Останнє у блогах

Більше

Архів


Про мусорів

Зульфія , 18.03.2009 16:22

На продовження посту Ю. Шевченка

Вчора один мій приятель, іноземець, підвозив мене до будинку, і спитав, чи уповноважені наші міліціонери з ДАЇ втручатись, коли на їх очах скоюється злочин, не пов’язаний з дорожньою пригодою. Ситуація була такою: кілька днів тому він увечері паркувався в районі радіоринку в Солом’янському районі. До нього підійшли двоє даїшників і зпитали документи. В цей час, в провулку відбувалась якась метушня - страшно кричала жінка: «допоможіть, будь-ласка, допоможіть хто-небудь». Даїшники ніяк не реагували. Мій знайомий, збентежений криком, висунувся у вікно і побачив, що по провулку бігає розшарпана жінка, яку наздоганяє і ловить чоловік, наздогнавши шарпає, вона виривається і біжить далі, кричучи. «Подивіться, що коїться, - показує рукою мій приятель даїшникам, - хіба це не ваша робота? Чому ви не реагуєте?» Даїшник, на поясі якого висіла кобура з пістолетом мляво віддав права і підійшов до напарника. Немов, не помічаючи того, що відбувалось, вони пішли геть від пригоди.

Стаття 5 Закону «Про міліцію» вимагає від міліціонера втручатись і перешкоджати здійсненню злочинних чи протиправних дій незалежно від підпорядкованості і обстановки, цитую:

Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов’язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Той же мій знайомий розповідав, що три роки тому на нього на Хрещатику напали скінхеди. Кругом ходили люди, поряд на тротуарі стояла машина ДАЇ. Даїшники, спостерігаючи як покидьки вовтузяться з фізично сильнішим, проте одним проти п’ятьох-шістьох дрібних бритоголових темношкірим чоловіком, весело реготали, тримаючись за животи і присідаючи від нападів сміху. Ніхто і не подумав втрутитися.


Як же мені соромно за цих козлів мусорячих. Коли на дорозі повз мене проносяться з ревом і швидкістю спортивного літака лексуси і бмв, але саме мене спиняють ці потвори і ласо облизуючись, з "трубою" підбігають в надії збити грошиків, я кажу їм магічну фразу, від якої їх по-кіношному корчить, як вампіра від освяченої облатки. Я у них питаю: «кому ви служите?». У відповідь - тиша і тільки злий перекіс на обличчі. Я додаю: «ви служите народові України! Пам’ятайте про це!». Даїшники розуміють, що вечір начисто зіпсований, і ні слова не говорячи більше, махають мені рукою - мовляв, забирайся.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
популярна блоґер


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS