Останнє у блогах

Більше

Архів


Закони психології проти законів ринку

Каша Сальцова, 18.03.2009 21:12

Днями у башті з слонової кістки, де зазвичай ми з музами живемо, закінчилась амброзія, і довелось йти за нею на найближчий ринок. Амброзія була тільки по 20 грн за шт у продавців-азербайджанців і якась недостатньо чарівна. Проте довелось спостерігати чергову мізансцену з життя ринкової економіки:

Чоловік, звичайний, і  з першого погляду платоспроможний, підходить до прилавку, підіймає сковорідку і питає

-       А з чого вона зроблена?

Продавщиця ігнорує його і з призирливим виглядом обличчя демонстративно лізе за чимось під стіл. Я роздивляюсь шумовку українського виробництва (така сталева ложка з дірочками, 4 грн) й міркую собі, що такі  предмети інтер’єру стопудів породжені уявою дизайнерів, які мотають термін десь під Тернополем. Не Філіп Старк, коротше.

Чоловік піднімає скороворідку щоб роздивитись.

Продавщиця:

-       Куди взяв?! Ещьо кришку разобйош мне тут!

Чоловік ображено ставить начиння на місце і йде геть.

-       А чого ви так кричите на покупця?- цікавлюсь.

-       А потому што своєй галавой нада думать - злісно відказує тьотя.

-       А якщо будете так кричати - будете відлякувати покупців і нічого не продасте - кажу.

-       А мнє і нє надо! - відрубує продавщиця.

Ну ніхто і не розраховував, що продавщиця на ринку студіює книжки з маркетингу, була викрадена та викормлена канадською оптовою компанією або проходила стажування на курсах підготовки персоналу. І мабуть вона не власниця торгової ятки, а просто найнятий робітник. І не факт що якби проходила - не гавкала б. До речі, серед моїх знайомих був персонаж який навмисно в 90х ходив в Макдо і тричі на тиждень просив приготувати йому яєшню, просто щоб подивитись як видресувані продавці будуть посміхатись і вмовляти його на картоплю фрі.

В принципі, як представник професії який здебільшого торгує обличчям, я її розумію. «Нам нє надо». Ми собі сидимо у башті з слонової кістки і час від часу виходимо за амброзією та в інтернет. З іншого - ось вам  культурологічний феномен: персонаж у тілогрійці, що стоїть під час кризи на ринку східноєвпропейської країни між грошами та можливістю безкарно проявити гидкий характер свідомо обирає друге. Краще нахамлю, ніж продам. Тобто задоволення від прояву агресії - вище за задоволення від реалізації первинних потреб, а  психічне свавілля вище за фінансову свободу. Піраміда Маслоу догори дригом.

А ще тепер я розумію чому деякі люди, а надто з легкою формою соціопатії, готові купувати товари в телемагазинах - якщо нерви слабкі, не дай Бог мати контактів з такими роздратованими тітоньками. Більшість каналів можуть бути спокійні за надходження грошей від диво-ножів, домашніх тренажерів та фрітюрниць - поки живе в серці українського продавця особистість, яка краще проявиться у найбридкіших своїх рисах, ніж продасть, цей телевізійний жанр буде процвітати.

(А отут справедливості заради треба ще сказати, що сила мистецтва перемогла закони маркетингу і шумовку я таки придбала). 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Вокалістка групи «Крихітка».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS