Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

JamieSheno
viagra coupons: <a href=" https://wikigogy.org/# ">generic viagra without a doctor prescription</a> wikigogy.org
Коментарів: 588
Monrealquids
mate with more females and over time the number of Aedes Aegypti declines.Is there opposition to these genetically modified mosquitoes?More: `Murder Hornets` are in the United States. Test site for its ...
Коментарів: 22353
Monrealquids
journalists and the controversial politician stripped of his ministerial berth recently are all there in the computer printouts of the cellphone details of Madhumita. The cellphone printouts suggest that ...
Коментарів: 22353
Thomasbrack
coronavirus mask Did you put off thinking about winter tires until there a snowstorm bearing down? No problem. What you need to know can be digested in a couple of minutes. Winter tires, the tire industry ...
Коментарів: 22353
JamieSheno
how much does viagra cost: <a href=" https://wikigogy.org/# ">viagra generic</a> wikigogy.org
Коментарів: 718
Charlequids
of getting the money out of the hands of the rich and back into the hands of the less privileged. So <a href=https://www.google.co.uk/><b& gt;GOOGLE</b></a>, that doesn mean it good ...
Коментарів: 22353
Jefferysob
https://wikigogy.org/# viagra
Коментарів: 588
RobertInsut
viagra substitute <a href=" https://wikigogy.org/# ">generic viagra without a doctor prescription</a> https://wikigogy.org/# generic viagra pills
Коментарів: 709
Charlequids
said Trump at his circus like announcement <a href=https://www.google.co.uk/><b& gt;GOOGLE</b></a>, are getting a nice boost and offering us a nice chance to sell some covered calls. ...
Коментарів: 22353
Thomasbrack
doctor mask Distress ToleranceMost approaches to mental health treatment focus on changing distressing events and circumstances. They have paid little attention to accepting, finding meaning for, and tolerating ...
Коментарів: 22353

Архів


Євромайдан: обережно, віруси!

Борис Бахтєєв, 05.12.2013 12:45

У потужному інформаційному потоці останнього тижня раз по раз вигулькують інформаційні віруси.Непомітні на перший погляд, вони можуть завдати чималої шкоди - й не лише суто інформаційної.Як вони виникли - чи стихійно, а чи їх свідомо хтось запустив або підживлював, - це зараз не має значення. Рівч зараз в іншому: відстежувати ці віруси на майбутнє й припиняти їх поширювати.

Відрізнити їх дуже просто. Треба всього лише пам’ятати: далеко не всі українці стоять на євромайданах, не всі живуть у Києві та інших «майданних» містах. А отже, завдяки зусиллям влади чимало українців мають викривлені уявлення про те, що відбувається у столиці, та вірять будь-яким побрехенькам. Залишається єдине: час від часу ставити себе на їхнє місце й намагатися уявити, як вони сприймуть ту чи іншу інформацію от саме в такому, як є, викладенні.

Вірус перший. Особливо помітним був у перші дні Євромайдану - десь до кінця минулого тижня.Як показували протести «офіціозні» телеканали? Розповідали про Євромайдан у Києві,у Львові, дещо рідше - в Тернополі та Івано-Франківську, зовсім рідко в Чернівцяхабо Луцьку. І, ніби навмисне для контрасту - про протести в Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Сімферополі тощо. (Принагідно хотілося б зауважити: особисто мені так і не доводилося ані бачити, ані чути жодної інформації про те, чи є євромайдани у великих, але не обласних містах. У Кременчуці або Білій Церкві, наприклад. У Кривому Розі, Дніпродзержинську - це же далі на схід. Чи не єдиним винятком, про який розповідали, стала Коломия.)

Так от, нібито, з того, що показували й про що розповідали, мало випливати: протести поширилися на всю Україну? Формально так і було.От тільки чисельність їхня в Галичині та на Сході була неспівмірною. Геть неспівмірною. Тож подана таким чином івнформація перетворювалася на свою протилежність: глядачі бачили, що, окрім Києва та Галичини, євромайдани не перетворилися на скільки-небудь помітне явище. А, радше, залишилися маргінальними.

Отут і затаївся вірус. Із телеекранів (і не лише з новин 5 каналу та «Тві», а й із «офіціозних» каналів), із інтернет-видань нам повсякчас розповідали: от у Львові перевізники відмовляються везти протестувальників на Київ. От автобуси зі Львова затримали в дорозі.От львів’яни на своєму Євромайдані записуються їхати до Києва, їхня кількість вимірюється тисячами, утворилася величезна черга.

