Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Guestovabe
<a href=" https://fiho.space/hots-performance-base d-matchmaking-removed/ ">hots performance based matchmaking removed</a> <a href=" https://fiho.space/things-to-consider-wh en-dating-a-single-mother/ ...
Коментарів: 59021
IoninkJiseeffon
vgk <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">real money casino</a> suk <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">free slots casino games</a>
Коментарів: 59021
totretabani
ljv <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>300 free slots no download</a>
Коментарів: 59021
Guestwralm
<a href=" http://fihu.online/around-me-dating-app/ ">around me dating app</a> <a href=" http://fihu.online/match-online-dating-f ree/ ">match online dating free</a> ...
Коментарів: 59021
Smidsdicetume
tkj <a href="https://cbdhempoilmed.com/#&q uot;>buy cbd oil</a>
Коментарів: 59021
accelpSef
ilu <a href="https://cbdhempoil2019.com/#& quot;>cbd pure hemp oil</a> crx <a href="https://cbdhempoil2019.com/#& quot;>cbd oil cost</a>
Коментарів: 59021
Guestwralm
<a href=" https://fiho.space/nigerian-widow-dating / ">nigerian widow dating</a> <a href=" https://fiho.space/most-embarrassing-hoo kup-stories/ ">most embarrassing ...
Коментарів: 59021
amomiulouctiz
byt <a href="https://mehempoil.com/#" >best cbd oil for pain</a>
Коментарів: 59021
Guestovabe
<a href=" https://fiho.space/5-really-good-speed-d ating-questions/ ">5 really good speed dating questions</a> <a href=" https://fiho.space/who-is-craig-from-sou thern-charm-dating-now/ ...
Коментарів: 59021
FaclelicAriterm
crc <a href="https://mehempoil.com/#" >what is hemp oil</a>
Коментарів: 59021

Архів


Інформаційні кордони Євромайдану

Радослава Чекмишева, 04.12.2013 16:44

Для частини людей в Україні, які не мають доступу до об’єктивної інформації, революції не існує.

Декілька років тому я писала для «Телекритики» про Майдан-2004, зокрема про те, як довірливо й щиро вірила в ідеї Майдану в свої 15 років. А сьогодні на Майдані вже інше покоління, наступне після мене - діти революції, чиї особистості формувалися в 2004. Це нова генерація. Це європейці. І сьогодні у розпал нового Майдану, я відчула непереборне бажання написати знову, але вже про Майдан 2013. Але роблю це, не керуючись бажанням когось хвалити, чи когось засуджувати, і не задля розвіювання міфологем, і тим паче не для того, аби робити хірургічний розтин політичних розкладів в Україні та cвіті. Це лише декілька дуже різних спостережень, які народилися в процесі майданування.  Як це часто буває одне явище (подія) тягне за собою цілу вервечку інших явищ, які перетворюються в лакмусовий папірець соціальних та політичних перетворень в країні, в cвіті в конкретній миті історії. Отже, про них.

Революція мислителів

До ночі жаху (з 29 на 30 листопада 2013 року), велика кількість громадських діячів, журналістів, політиків, художників, музикантів, науковців, викладачів та студентів найкращих ВНЗ країни ходили колами біля монументу на майдані Незалежності та виголошувати промови, намагаючись решті українського суспільства пояснити необхідність та важливість підписання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Пояснюючи, що підписання угоди є не суто економічною площиною відносин, а має вагоме соціальне та цивілізаційне значення для України, що воно відкриває великі перспективи. Що український уряд та Президент обманюють народ, намагаються переконати в тому, що Митний Союз та Угода про асоціацію є рівноцінними для України. Що для України угода з ЄС є вибором світоглядним, вибором ідентичності, культури і цивілізації, в яких Україна хоче жити. Відтак, Майдан-2013 (чи Євромайдан) став не просто протестом проти дій влади, а революцією мислителів, еліти нації. Це вперше в історії незалежної України, коли громадські діячі, люди здебільшого непублічні та маловідомі для широкого загалу взяли до рук мікрофони і почали говорити не політичними гаслами, а словами доступними для всіх про свою роботу, про те, чим вони займаються останні десятиліття і чому вони обрали шлях євроінтеграції України справою свого життя.

