Чому телеглядачів позбавили українських спортивних новин?

Кому невідомо, що немає страшнішого гніву за ревнощі. Великий Шекспір якось назвав їх чудовиськом із зеленими очима.

Аж навіть цікаво, якого ж тоді кольору політичні заздрощі? Приміром, Росії щодо окремих маленьких перемог України. Вони, мабуть, кольору очей нинішнього кремлівського правителя...

Скажімо, Україна ще 2005 року скасувала візи для в’їзду до України громадянам країн ЄС і відтоді тривали переговори з Євросоюзом про лібералізацію візового режиму відносно українців. І ось нещодавно ЄС підписав угоду про спрощення візового режиму з Україною, де власники службових біометричних паспортів звільнені від необхідності отримувати візи.

Це одразу викликало бурю емоцій в керівництва РФ. Глава тамтешнього зовнішньополітичного відомства С. Лавров вважає дискримінацією для Росії те, що ЄС підписав угоду лише з Україною, а не з Росією про безвізовий режим. Мовляв, ми ж з Україною одне й те саме (як це виглядає насправді - зрозуміти важко), і українські чиновники, не кращі за російських.

У виступі перед студентами Дипломатичної академії в Москві, він заявив, що Росія буде добиватися того, аби в підсумковому документі європейці росіянам гарантували ті ж самі права, що й українцям. Позаяк це жахлива дискримінація великої Росії...

Ось що таке ментальність «старшого брата», штука, схоже, взагалі невиліковна...

А насправді, це не що інше, як кістлява рука з могили СРСР, яка й досі  ловить за фалди Україну, підставляючи їй перепони на шляху до Європи. Позаяк, Росія в співпраці України й ЄС є насправді третьою, незалежно, чужою стороною. Все одно, якби Монголія, Гонконг, чи якась там Бангладеш...

Іще більші зайди мучать північно-східного сусіда щодо окремих успіхів України у спортивних змаганнях. Там ніяк не можуть погодитися з тим, що клубний футбол України знаходиться в європейській шкалі про ранги на сьомому місці, а російський лише на дев’ятому. Що в Україні є ряд футбольних арен, які вважаються найкращими в Європі, найзатишнішими, як, наприклад, львівський диво-стадіон.

Росія не скупиться на розвал цього іміджу України, запросто на це  викладає мільярд доларів США,  пропонуючи, як відомо, будь-що об’єднати футбольні чемпіонати України й Росії. Розчини певні наші здобутки в собі...

Як на мене, все це настільки реально і ймовірно, якби нині німецьку Бундеслігу якісь анахтемські вороги людяності й світового прогресу вирішили розбити на дві. До однієї ввели футбольні клуби колишньої ФРН до об’єднання двох німецьких держав 3 жовтня 1990 року, іншу силоміць загнали до смердючої конюшні колишньої НДР Еріха Хонеккера.  

Думаю, що нинішньої зими ще більше роздратування у Кремлі викликали спортивні успіхи українців на снігових перегонах. Справжнє потрясіння вчинили наші біатлоністки на чемпіонатах Світу і Європи. Пам’ятаєте наших героїв: тернопільчанка Олена Підгрушна, сестри Валентина і Вікторія Семеренки з райцентру Краснопілля Сумської області, сумчанка Юлія Джима та їх колежанки. А золотий старт Сергія Семенова з Чернігова?

Як ви гадаєте, все це дратує, злить, збуджує ревнощі, заздрощі, особливо ж тоді, коли російські спортсмени щоразу виявляються по за призовою межею, чи ні? А спостерігати за майорінням на флагштоках переможних українських прапорів... Можна тріснути зі злості...

Більше ніж переконаний, те що нинішнього року в Україні зненацька призупинилася трансляція програм "Факти-Спорт" (ICTV), "Вікна-спорт" (СТБ) і "Проспорт" ("2+2"), а минулого тижня перестали транслювати "Спорт в подробицях" на "Інтері" - мають одне коріння. Ви знаєте, де воно прикопане...