Брюссельський Кремль

Слухав сьогодні новини на Першому каналі радіо. Чи то Національного радіо, чи то «Ери». «Голова РНБОУ Андрій Клюєв відвідає з візитом столицю Європейського Союзу - Брюссель», - авторитетно повідомив приємний жіночий голос.

Перший радіоканал давно вже привчив до різних несподіванок. Але щоб аж отак? Ні, цілком вірю: це був або легкий жарт, або художній образ. От тільки жанр новинних повідомлень не визнає ані того, ані того. Та й інших метафор та алегорій у випуску почути не довелося.

Тож і доводиться припустити: радіожурналістка (дикторка?) цілком щиро була переконана, що Євросоюз має столицю, й Брюссель саме такою є. Попри те навіть, що міжнародні організації столиць зазвичай не мають, а мають натомість штаб-квартири, а чи, точніше, місця перебування керівних органів.

І якби ж то ця «метафора» була єдиною! «Громадяни Євросоюзу», «кордон України з Євросоюзом», «візи до Євросоюзу» (й це нічого, що декілька країн - членів ЄС до шенгенської зони не входять і мають свій окремий візовий режим, та й навіть шенгенські візи видає не абстрактний Євросоюз, а посольство конкретної держави), тощо й тощо - такими одкровеннями рясніють наші ЗМІ. До того рясніють, що іншого майже й не знайти.

Зрозуміло, коли приблизно те саме кажуть російські ЗМІ. У Росії - засилля пропаганди, й у цьому навряд чи треба довго переконувати. Пригадуєте щирий подив російських ЗМІ, коли Естонія, Латвія та Литва тільки-но оголосили про намір вступити до ЄС? Мовляв, як це: так боролися за незалежність, тільки-но вийшли з СРСР - і, як виявилося, лише для того, щоб тут само вступити до іншого союзу, тільки ворожого! От, мовляв, зрадники бісові!

В українських ЗМІ панує той самий дискурс: Євросоюз - це такий собі Антирадянський Союз Капіталістичних Республік (форма правління та державний устрій до радянської категорії «республіка» не мають жодного стосунку), такий собі анти-СРСР, СРСР навиворіт, СРСР з іншого краю землі.

Оце й є дивним. Здавалося б, переважна більшість українських ЗМІ - за євроінтеграцію. Переважна більшість українських громадян - так само. Але чи знають українські громадяни, куди й із ким вони хочуть інтегруватися? Чи розповідають їм про це українські медіа? Чи знають ті самі медіа бодай абеткові речі про Євросоюз? А чи так само вважають його за «той самий СРСР, тільки капіталістичний»?

От вона - залежність українських медіа від Росії. Залежність методична та світоглядна - й цілком добровільна. Що ж, незабаром, мабуть, почуємо, як черговий український високопосадовець «провів переговори у брюссельському Кремлі». До того все йде.