І саме там, в проміжках між ходінням колами, піснями і танцями, душевними промовами і гаслами, у спілкуванні з колегами, наставниками, друзями, соратниками, сама собою народилася теза, яка в суті своїй дуже небезпечна - «Якось не чіпляє це все... Немає драйву!». Вона лунала в найрізноманітніших інтерпретаціях, але говорилася тихо, майже пошепки, дуже «кухонно», щоб інші не почули. Адже ми інтелектуали, так!? Нащо іншим (челяді) знати, що нам бракує драйву!? Що це все, хоч і з благою метою, але просто технологія, яку послідовно і цинічно треба використати, щоб домогтися свого. І це на тлі того, що за роки незалежності еліта була вперше настільки близько (фізично) з простим людом, стоячи поряд за монументом, тусуючись поряд з напівмаргіналами, що гріються навколо бочок, в яких палають дрова. Парадокс! Бути так близько і дак далеко один від одного.

Історія України рухається по колу

Як не дивно і доречно, але драйв, якого бракувало, таки з’явився. О 4-ій ранку 30-го листопада, коли «Беркут» нещадно почав бити ні в чому не винних студентів, журналістів, ту сотню чи дві людей, які зосталися на Майдані в ту трагічну ніч. Звісно в числі побитих не було ані громадських діячів, ані політиків. При цьому всі, підкреслюю ВСІ знали, що тієї ночі готуються якість дії проти мітингувальників. Увечері 29-го Майданом ширилася інформація про те, що дівчата і жінки мусять залишити на цю ніч Майдан, бо хлопці муситимуть битися з «тітушками», які їдуть в Київ. Ніхто не очікував, що це буде «Беркут» і що це буде з такою жорстокістю. Ця ніч змусила нагадати трагічну сторінку історії України - бій під Крутами у січні 1918 року.

Але це не єдина історична аналогія, яка напрошується в спостереженнях за подіями останніх тижнів. Бо люди в Києві ховалися від загарбників у церквах останній раз, коли у 1240 році хан Батий захопив Київ і нищив його, змітаючи все на своєму шляху. Але це знову сталося через 773 роки, коли спецзагін «Беркут» гнав молодих людей містом, молотячи кийками й ногами тих, хто не встигав утікати.

Також напрошується аналогія з Національно-визвольною війною українського народу під проводом Богдана Хмельницького, який в тому числі і з суто особистих причин розпочав одну із найкривавіших воєн на землях сучасної України. Крім того, ідеї боротьби за національну незалежність та особисту свободу людини, які набули поширення в XVII столітті в Європі і стали за словами Бенедикта Андерсона витоками національної свідомості, що в результаті перетворило Європу в те, що ми розуміємо, говорячи про європейську політику, культуру, мистецтво і літературу і т.п. В Україні цей процес спроби національної ідентичності і пошуку власного місця між Російською Імперією і Річчю Посполитою, пов’язаний з ріками крові і зрадою українського народу. З цим періодом історії України сучасний стан речей пов’язує тому, що рішення в той час приймалися так званою Чорною радою, яка збиралася для вирішення стратегічних питань, коли між старшинами не було одностайності, і в яку не допускалися, ані козаки, ані простий люд. Саме так відбувається зараз, коли люди, що стоять на вулиці уявлення не мають про те, про що радяться і що вирішують організатори, координатори і лідери Майдану-2013. (абстрактні лідери)

Такі аналогії з трагічними сторінками української історії можна проводити ще довго, споглядаючи за нелогічністю, непослідовністю, які проглядаються в діях лідерів цьогорічного Майдану. Але не це є моєю метою.

