Перший канал назвав беркутівців убивцями?

«За цей тиждень сталося багато чого. Але нема нічого важливішого за людське життя. Тому про це ми й будемо говорити на початку. Через протистояння у Києві загинули п’ять людей». Саме так розпочав Перший національний випуск підсумкового тижневика 26 січня.

Думаю, ну, нарешті, почали з суспільно важливої і резонансної інформації, а не з владного «паркету».

Але рано я почала радіти. Моя ейфорія скінчилася, коли Перший назвав усіх загиблих жертвами. Жертви і все? Це в той час, коли цих людей називають героями, які загинули за Україну і українців, в тому числі і тих, хто робив цю підсумкову програму. В той час, коли на їх похорони приходять десятки тисяч людей! Думаю, самі загиблі були б проти, щоб їх вважали лише жертвами.

Ще більше обурила фінальна фраза сюжету: «Убивці, які забрали життя цих людей, досі на свободі». Тобто Перший назвав людей у формі правоохоронців убивцями? Чи до державного каналу не дійшла інформація, хто стріляв у загиблих? Інших версій немає?

Також викликало здивування цитування в сюжеті про результати переговорів між опозицією і владою акторки Валерії Заклунної і олімпійського чемпіона Івана Богдана. Синхрони абсолютно не стосуються теми сюжету.

І останнє. Я свідомо дивилася цей випуск. Було цікаво, чи згадають про знущання силовиків з голого протестувальника Михайла Гаврилюка, якого побитого роздягли на морозі та фотографували.

Інші канали 23 січня у своїх випусках новин показували відео та коментували його. Лише «Інтер» і Перший національний того дня не показали цього сенсаційного відео.

Я сподівалась, що в підсумковому випуску згадають про цей факт. Не згадали. Знайшлося місце у випуску для кількох новин про монахів та священиків різних церков, які молилися на Грушевського, про Папу Римського, який молиться за Україну, про дари вохвів, які привезли до Києво-Печерської лаври. Очевидно, творці програми вважають себе набожними людьми. Але як казав Філарет, не треба молитися, якщо Бога не маєш у серці.

Думаю, ті, хто готував випуск, не мають права називатися журналістами. Ви служите не суспільству, а владі. До того ж, за гроші суспільства. І ви боїтеся. Доказом цього є той факт, що ваш кореспондент, записуючи синхрон на Майдані, зняв вітрозахист з логотипом каналу. Мабуть, щоб не чути від людей вигуків: «Ганьба!».

Світлана Остапа, «Телекритика»