Яка СВОБОДА потрібна Україні?

Який дурень сказав, що питання вжитку рідної нашої мови знаходиться на 36-му місці для українців? Цю проблему для отримання такого результату, мабуть, тестували виключно серед українофобів,  представників знаменитої "п’ятої колони". Їм і справді таке по барабану.

Мені, приміром, зовсім не байдуже, хто вранці в ліфту, чи на вулиці першим скаже: "Доброго ранку!", або ж "С добрым утром!"

Це, щонайменше, - настрій на всю добу.

Переконаний, що людей в Україні з такими настроями, як у мене - мільйони. Позаяк має ж колись закінчуватися ця окупація душі, свідомості, рідних міст і сіл наших. Повинно ж нарешті закінчитися це примарне і страхітливе кіно щосереди на офіційних телеканалах із драконівських вправ інопланетянина з вербальної руйнації мови. За 32 місяці (якщо їх помножити на 4 середи серед тижня =  128 вправ) можна уже й цапа рогатого навчити без акценту заспівати "Розпрягайте хлопці коней...", а тут, як і три роки тому "попєрєднікі" та "попєрєднікі"...

І ось нарешті, слава Богу, 37 представників "Свободи" в парламенті. Це, припускаю, більше, ніж двісті продажних юліординців (приклад умовний) -, котрі тільки очікують, начебто ті пацюки з борошна виглядають, будь-якої миті готові перебігти за найвищу плату на бік влади.

А ще  ж недавно, на початку нинішнього року оракули-політологи, пригадаймо, бравурно запевняли всіх, пророкували: мовляв, нічого нового парламвиентські вибори 2012 не принесуть, структурно, внутрішньо  парламент буцімто не зміниться.

На щастя вони помилилися. І, думаю, й далі будуть плутатись у своїх нісенітних прогнозах, позаяк вирішальною складовою нині нарешті стають не злощасні гроші, на які повсякчас роблять ставку донецькі, ними вибудована вертикаль влади, а ідейні засади. Такі високі і зрозумілі багатьом українцям почуття, як патріотизм, честь нації, вірність Вітчизні.

І, що найважливіше, цю новизну в наше життя привнесли самі виборці, яким, либонь, гірше печеної редьки набридла вже єнакієвсько-макіївська примітивна челядь, яка величається на кожній урядовій бантині, мовби той заєць хвостом.

І все це відбувається тоді, коли рідна Україна за нинішньої влади в’яне, як цвіт на сонці.

До речі, кого із знайомих не зустріну, запитаю, за кого на минулих виборах голосував, у відповідь приємна усмішка (А ЩЕ КАЖУТЬ, ЩО УКРАЇНЦІ РОЗУЧИЛИСЯ ВСМІХАТИСЯ), і слова: "Звичайно ж за "Свободу"!"

Як не повірити за таких умов керівництву Всеукраїнського об’єднання, котре авторитетно заявляє: 28 жовтня і протягом десяти цих дивних діб підрахунку-фальшування голосів, у "Свободи" влада вкрала до десятка відсотків голосів.

Нехай згорить у синьому полом’ї така влада, яка краде у свого народу надію в завтрашній день!

За все мають відповісти бандюки. В СУДАХ, ПЕРЕД НАРОДОМ. І над цим має попрацювати парламентська "Свобода". Щонайперше!

Іще більш важливо ідеологічній партії виправдати сподівання українського народу, покладену на неї мільйонами виборців, як на рятівника від корупційних зграй, котрі до цього, змінюючи один одного на поверхах влади, безпардонно грабували всіх нас. То ЮВТ, здаючи Україну в газову кабалу (завдяки її контрактам ми нині платимо "Газпрому" (хі-хі-хі) найвищу ціну в світі за тисячу кубометрів "голубого" палива), то ВФЯ, підписуючи принизливі харківські угоди на продовження базування ЧФ у Криму без будь-яких економічних вигод.

Дії "Свободи" в парламенті мають однозначно бути такими, щоб плацдарм у 37 парламентських крісел невпинно розростався і ширився. Щоб навіть та частина суспільства, зарубіжних недоброзичливців, які нині гризуть собі лікті і скулять про якусь мовбито націоналістичну, шовіністичну загрозу для України, з часом зрозуміли: "Свобода" це націонал-патріотична партія. В неї повірив український народ.

Це всенародна партія!