Обізнаний і присоромлений чи щасливий бовдур?

Вам ніколи не було соромно за те, у чому ви в жодному випадку не винні? Навіть більше - за те, до чого ви не особливо й причетні? Останнім часом мене переслідує подібне почуття як тільки я вмикаю телевізор чи читаю новини онлайн.

«Важкохвора дитина потребує коштів для лікування за кордоном» - такі заголовки побачиш у ЗМІ чи не кожного регіону. Цим дітям часто потрібні елементарні речі. І мені болить, що наша медицина досі вважається безкоштовною...

На телеекрані пенсіонери з Одеси, яких не пускають у власні квартири і я вже ледь стримую емоції. Невже ті, хто вирішують ці питання настільки бездушні і не розуміють, що жити у цих тісних квартирах пенсіонерам залишилось не так вже й довго...

Дітки-«мажори» знову накоїли дурниць. Прикро. Тішить тільки те, що з кількістю цих дурниць підвищується й рівень свідомості наших громадян. «Скільки можна про це мовчати?» - обурюється білявка з телеекрану. І я, зазвичай скептично налаштована, їй вірю...

Як завжди, обурюють «феменки». Вкотре прикро, що коли поїду закордон, мене, як українку, сприйматимуть там також як «дівку з голими цицьками» і облесливо посміхатимуться, коли говоритимуть «Юкранія»...

Соромно за нас, українців, у контексті «Євро-2012». Не розумію як може принцеса з Німечини опікуватися нашими ж вуличними тваринами більше, ніж ми самі. Також дивуюся часто безпідставній жадібності власників готелей. І коли вони зрозуміють, що слова «іноземець» і «багатій» - часто не синоніми...

Бути в курсі подій і соромитися чи бути щасливим невігласом?» - перефразовую я відоме питання, вчергове переглянувши стрічку свіжих новин...