Чи була ця інформація важливою?Так, поза всяким сумнівом - була.Чи треба було повідомляти про всі спроби перешкодити львів’янам їхати до столиці?Тут і суперечок бути не може.Чи варто було приділяти Львову більше уваги, ніж іншим містам?У тому й річ, що варто, бо місто Лева стало дуже потужним центром протестів.

Єдине, чого не варто було робити - то це приділяти Львову аж настільки більше уваги, щоб уся решта України губилася.Повідомляти лише про Львів, а чи навіть переважно про Львів, акцентуючи увагу на ньому й саме на ньому.Так, ніби довкола - пустеля, або ж ніби більше ніде жодних проблем не виникає.

Бо в результаті вийшло те, що чимало мешканців Сходу та Півдня, та й не надто політично активних киян, переконані: на Майдані Незалежності стоять не кияни, там - самі лише галичани. Активна, протестна Галичина та пропрезидентська решта України - таке враження могли винести з теленовин ті, хто не мав змоги дізнатися про Майдан із особистих, позамедійних джерел.

Коли стали розповідати про масовий протест студентів, ситуацію це не дуже врятувало.Адже студенти столичних вишів - далеко не лише кияни, чимало серед них і тих самих галичан.Оскільки до спроб інформаційно відокремити Галичину від решти країни, протиставити її решті країни влада вдавалася неодноразово, походження цього надмірного педалювання ситуації у Львовіна тлі ігнорування інших земель видається зрозумілим.І - так і пішло саме по собі.

І тут не можна не віддати належне недільним випусам, особливо інтерівським «Підсумкам тижня» від 1 грудня http://www.telekritika.ua/kontent/2013-12-03/88160.Географію акцій, про які повідомляли, було розширено.З «Подробиць тижня» глядачі дізналися, наприклад, про велелюдний Євромайдан у Кіровограді, про те, що водії машин, сигналячи, підтримують протестуальників.З’явилися увипусках репортажі з Полтави, з Миколаєва.Щоправда, так і залишаються білою плямою центри областей, прилеглих до Київської, - Вінниця, Житомир, Черкаси.

І, оскільки я вже завів мову про «Підсумки тижня» та прослався на статтю Ніколая Кузякіна, дозвольте маленький відступ. На екрані - кадри провокації біля будинку Адміністрації президента.Міліціянти терпляче все витримують, серед них є постраждалі.Чим усе завершилося? А от чим: «Наконец к пяти вечера ситуация в корне поменялась. В наступление перешли бойцы "Беркута".И снова используя слезоточивый газ и шумовые гранаты - оттеснили нападавших на соседние улицы.Где стычки продолжались еще некоторое время.С обеих сторон есть пострадавшие, данные уточняются».Це були слова Дмитра Анопченка, у кадрі була студія.Ще раз прочитайте цитату.Що з неї випливає?А те, що «Беркут» мав сутички лише з нападниками-провокаторами.Про криваву бійню, про те, що «Беркут» місив усіх без розбору, й навіть лікарів, - про це так і не було повідомлено.Власне, взагалі не було ані слова про те, що саме робив на Банковій «Беркут».Відтіснив, відштовхав - ото й усе.Це вже було навіть не замовчування, це було відверте дезінформування.

Що ж до нашого вірусу, то впевненості багатьох українців у тому, що Євромайдан улаштували переважно й в абсолютній більшості галичани, так досі й не було розвіяно.

Вірус другий. Після кривавих подій у ніч на 30 листопада десь пролунало розпачливо-гнівне: «Вони ж дітей били!» І пішло-поїхало: «Били дітей!», «Дітей били!». Інакше про ті події майже й не кажуть.

Прагнення підкреслити огидність, мерзотність того, що сталося?Намагання докричатися до совісті й честі влади?А тепер поміркуймо.На майдані були діти - так про це кажуть.Отже, неповнолітні, недієздатні або обмежено дієздатні особи.Яким, узагалі-то, заборонено займатися політично-агітаційною діяльністю.Які ще не набули належного досвіду й не можуть по-дорослому прорахувати наслідки своїх дій. Діти ж бо! Отже, хтось їх намовив?Хтось їх вивів на той Майдан?Хтось їх брутально використав?«Опозиція дітьми прикривається!» - так і тільки так міркуватимуть пересічні донечани, луганчани, сімферопольці.Бо звідки їм знати, що «діти» - то вданому разі слово в переносному, а не буквальному, значенні? І от 3 грудня Микола Азаров із парламентської трибуни заявив: лише один постраждалий був молодшим за 18 років - тож, мовляв, нема чого й галас піднімати. Хай це залишиться на його совісті - якщо вона все ж таки десь там є; річ у тім, що саме це «дітей били!» дало йому змогу вдатися до такого «виправдання».

І вірус третій. Після кривавої ночі на 30 листопада справедливо нарікали: нікого з опозиційних народних депутатів тієї ночі на Майдані не було. І одразу ж робили наступний логічний крок: мовляв, великою помилкою було те, що мітингувальники відмовлялися від партійних прапорів і партійного керування. Про цю нібито помилку протестувальників можна чути з екранів і дотепер: мовляв, без партійного керування - ніяк і нікуди, саме по собі суспільство беззахисне.

Тільки от чи таким уже логічним є цей висновок?Чи не містить він підміни понять?Адже хіба ж нардепи від опозиційних партій - це й є партійні прапори?За сумісництвом, мабуть?Хіба ж присутність на Майдані опозиційних нардепів та партійне керування ним - це одне й те саме?

Ні, зовсім ні. Адже нардепи ті могли б бути без прапорів і навіть - моторошно уявити! - не на сцені й не на трибуні, а серед інших, серед натовпу? Як казав в одному з ефірів 5 каналу Олесь Доній - велика йому пошана: опозиціонери мусять зняти з голів корони. Уявляєте собі: на Майдані сотні тисяч людей, і поміж ними, мов рівний серед рівних - Арсеній Яценюк? Та ці сотні тисяч людей потім би розповідали сотням своїх знайомих, а ті - сотням своїх знайомих: «Уявляєш, я був на Майдані, а поруч стояв Яценюк. Простий, без найменшої пихи, такий же, як усі ми - не те що ці регіонали!» Та це ж був би безпрограшний спосіб агітації - не потрібно було б ані вітіюватих (і тому дурнуватих) гасел та слоганів, ані спеціальних інформаційно-технологічних напрацювань! Це був би такий спосіб поширення інформації про себе, проти якого влада була б безсила.

Біда тільки, що опозиціонери так і не зняли корони.Вони не уявляють себе не на трибуні. Вони не уявляють себе рівними, «одними з»; вони не уявляють, що можуть іти разом із суспільством, а не вести його до чергових вершин та перемог. Варіанту горизонтальної, а не лише вертикальної, комунікації з суспільством вони, схоже, не розглядають.

І що ж?Лідери опозиції очолили Майдан. І дедалі частіше в репортажах чути: під команди чергового політика натовп повторює йповторює - до отупіння - одне й те саме. «Слава Україні!» - пафосно вигукує політик.«Героям слава!» - відповідає потужний хор голосів ізнизу. «Слава Україні!» - «Героям слава!» «Слава Україні!» - «Героям слава!» Десять разів поспіль, п’ятнадцять.Ані думки в тому ніякої, ані душі, ані серця.То чи тому політикові нема чого сказати? Він розучився просто розмовляти з громадянами, ніякого іншого способу,окрім «партія веде», вже не уявляє? А чи він навмисне дресує аудиторію, мов звірів у цирку?

3 листопада Національне радіо, як і завжди, вело репортаж із пленарного засідання Верховної Ради. Там було те саме: виходить на трибуну опозиціонер і починає: «Революція іде! Іде революція!» Мовляв, ховайся, Азарове, мерщій ховайся! А Азарова, до речі, так і не зняли...

Цей вірус перекладає провину з політиків на рядових протестувальників.Утовкмачує суспільству (свідомій, європейській, демократичній його частині!) переконання в його, суспільства, неповноцінності.В тому, що політики неодмінно мусять його, суспільство, вести за ручку.

Цих днів повсякчас чути: керівники та учасники Майдану мусять ретельно вивіряти, обмірковувати кожен свій крок, кожну свою дію, кожне своє слово. Аби не зашкодити.Те саме стосується й журналістів, і гостей телевізійних студій.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS