Імітація футбольного свята

На вулицях столиці - масове нашестя білбордів і транспарантів. «Київ з гордістю приймає UEFA EURO-2012!» - зачепився погляд за один з них у самісінькому центрі.

Чиїм коштом прикрасила столицю вся ця агітпродукція? Нашим із вами коштом: ми мусимо погодитися, що це був найнеобхідніший захід у підготовці до футбольного чемпіонату, й без отих білбордів зазначене «UEFA EURO» з тріском провалилося б.

Так, мусимо з цим погодитися - хоча б через те, що в нас ніхто нічого не питав, і більше нам нічого не лишається.

А за граматикою якої мови складене оте «УЄФА Євро», яке так і звучить у виступах високопосадовців, і чи має таке формулювання українською мовою бодай якийсь сенс? Безглузде запитання. На емблемі чемпіонату ж написано дрібненьким: «UEFA», а вже нижче: «EURO 2012»! Леонід Брежнєв, як відомо, навіть олімпійські кільця читав: «О-о-о-о-о».

Не збагнути, до речі, й чому в українській транскрипції заведено писати «УЄФА», а не «УЕФА»: англійське Е ж, буцімто, жодного разу не йотоване - так само, як і українське Е.

Так от, уявіть собі: приходите ви в гості. І навіть не приходите, а приїжджаєте до далеких країв. А вас «приймають з гордістю». Не з гостинністю, не з радістю, не з шаною, а саме з гордістю. Чи поїдете ви коли-небудь у ті гості знову? А чи вважатимете за краще, щоб наступного разу господарі демонстрували гордість без вашої допомоги?

«Мы не сеем, не пашем, не строим - мы гордимся общественным строем», - пригадалися слова з пісні на вірші Ельдара Рязанова з його фільму «Забута мелодія для флейти». Здавалося б, елементарне: от проведете чемпіонат - тоді й пишайтеся. Якщо будуть на те підстави, звісно ж. Але ні: ще й відкриття не було, а столична влада вже «з гордістю». Поспішає, бо потім приводів для «гордості» може вже й не виявитися?

А може, ті білборди та транспаранти створюють у киян та гостей міста святковий, піднесений настрій? Може, вони милують їм око? Темно-брудно-невиразного кольору, вони можуть милувати погляд хіба що закінченого естетичного збоченця.

Ще кілька місяців тому гадалося: от настане футбольний чемпіонат - як же прикраситься наше місто, як же засяє воно! Навіть інтрига в цьому була: що ж таке ніколи не бачене вигадає міська влада, які ж такі безодні фантазії та винахідливості продемонструє?

А виявилося, що влада вирішила продемонструвати план по валу: геть фантазію, приголомшимо гостей кількістю та масовістю. Теж, до речі, користь: а раптом гості Києва забудуть, чому й навіщо тут опинилися? Тож от їм і підказки на кожному кроці.

Старий радянський рецепт: розвісив скрізь, де тільки можна, «Слава КПРС!» та «Слава великому советскому народу!» - от вам і свято, от вам і святковий настрій. Зарплати низькі, а ціни ростуть? Розвісив транспаранти «Слава труду!» - й усе гаразд.

Виявилося, що цей радянський рецепт створення свята можна не лише витягнути зі старих шухляд, а й спробувати втюхати європейцям: а раптом оцінять? Тільки от пригадується вислів про традиційні радянські свята одного знайомого: «Голова у квітах, а шия в милі».

...В ефірі «Шустер-лайв» 1 червня був репортаж із Лондона. Британська столиця готується за півтора місяці приймати Олімпійські ігри. «Лондонці не пишаються цим, на вулицях ви не побачите емблем Олімпіади та інших її ознак. Місто живе звичним життям. Так, лондонці очікують на Олімпіаду, але не виставляють це напоказ», - розповіла кореспондентка. От вам і Європа...