На покращення не сподівайтеся

Передвиборна агітація Партії регіонів підносить нам усе більше й більше варіантів казкового зростання наших із вами життєвих стандартів, яке буцімто мало місце під мудрим регіоналівським керуванням. Усі їх об’єднує одна й та сама риса - вонибездоказові. «Дурному» народові пропонують узяти й повірити.

Та хіба ж лише пропонують? Деякі телерадіоролики відкритим текстом переконують: українці просто зобов’язані проголосувати за ПР, щоб не зашкодити Батьківщині. Щоб не переривати започатковані регіоналами дивовижні економічні тенденції. Ні, це не Партія регіонів має зобов’язання перед нами, громадянами - це ми зобов’язані Партії регіонів. «Пред партией в вечном долгу».

Ну як тиут не виникнути асоціаціям зі славетною «славою КПРС»? За брежнєвських часів радянським громадянам так само втовкмачували почуття невідплатного боргу перед КПРС - утім, то був клятий тоталітаризм...

А ще регіонівська реклама рясніє фотографіями щасливих родин. Воно й справді: якби не повновладдя регіоналів, то дружних родин в Україні б не було, а батьки, матері та діти тільки й робили б, що лаялися, називали одне одного негарними словами, а то й лупцювали одне одного різноманітними предметами домашнього вжитку. Тож спасибі Партії регіонів за наше щасливе дитинство! Чесне слово, велике-велике спасибі: ото хто б іще, як не вони, зайнявся наведенням ладу в родинах?

То саме тоталітарні й тільки тоталітарні партії лізуть у приватні й навіть інтимні сфери життя. Саме тоталітарні партії вважають за свій обов’язок одержавлювати особисте, родинне, сімейне життя й керувати ним. Демократичним партіям таке й на думку не спаде. Партії регіонів про це, мабуть, нічого не відомо. Утім... а чи давно ви чули з вуст наших керівників бодай що-небудь про демократію - надто ж у контексті, не пов’язанім зі звинуваченнями з боку закордонних політиків?

Тож варто заспокоїтися тим, хто ще вірить у казкові економічні тенденції й у те, що ці тенденції коли-небудь дійдуть і до їхнього рідного міста або села. Нічого подібного не буде. Партія регіонів уже намалювала собі шикарні цифри про проведену роботу. Уже навчилася не червоніти й не ховати погляд, виголошуючи ці цифри. То навіщо ж ускладнювати собі життя реальним покращенням життєвих стандартів громадян? Нинішня влада - це влада практиків і прагматиків, хіба ж ні? То який це прагматик стане виконувати нікому не потрібну, зайву роботу?

А може, сталося ще страшніше. Репліка Миколи Азарова у Запоріжжі вражає передусім своєю безглуздістю. Азаров не виправив конфузу, а поглибив його. То, може, регіонали так старанно переконували всіх у своїх неабияких успіхах, що переконали й самих себе? І тепер Микола Янович цілком щиро вірить, що озвучувані ним цифри досягнень - реальніші за реальність?