президента (тоді ще як імовірність) породжує чимало проблем і запитань. Але ж не такого примітивного рівня, як це подавала Тимошенко! Зрештою, саме ця примітивізація й затуляла справжні виклики, які несла в собі тоді ще тільки ймовірна перемога Порошенка на виборах.

І такими спрощеннями, примітивізаціями, пересмикуваннями та маніпуляціями було просякнуто весь випуск. І Шустер відверто підігравав у цьому. Взяти хоча б те, що він представив глядачам чоловіка та дочку Тимошенко: до того пригадується один і тільки один випадок присутності у студії дружини політика - йдеться про дружину Олега Ляшка.

Випуск було анонсовано як черговий сеанс зв’язку з трьома містами - Донецьком, Івано-Франківськом та, якщо не помиляюся, Вінницею. "Якщо не помиляюся" - бо Івано-Франківськ дуже скомкано вийшов в ефір під самий кінець програми, а до третього міста справа так і не дійшла. Що, взагалі-то, є не дуже чемним - адже, варто гадати, люди зібралися й чекали на зв’язок.

Донецьк з’явився у вигляді студії - бо на вулицях лячно, й люди бояться збиратися. Перший промовець із донецької студії почав запитання: "Есть такая женщина, которая решит проблемы и шахтёров, и Украины». Показово, чи не так? Тимошенко у відповідь виголосила оду шахтарям, причому панегірик у суто радянському дискурсі. Розпочавши з виняткового героїзму шахтарів: "Ни одна шахта не прекратила работу, хотя террористы принуждают... Шахтёры не поддаются... Знают, что в России их ничего не ждёт». Тут узяв слово "сюрприз" і повів мову про те, які шахтарі героїчні, як вони спускаються в забій, ризикуючи життям. Тимошенко довершила поліфонію, виголосивши панегірик шахтарським дружинам.

Чому все це тхнуло радянщиною? Та тому, що це в СРСР замість дбати про безпеку шахтарської праці, замість розглядати катастрофи на шахтах як те, чого не має бути, просто героїзували шахтарську працю: мовляв, щоранку дружини проводжають шахтарів на роботу й не знають, чи побачать їх ще коли-небудь живими, - цю популярну в Донбасі формулу виголошували не з жахом, не з болем, але з гордістю. "Шахтарі - ті самі солдати, що віддають свої життя Батьківщині", - це настільки в’їлося у свідомість донбасівців, що поглянути на такий стан речей неупереджено, поставити під сумнів ситуацію, коли загибель шахтарів вважається не лише за норму, а й за щось почесне, мало не бажане, - це вже сприймалося як святотатство. От саме такий стан речей і підтримали в чотири руки Тимошенко з Кузьміним.

Тимошенко про ситуацію в Донбасі: "Отдельные кандидаты в президенты говорят, что Путин ни при чём, что агрессии нет». Хто це таке каже? Замовчують фактор агресії - так, але щоб заперечувати? Й тут виявилася звичка Тимошенко роздавати звинувачення, нічого не уточнюючи - навіть кого вона звинувачує: є вона, й є всі решта, майже знеособлені.

"Нас никто не стал защищать силой оружия», - вела Тимошенко й завела мову про вступ до НАТО. Не кажучи вже про те, як у такій ситуації можна було б захистити силою зброї, чому б було не пригадати: 11 вересня 2001 року Сполучені Штати Америки були членом НАТО, навіть ядерною зброєю володіли, але це не вберегло їх від жахливих терактів. А Тимошенко знову поставила Шустерові вимогу: "Поставте на голосування запитання про референдум щодо вступу до НАТО 15 червня". Отут і стало зрозумілим, чому Тимошенко так просувала ідею референдуму в день імовірного другого туру виборів. Це була б точнісінько така сама технологія, що й у Шустера: голосуючи за питання, винесене Тимошенко, ви ніби голосуєжте за саму Тимошенко. Метод цей, утім, було апробовано зовсім не лідеркою "Батьківщини", а колишнім головою Київської міської адміністрації Олександром Поповим два роки тому - пам’ятаєте про "міський референдуми за народної ініціативи", що мав відбутися разом із виборами міського голови? А тільки-но стало зрозуміло, що вибори не відбудуться, одразу кудись поділася й ідея референдуму?

А Тимошенко продовжувала "спілкуватися" з Донецьком: "Все силы нового правительства и нового президента...» буде спрямовано на турботу про шахтарів.

На екрані з’явився другий співрозмовник із донецької студії. Молодий хлопець чомусь не просто ставив запитання надто довго й розтягнуто, не просто книжковою мовою, а й постійно збивався на високий штиль взірця XIX століття й при цьому не виявляв жодної емоційності: "Вызывает глубокую тревогу в душах людей» - промовляв він так, ніби іспит із таблиці множення складав. Та ще й очі тримав опущеними кудись униз. Було очевидно: він зачитує покладений перед ним текст. Питання про непідготованість запитань відпало саме по собі.

Тимошенко ж відповідала: "Це не контрреволюція, це цілеспрямована агресія... Банда, що тероризує весь Донбас... Якщо б у мене в руках була реальна влада, багато чого не було б і в Криму, і на Сході України... Я не басу ніяких важелів у бандформувань, щоб ці вибори зірвати (а як там вийшло насправді, всього лише через два дні? - Б.Б.)... Путін або буде змушений припиняти агресію, або втратить владу в Росії... Люди в Догннецькій і Луганській області знаходяться під загрозою терористів".

І це було спрощеною, примітивною, шапкозакидальницькою позицією. Тимошенко що є сил прикрашала картинку, ігноруючи настрої місцевих жителів. Адже є свідчення, що антитерористична операція тільки збільшила підтримку сепаратистів, бо увімкнула принцип "наших б’ють". Але припустімо, Донбас "замирено". А що буде потім, як жити? Як Боснія та Герцеговина, що є формальною федерацією двох ворожих одна до одної частин? А чи не стануть донбасівці мститися, чи не вдаватимуться до терактів? А якщо Путін утратить владу, хто й що буде після нього, адже джина російського нацизму - саме так! - уже не увігнати назад до пляшки? А участь (і загибель) у донбаських подіях чеченців - чи не отримає Україна свої волгогради? Чи не прагне Путін переорієнтувати увагу чеченських месників із Росії на Україну? Чи не прагне посіяти в Україні антикавказькі настрої - такі самі, як у Росії? Адже в самій Росії плекання антикавказьких настроїв покликане спрямувати суспільне невдоволення на вихідців із Кавказу й відвести його від Путіна. Чи не таки саме розрахунок Путін робить і щодо України - мовляв, хай ненавидять чеченців, аби не Кремль?

Як бачите, нічого з цього сплетіння проблем Тимошенко не поставила на розгляд - НІЧОГО! За її словами, все так просто! І коли Кузьмін почав звинувачувати: "Нынешняя власть виновна в сотнях убитых! Царит беззаконие!» - це, як і постійне прагнення Кузьміна перевести розмову на особистості, тільки підкреслило респектабельність Тимошенко. Що далі, то більше закрадалося сумнівів у тому, що ідея запросити до студії Рената Кузьміна виникла в Шустера спонтанно.

Слово взяв журналіст Сергій Висоцький: "Вы относитесь к нам, как к детям, апеллируете к инстинктам. Не говорите ни слова правды... Политики идут во власть на нашей крови. Мы требуем честности». Здавалося б, після цього мала змінитися бодай тональність виступів гостей студії. Ні, нічого подібного. Тимошенко: "Я, як ніхто інший, розумію, що... Я кожну хвилину свого життя буду цей борг платити... Як після першого, так і після другого Майдану політики мусили мінятися (золоті слова. - Б.Б.)... Якщо говорити правду, ви розумієте, що проти нас іде війна... в тому числі тих країн, які представляють глобальний світ?.. Ми змусили Євросоюз підписати асоціацію (ми? змусили? - Б.Б.)». Набір слів - емоційних, часто правильних, але... в даному виконанні катастрофічно непереконливих, бо вимовлених не публіцистом і не громадським діячем - а кандидатом у президенти, від якого чекають набагато більшого, ніж емоційні оцінки.

 Журналістка Ольга Мусафірова розповіла, як два дні намагалася додзвонитися за зазначеним номером телефону тимошенківського Руху опору, але ніхто так і не взяв трубку. Тимошенко: "Рух опору - абсолютно чітка структура армії... Бригади територіальної оборони... Вступило більше 20 тисяч (а тиждень тому, судячи з рекламних роликів Тимошенко, було 5 тисяч. - Б.Б.)... Створено тренувальні табори... По кожному перевірено базу... За це відповідає заступник міністра оборони (було названо ім’я. - Б.Б.), в цю хвилину цим займається армія... Має завдання - просто залучати людей". На пряме запитання журналістки відповіді так і не було. Але чому ж раніше Тимошенко не казала нічого цього? Чому з її рекламних роликів складалося зовсім інше враження про рух опору? А на яких підставах заступник міністра оборони відповідає за суто партійну ініціативу? І це було непереконливо, й це було "проскакування між крапельками".

...Наближається завершення ефіру, нарешті черга доходить до Івано-Франківська. На екрані жіночка: "Шановна Юліє Володимирівно, ми щиро дякуємо вам за ту допомогу, яку ви надали 2008 року під час повені... Ми в вас віримо, ми вас підтримуємо... Зупинили повінь - зупините й війну". Запахло до огиди знайомою атмосферою кіровоградського театру - пам’ятаєте такий під час "Діалогу з країною" Януковича?

Чесно кажучи, про те, що Тимошенко вдалося зупинити повінь, досі не доводилося чути - мабуть, про феноменальні здібності лідерки "Батьківщини" не розповідали зі скромності. Але ж 2008 року Тимошенко не допомагала, не була меценаткою - вона просто виконувала свої службові обов’язки. І відповідь: "В перші тижні після виборів я зроблю все, щоб зібрати найкращий військовий інтелект... нову військову доктрину... Вступ до НАТО, що завершить війну". Тест на щирість політиків: коли у відповідь на відверті лестощі політик починає урочисто брати зобов’язання - все, двійка. Двійка, очевидна для всієї аудиторії.

"Ми не запитали у студії, чи згодні всі демонтувати кланово-олігарзічну систему?". І це вже було нижче за дитсадковий рівень. Адже відповідь була заздалегідь зрозумілою всім. Тимошенко робила ніщо інше, як намагалася приписати собі авторство загальновідомої істини, приписати собі ідею шкідливості олігархічної системи. І постати єдиним борцем із такою системою: "Нам нав’язується ідея добрих мільярдерів, добрих олігархів... Вони мусять стати просто великим бізнесом, а не корумпованим кланом... Демонтувати корупцію, яку вони породжують". А корупцію, яку породжують не вони, - чи її теж треба демонтувати? Окрім посмішки, ці спроби навряд чи могли щось викликати. Й тут відбулося таке, чого у студії Савіка Шустера не траплялося ніколи. Ведучий намагався й намагався сформулювати запитання для запропонованого Тимошенко опитування в не такій відверто агітаційній формі. Тимошенко переривала його, заважала формулювати й нав’язувала своє формулювання: "Треба обирати президента або для європейських цінностей, або для кланів".

Тим самим Юлія Тимошенко остаточно розставила все по своїх місцях. Закликаючи до того, щоб політики мінялися, вона довела: сама вона не змінилася. Як і раніше, вона підмінює політику піар-технологіями, причому технологіями невибагливими, на рівні "й так прокотить". Надто вже очевидним стало це під кінець ефіру. Надто вже переграла Тимошенко сама себе.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS