Останнє у блогах

Більше

Архів


Дуся і Муся: кому я пріглянуся

Зульфія , 17.03.2009 17:57

Цікаво, а Дуся Катасонова розуміє, хто є її читачем? Я розумію, що типовим читачем Дусі є вона, її родина, близькі друзі і ті, кого там показують. Вірніше, не так: в першу чергу ті, кого там показують і про кого пишуть.

При всій повазі до "дочки" Телекритики, сайт Дуся як таблоїд не відбувається. І не відбувається він уже тривалий час. Не "догонить" і не "перегонить" він Таблоїд на Українській правді, на мій суб’єктивно-читацький погляд, тому що:

1. Треба "жечь". Про таємничу племінницю з провінції Мусю і те, в яких спідницях прийшла Дуся, мовляв "а я то сама - ну красавіца" - якось сублімативно виглядає. Дусі Катасоновій не потрібно самостверджуватись, адже в деяких дописах таки виблискує і досвід, і тонка іронія, і ерудиція. Якщо таблоїдного типу видання персоніфіковано з певним образом, очима якого передаються події і коментуються світлини - це дуже навіть цікаво. А так, безлика "красива жінка незаміжня" з племінницею, - це не бренд. Приміром, "доповнюючий" образ Мусі - дівчинки з провінції, яку досвідчена тітонька водить "в світ столичного гламуру" можна було би вдосконалити, вивести на передній план і вдало використовувати. Мусині дописи типу дівчачого щоденника з її неупередженими враженнями від бздур і фанаберій неадекватів, які самі собі ввижаються світськими левами і левицями, зірвав би оплески і створив отой "отжег". Але для того треба вивчити квітчасту укранську чи запросити того, хто нею володіє - Олексу Негребецького, наприклад. Російською не звучить і не звучатиме. Метод старий, як світ - його ще Шевченко використовував, коли писав про Петербург ("а цариця, мов опеньок засушений, тонка, довгонога").

2. Складається враження, що деякі пости - піар тих, про кого мовиться. Якось так все чемненько-обережненько, і відчувається недосказанність. Так ніби і куснув, але більше лизнув. Зрозуміло, що після виплескування скандальних фото чи коментарів багато хто перестане вітатись і запрошувати до себе на "чайок-кофєйок"-посиденьки, але тут треба визначитись знов-таки, - ти добра тьотя чи таблоїд. Добра тьотя - не професія. Професійного критика запрошуватимуть скрізь, і частуватимуть скрізь, а платних і не дуже блюдолизів не так частують, все-таки. Принаймні, знову приклад - Таблоїд на УП справляється з місією. А для вихваляння голого короля уже є сайт видання Публічниє Люді. Не обов’язково, звичайно, тільки гудити. При наявності смаку і здорового глузду можна легко відділяти зерна від плевел, паче все у нас лежить на поверхні.

3. Звідкіля оця тотальна російськомовність коментарів, інтерв’ю і оповідей? Чи сайт створений для тугопонімающіх українську мову москвічєй, що раптом впали в амнезію, забули свою Ксюшу і Філіпа, і почали надто цікавитись малоросійськими містечковими зірками? Навряд чи такі знайдуться. Тож треба опановувати рідну мову і племінницю вчити. І думати, для кого і  навіщо пишеться і показується.

Мені як читачу хотілося б, щоби видань, які не вихваляють голого короля, а стверджують, що король таки голий (а почасти і задріпаний) було більше. Оскільки як не дури, як не вихваляй, а метикуватого і кмітливого українського читача і глядача не надуриш. Я вважаю, що Дусі варто здобрювати цю ниву, адже потенціал у неї для того є.

А там, дивись, десь комусь із кріпаків духу в позолочених шатах, які не заслужено, а випадково опинились на хвилі публічності щось таки дійде і потрошку-потрошку зрозуміють вони значення слова "еліта", зникнуть у нас "елітні" матраси, дивани з табуретками, і з’являться елітарні видання, клуби і галереї.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
популярна блоґер


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS