Останнє у блогах

Більше

Архів


Наклеп. Лікнеп для регіоналів

Діана Дуцик, 21.09.2012 10:57

До відома деяких представників Партії регіонів, які вважають тюремне ув’язнення за наклеп європейською нормою.

Олександр Єфремов, коментуючи прийняття закону про наклеп у першому читанні, заявив буквально таке: «У моєму розумінні, що та людина, яка свідомо займається такими речами, займається наклепом на іншу людину, вона повинна розуміти, що у всіх цивілізованих країнах, а ми проаналізували цю ситуацію, більш ніж 90% країн Європейського союзу, на яких ми рівняємося, мають відповідну норму в своєму законодавстві. Напевно, там люди не дурні, раз вони залишили цю норму».  Зрештою, так вважає у Партії регіонів не один Єфремов.

Не зрозуміло, на кого розраховане таке абстрактне посилання на нібито  європейський досвід. Бо у світі інтернету будь-хто може визначити для себе ціну таких заяв.

Отже, лише факти. Не так давно MediaSapiens публікувала матеріали про законодавство про дифамацію у світовому контексті -  «У світі здіймається хвиля за скасування законів про дифамацію», «Над європейськими судами ще нависає тінь дифамації».

В останній публікації згадується аналіз європейського законодавства про дифамацію, здійснений міжнародною організацією Article 19. За даними цієї організації, в Європі залишилось лише дві країни, в яких за наклеп можуть засудити до тюремного ув’язнення - це Італія та Білорусь.

У всіх європейських країнах, звісно є інші закони, за якими можна позиватися до ЗМІ у справі захисту честі, гідності та ділової репутації. Але відповідальність у таких випадках обмежується штрафними санкціями. Більше того, наприклад, у Німеччині, особа, яка звинувачує ЗМІ в наклепі, повинна надати суду докази того, що представники преси не потурбувалися перевірити факти, і це було зроблено навмисно, або через недбалість. Навіть якщо у ході слідства буде доведено, що опубліковані факти були неправдивими, але ЗМІ не допустило недбалості, не мало злого умислу, засіб масової інформації буде виправданий через важливість права громадськості на інформацію, яка має законний інтерес (дані за збірником «Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии (сравнительный анализ)», підготовленим міжнародною неурядовою організацією Article 19).

Окрім того, на чому особливо важливо наголосити, у Німеччині право обміну думками в ході політичних дебатів охороняється особливо - кримінальне законодавство допускає більш високий рівень образливих чи наклепницьких висловлювань, коли мова йде не про приватну особу, а про політичного чи громадського діяча. Так, 1976 році Федеральний конституційний суд Німеччини відмінив засудження за наклеп, який містився в публікації про участь двох політиків у вторгненні в Польщу у 1939 році. Суд обґрунтував своє рішення тим, що стаття сприяла політичній дискусії, а також тим, що політичні діячі повинні бути готові до значно критичнішого ставлення до себе, аніж приватні особи. Разом з тим суди визнають заборону публікації інформації у тих випадках, якщо це може загрожувати життю конкретної людини (наприклад, заручника).

Якщо у когось із регіоналів буде спокуса послатися на британський досвід, то й тут не все так однозначно. Справді британське законодавство дозволяє багатіям з усього світу позиватися до журналістів у Лондонському суді і часто вигравати такі позови. Проте зараз у Британії розгорнулася велика дискусія з приводу так званої «туристичної дифамації» і на розгляді в британському парламенті знаходиться законопроект, запропонований міністерством юстиції, який передбачає реформу закону про наклеп.

Тому які 90% країн ЄС мав на увазі регіонал Єфремов, мені особисто не зрозуміло.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Виконавчий директор ГО "Телекритика"


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS