Останнє у блогах

Більше

Архів


Малокультурная история

Дмитро Сизов, 21.03.2014 10:16

Из письма Александра Чунихина Александру Турчинову:

"Це сталося в 2011 році. Я, протягом 14 років, працював ректором Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв. Прийняв цей навчальний заклад у 1998 році коли він був ще училищем. Згодом зробив коледж, який реорганізував в академію – знаний в усьому світі творчий навчальний заклад.

   З самого початку моєї роботи у мене виник виробничий конфлікт з кафедрою розмовного жанру естради, який полягав в тому, що я, як ректор, вимагав від кафедри готувати фахівців «артистів-розмовників», для потреб української естради, проводити навчальний процес українською мовою, а також здавати державні іспити використовуючи український літературний матеріал. Всі мої попередження керівництву кафедри, виступи на вчених радах і таке інше не мали позитивних наслідків.

    Враховуючи той факт, що практично весь педагогічний склад кафедри був і є сумісниками, основним місцем роботи яких є національний театр російської драми. В 2010 і 2011 році я, попередив зав. кафедрою народного артиста України Бабаєва Д.В., про можливе звільнення викладачів в зв’язку з тим, що кафедра багато років не виконує свого цільового призначення.

   Закінчився цей конфлікт для мене особисто таким чином: користуючись своїми зв’язками, впливом і близькими стосунками з керівництвом партії «регіонів» мої «опоненти» просто замовили мене київському ОБОЗУ.

   А далі, все було справою злочинної технології, яка використовувалась повсемістно не тільки відносно мене.

   На передодні ювілею академії, до мене було підіслано так званого «спонсора», який запропонував фінансову допомогу на проведення ювілейних заходів. Було домовлено, що передача коштів відбувається 25 червня 2011 року в приміщенні театру російської драми. Під час передачі коштів мене було затримано працівниками ОБОЗУ і переведено до Дніпровської прокуратури міста Києва, хоча ці всі ганебні дії сталися в Шевченківському районі.

   Далі, проти мене було сфабриковано справу, щодо отримання мною хабара в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень, що правда ніхто так і не зміг пояснити за що я отримав цього «хабара». Мене зрештою примусили признати свою провину під загрозою змінити статтю кримінального кодексу на більш жорстоку. Зважаючи на те, що в 2010 році я переніс важкий інфаркт і не витримав би утримання під вартою, я вимушений був визнати свою «провину». Далі був суд, амністія.

      Доречі,  після рішення суду Шевченківського району м. Києва  про амністію мене запросив до себе Голова КМДА пан Попов О.П. та його заступник пан Новохатько Л.М., які доручили мені очолити Київську «Малу Оперу» де я працюю до цих пір.

   Проблема в тому, що згідно чинного законодавства вони мали поновити мене на посаду ректора академії зважаючи на листи підтримки колективу академії, громадських організацій, провідних діячів мистецтв України та закордонних організацій. Але у пана Новохатька Л.М. була своя кандидатура яку він і нав’язав колективові.

   Але, в 2012 році сталося диво. «Благодійник», який виявився провокатором на службі ОБОЗУ за призвіщем Добродій а точніше  злодій-рецидивіст з чотирма судимостями, що на той час сидів у лук’янівському СІЗО. Він звернувся із ізолятора до Генерального прокурора України та його заступника Кузьміна, а також іншим своїм листом до прокурора Дніпровського району м. Києва із зізнанням того, що під тиском працівників міліції зробив цю провокацію проти мене. Тобто кошти, які заздалегідь були декларовані, як спонсорська допомога ВНЗ   в останню мить були названі хабаром.

    Наразі, я намагаюсь захистити свою честь і репутацію в судах, але нажаль поки що стикаюсь з псевдокорпоративними міркуваннями, і злочинним способом мисленням суддів, які здебільшого залишились на своїх місцях."


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Головний редактор журналу «InternetUA»


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS