Партія регіонів як соціальна цінність

Від певного часу Перший канал Національного радіо почав подавати новини по-новому. Заради справедливості, не всі новини. Далеко не всі. А лише деякі. Точніше, ті, що стосуються діяльності уряду й узагалі влади.

До якого стереотипу структуризації новинних повідомлень звикли й журналісти, й аудиторія  принаймні радіо, про телебачення з його гонитвою за сенсаціями не кажемо? До такого: що відбулося - хто виступив - що сказав - як це виглядатиме на практиці. Від загального до конкретного. Національне радіо вирішило зламати цей нудний та остогидлий стереотип і підійти до урядових новин по-новаторськи.

Тож тепер урядові новини мають таку структуру: райдужні перспективи - хто про них сказав - де саме сказав, на якій нараді або зустрічі - знову райдужні перспективи, але тепер уже в деталях. Щоб кожен, навіть найнеуважніший, слухач, як то кажуть, «проникся».

Ну, от, скажімо, так. «Житло тепер буде доступним для всіх!» - сповіщає новина. Потім повідомляють, хто це сказав: у даному разі, якщо не зраджує пам’ять, це був Борис Колесников. Потім слухачі дізнаються, що це була не його приватна репліка, а виступ на якійсь зустрічі - чесне слово, пригадати, на якій саме, не можу, бо таких зустрічей щодня відбувається по кількадесят, і зазвичай про них не повідомляють. Якась суто робоча зустріч, одне слово, щоденна кабмінівська рутина. І, нарешті, слухачі дізнаються: житло тепер і справді буде доступним, бо спочатку треба сплатити перший внесок (здається, фігурувала цифра у 15% від загальної вартості житла), а потім щомісяця - всього лише по 2 тисячі гривень. Чи скаже після того хто-небудь, що ці умови є доступними далеко не для всіх?

Або ще подібне повідомлення: після виборів збереться засідання РНБО, на якому буде розглянуто питання роздрібної ціни ліків. Сказав про це, здається, Микола Азаров, він же зауважив, що нинішні ціни ліків є завищеними. (Боюся, пан прем’єр-міністр каже про це далеко не вперше, але в даному конкретному повідомленні про це не йшлося.) Далі слухачам розповіли, наскільки саме є завищеними ціни, й до яких меж, за Азаровим, їх треба знизити.

Даруйте, що не наводжу точніші цитати: таких повідомлень у кожному випуску новин по декілька, мерехтять вони, мов у калейдоскопі, й єдине, що залишається в пам’яті, - це переконання в невсипущій турботі рідної партії про не менш рідний народ. Турбота ця є такою активною й такою всеосяжною, що запам’ятати її подробиці - це, даруйте, вище за людські сили. Турбота - це головне, все решта - деталі. Одне слово, покращення - те саме, що його майже три роки тому було обіцяно «сьогодні», вже точно відбудеться завтра. І вже просто некрасиво прискіпуватися, замислюватися над капосними запитаннями: а чому засідання РНБО стосовно цін на ліки має зібратися після виборів, якщо новина вийшла в ефір, коли не помиляюся, 15 жовтня, майже за два тижні до виборів? РНБОУ закрито, всі пішли на фро... на вибори?

Скажете, джинса? Ні, новини. Є подія, є актуальність (чи скажете, що ціни на ліки - то неактуально?), є висвітлення. Ну, а відчуття чогось агітаційного - воно й є відчуття. Суб’єктивне й таке, що не має жодного стосунку до реальності. Емоції, емоції... Так, фактично в усіх подібних повідомленнях ідеться не про здобутки влади, а лише про її наміри - справжні або вдавані. Але з формального погляду - жодних претензій: події - тобто зустрічі або наради - й справді відбуваються.

Але цим радіоноваторство не обмежується. Отаке повідомлення (знову у викладенні, близькому до оригіналу, структуру повідомлення збережено), яке лунало щонайменше двічі - 15 та 22 жовтня: протягом останніх двох років різко зросли обсяги виробництва національної сільськогосподарської продукції; українці тепер досхочу забезпечені вітчизняними високоякісними продуктами харчування; сільськогосподарські виробники, на превеликий жаль, отримують від продажу своєї продукції копійки через недосконалу систему реалізації; уряд розробив відповідну програму; міністр аграрної політики Микола Присяжнюк відкрив гарячу телефонну лінію, за якою будь-який селянин зможе отримати допомогу в оформленні належних документів; називають номер - не уповільнюючи темпу й не повторюючи той номер; ніби той набір цифр є анітрохи не важливим - на відміну від факту його існування ...

Прискіпатися тут можна до кожної тези. І щодо повного насичення ринку харчових товарів вітчизняною продукцією (чому ж тоді в супермаркетах навіть часник - китайський?), й щодо успіхів «рідної партії» в керуванні сільськогосподарською галуззю (якою ж викривленою має бути економічна система, щоб в Україні продавали китайський часник і не прогоряли?), й щодо того, що недосконалість системи реалізації сільгосппродукції - то пряме звинувачення на адресу влади, й щодо того, що навряд чи цю недосконалість можна подолати допомогою в оформленні належних документів.

Власне, все це повідомлення від початку й до кінця є інформаційним звалищем, у якому немає ані логіки, ані причинно-наслідкових зв’язків, ані, зрештою, інформації. Передвиборна агітка, причому зроблена вкрай незграбно, - от чим є по суті наведене повідомлення. Але прискіпатися до нього неможливо: це - реклама. Й не яка-небудь, а соціальна. «Соціальна реклама», - так і сповіщала скоромовка по завершенні повідомлення.

«Що тут соціального?» - спитаєте ви? А що соціального в іншій «соціальній рекламі», де йдеться про те, що уряд уживатиме заходів до працевлаштування випускників вишів, - рекламі так само неконкретній, беззмістовній, зате зі згадкою про Раїсу Богатирьову?

Поставмо питання інакше: що саме рекламує ця «соціальна реклама»? Що соціального? Пана Присяжнюка, пані Богатирьову, звитяжний уряд у цілому - як непересічні соціальні надбання?

Треба віддати каналові належне: «соціальна реклама» Партії регіонів виходить наприкінці рекламного блоку, після реклами інших політичних сил. І коли один і той самий голос із однією й тією самою інтонацією повторює: «Політична реклама. Політична реклама. Політична реклама. Соціальна реклама», - стає не лише все очевидно, а й смішно.

Саме так, за допомогою неартикульованих натяків, ледь уловимих інтонацій тощо, доносили до аудиторії дещиці чесної інформації радянські журналісти. Доба езопової мови, доба натяків та міжрядкового читання повернулася?