Кийок медіа-профспілки над головою влади

-         правоохоронні органи продовжують захищати  можновладців від журналістів і від інших   громадян

-         можновладці реагують тільки на силу

-         функціонування в цій системі поховає громадські організації

-         боротьба  за таких умов - не гарантія перемоги. Але відсутність боротьби - це гарантія поразки

Кийок медіа-профспілки мусить бути не тільки загрозливо занесений над владою, але регулярно опускатися на неї, залишаючи на ній гулі і подряпини і нагадуючи їй, що діє вона  не на користь журналістської спільноти.  Медіа-профспілка має струснути з себе бюрократичну нудоту і стати загрозою владі.  Саме такою має бути мета подальшого розвитку медіа-профспілки. Бо  влада або взагалі не реагує на озвучені  вимоги журналістів,  або імітує реакцію.

1 грудня відбудеться звітно-виборна конференція Київської незалежної медіа-профспілки, де  буде нагода поговорити на цю тему  - про розвиток не лише київської, але і всеукраїнської організації. Нагадаю, що я рік поєднував посади голови київської організації і всеукраїнської.

Це було не моє рішення. Його ухвалили з метою врегулювати стосунки між всеукраїнською організацією і найбільшою регіональною організацією, щоб не повторювалася та жахлива криза, яка ледь не знищила Незалежну медіа-профспілку України. Здається, ми знайшли механізми узгодження інтересів київської, а відтак і всіх регіональних організацій.  Відтак я складу повноваження голови КНМП.

Сьогодні НМПУ функціонує як бюрократичний ( в позитивному сенсі цього слова)  механізм, який майже автоматично реагує на порушення прав журналістів  судовими позовами, заявами до прокуратури і політичними заявами. Ці  речі важливі, вони дають певний ефект, але не той, на який би ми мали сподіватися. Кримінальні справи порушуються, ми отримуємо запевнення, що винні будуть покарані, але  ситуація майже не рухається. Так звані правоохоронні органи продовжують захищати  можновладців від журналістів і від інших   громадян.

Подальше спокійне функціонування в цій системі призведе до того, що медіа-профспілці й іншим громадським організаціям настане гаплик. Саме тому комітет НМПУ ухвалив рішення вийти з Міжрегіональної робочої групи під егідою Дарки Чепак, куди входять представники генеральної прокуратури і МВС, адже в ній лише імітується вирішення питань.

Таким самим чином дуже часто функціонують і роботодавці. Яскравий приклад -  цензура в УНІАН. Попри заяви НМПУ та інших журналістських організацій, в одному з провідних інформаційних агентств не стали викорінювати проблему в цілому, не стали боротися з цензурою як такою, а все списали на «стрілочника», який лише виконував чужу волю. Це значить, що конфлікт не викорінюється, а консервується.

Аналогічна ситуація складається у багатьох ЗМІ, які поступово перетворюються на бойові листки із відстоювання інтересів влади.

Спроби запровадити так званий «закон про наклеп» від одіозного народного депутата Віталія Журавського свідчить, що можновладці  реагують лише на силу, в даному випадку на масові протести.  Вихід журналістів під стіни Верховної Ради, поява на дуже багатьох ЗМІ країни гасла з протестом проти законопроекту  від Журавського змусили владу відступитися.

Тут спрацювали кілька факторів:1. солідарність українських  журналістів, котрі  знову, як  в 2004 році, показали владі зуби, 2.  міжнародна солідарність - ряд авторитетних міжнародних журналістських організацій підняли голос проти спроб дискримінувати  українських колег.

З приємністю хочу відзначити, що  журналістські акції протесту відбулися не лише в Києві, але і в деяких регіонах - Херсоні, Волині на Закарпатті. Це свідчить, що там в журналістської братії наявний бойовий дух.

Очевидно, що влада  і багато хто з роботодавців  діють  «па беспредєлу». Боротьба  за таких умов - не гарантія перемоги. Але відсутність боротьби - це гарантія поразки.  Якщо не протистояти, то журналісти перетворяться на  стадо баранів, які муситимуть виконувати вказівки погоничів.

Здається, журналісти, як ніхто, усвідомили , що далі поведінка можновладців  буде тільки гіршою. Тому варто створити інструменти протидії. Зоурема, профспілка дає такі можливості. Наявність профспілкових осередків дає можливість вимагати підписання колективних угод, розробки засад редакційної політики і у випадку порушення вищеназваних документів відстоювати їх у судах. Якщо ж на закони плюватимуть, то утворювати групи швидкого реагування або страйкові комітети. Повторюся: протести проти «закону про наклеп» показала ефективність такого шляху.

Отож, колеги, приєднуйтеся до нас. Будемо діяти разом.

Юрій Луканов, голова Незалежної  медіа-профспілки України.