Рубікон інформаційного простору 

Тут вже йшлося про політиків і громадських діячів, а тепер я хотіла би ще звернути увагу на роль журналістів в нинішніх подіях. Під час цьогорічного Майдану журналісти відіграють ключову роль. Адже саме вони з середини висвітлюють події, поєднуючи свої громадські позиції і професійну діяльність. Велика кількість громадських активістів Майдану в минулому або й нині є професійними журналістами. Серед них: Сергій Андрушко, Євген Глібовицький, Мустафа Наєм, Андрій Окара, Роман Скрипін, Ірина Славінська, Єгор Соболєв, Наталія Соколенко та багато інших. Без їхньої участі, підтримки, цілодобової роботи та самопожертви Майдан-2013 просто не відбувся би. За визначеннями американських піарників - якщо я не бачив цього по телевізору, то події взагалі не було. А українські журналісти не лише висвітлюють всі події, але й максимально залучають людей, які не є журналістами, до творення подій, новин засобами сучасної комунікації. За це їм честь і хвала!

АЛЕ!!! Створивши простір об’єктивної інформації, прямих трансляцій з місця подій та залучивши користувачів інтернету до створення новин, тим самим практично викинули з контексту всіх тих жителів України, які не є активними користувачами інтернету, які не зареєстровані на Facebook та Twitter, які не читають «Українську Правду» (тепер вже Європейську) і не дивляться Hromadske.tv. І біда не в тому, що мільйони цих людей не можуть знати об’єктивної інформації (це вирішується просто - зареєструватися на відповідних ресурсах та почати слідкувати за подіями), біда в тому, що створивши цей контекстний інформаційний простір, журналісти самі себе обмежили. Інтернет-революція, про яку так активно нині говорять аналітики, для мільйонів людей в Україні просто не існує. Не існує Майдану, не існує активістів, не існує побоїща, а найголовніше не існує пояснень і контексту того, що відбувається в країні. Для людей, які не слідкують за вищевказаними ресурсами є купка якихось людей, які стояли на майдані обстоюючи невідомо що, яких влада розігнала, аби зробити дітям свято на Новий Рік, які з невідомих причин громлять і захоплюють державні установи, які не хочуть дружити з Росією.

Таким чином в Україні утворився незримий рубікон інформаційного простору, ба навіть блокади. Бо ті, хто не є зараз в контексті об’єктивної інформації і слідкує лише за старішими видами ЗМІ: газети, радіо, телебачення, крім того, що не розуміють, що відбувається в країні, то ще й відчувають, що вони не є долученими до процесів. Відтак підсвідомі дитячі демони: «Вони не хочуть зі мною гратися!», - виповзають на зовні і створюють вже реальну, дорослу агресію і спротив.

Україна і Світ

Ще одним важливим аспектом сучасних подій є реакція Світу на Україну. Світ не просто вже знає, де знаходиться Україна, а навіть знає, що в цій країні відбувається. Тисячі українців по всьому Світу поширюють інформацію про Майдан-2013. Тисячі людей в різних країнах світу публічно підтримують тих українців, які своїми діями доводять те, що «Україна - це Європа!» і що ми заслуговуємо бути в європейській спільноті. Але попри «підтримку Євромайдану», «Засудження дій української влади», «Засудження побиття мітингувальників і журналістів», «Співчуття пораненим» і т.д. і т.п. жодна країна світу не втрутилася і не збирається втручатися в події, що відбуваються в Україні. Україна, як і в XVII столітті, коли козаки були надзвичайно популярною темою французьких салонів, викликає зацікавлення, співчуття, ба навіть захоплення. Але попри те лишається незрозумілою і алогічною слов’янською країною, в справи якої без нагальної потреби краще не лізти. Бо українці самі не знають, чого хочуть і куди рухаються. Бо словами пророка: «Зажурилась Україна - така її доля» і «В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». І сьогодні в України з’явився ще один шанс, який випадає дуже рідко навести лад у цій хаті: повимітати сміття, помити вікна, вичистити все, аби мати можливість наварити їсти і запросити людей на гостину. Щоб «На оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі»!


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, координатор проектів ГО Фонд «Європа ХХІ».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

      Головна RSS