Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Bryankab
<a href=https://reider-nau.com/>Crack </a> <a href=https://reider-nau.com/>мета мфетамин </a> Ephedron ЛСД https://reider-nau.com/ sale 20% пробник ...
Коментарів: 1370
ScottMen
chrissy teigen legend viagra: https://sildenafilprof.com viagra on line
Коментарів: 3480
DydrosY
what is viagra <a href=" https://sildenafilprof.com ">hims viagra</a> https://sildenafilprof.com over counter viagra walgreens viagra pills <a href=https://sildenafilprof.com>buy ...
Коментарів: 1510
Elerhat
cheapest viagra <a href=" https://sildenafilprof.com ">buy viagra</a> https://sildenafilprof.com viagra without a doctor prescription walmart how long does it take for viagra ...
Коментарів: 3480
Jeffreypar
https://sildenafilprof.com viagra erection after ejaculation viagra problem [url=https://sildenafilprof.com]sildenaf il[/url] herbal viagra
Коментарів: 3480
Jeffreycic
https://sildenafilprof.com canadian viagra generic viagra available <a href=https://sildenafilprof.com>cheap viagra</a> pfizer viagra coupons from pfizer
Коментарів: 1510
Stevegem
https://sildenafilprof.com viagra price how long for viagra to take effect [url=https://sildenafilprof.com]sildenaf il[/url] free viagra
Коментарів: 3480
DydrosY
viagra coupons 75% off <a href=" https://sildenafilprof.com ">sildenafil</a> https://sildenafilprof.com viagra canada viagra 100mg <a href=https://sildenafilprof.com>viagr a ...
Коментарів: 1510
Elerhat
when will generic viagra be available <a href=" https://sildenafilprof.com ">cheap viagra</a> https://sildenafilprof.com viagra for women what helps viagra work better [url=https://sildenafilprof.com]buy ...
Коментарів: 3480
ScottMen
viagra effects: https://sildenafilprof.com sildenafil 20 mg vs viagra
Коментарів: 3480

Архів


Він страждав за всіх українців...

Олександр Горобець, 18.03.2012 18:18

Колишній фронтовик, вінничанин Іван Дем’янюк зазнав неймовірних митарств, цькувань, переслідувань по всьому світові лише тому, що він був українцем, належав до патріотичної націоналістичної організації, яка в п’ятдесятих роках минулого століття діяла на території США, де він тоді мешкав.

 

Мабуть, ви уже знаєте, що в Німеччині, у містечку Бад-Файльнбах, помер найзагадковіший із українців - Іван Дем’янюк. До цієї сумної новини додам лише декілька своїх штрихів, як земляк Івана Миколайовича.

 До 92 своїх років він не дожив лише якихось два тижні. Із них понад сімдесят літ - були часом неймовірних поневірянь поміж життям і смертю. У різних землях, на різних континентах. Не кажучи вже про те, що в рідному селі - Дубові Махаринці Козятинського району Вінницької області він іще хлопчаком пережив страшний Голодомор.

 1941 року, як солдат Червоної армії Іван Дем’янюк був поранений під Керчю, потрапив до німецького полону. Ось звідти все й почалося.

 Івана Дем’янюка упродовж багатьох років звинувачували у співучасті в нацистських злочинах. Проти Джона Дем’янюка, так він назвав себе живучи в США, була розгорнута потужна світова медійна кампанія. Причиною цього стало те, що мешкаючи в Сполучених Штатах він входив до складу української націоналістичної організації. Радянське КДБ, бажаючи розгромити своїх ідеологічних ворогів і на Американському континенті, сфабрикувавши матеріали проти Івана Дем’янюка, видає його ізраїльській розвідувальній службі, яка розшукує по всьому світові колишніх військових злочинців, котрі знищували в роки Другої Світової війни євреїв.

 Відтак, 1986 року Іван Дем’янюка екстрадують до Ізраїлю, де судять як людожерного охоронця "Івана Грозного" одного з німецьких таборів смерті. В єврейській державі 18 свідків (!), які представило звинувачення, впізнають в українцеві свого колишнього лютого кривдника. Вердикт суду, винесений 1988 року однозначний - смерть ненависному катові!

 Здається, що це немислимо, але адвокатам усе таки вдається доказати в Верховному суді Ізраїлю, що насправді екзекутор "Іван Грозний" зовсім інша людина - на прізвище не Дем’янюк, а Марченко. І що свідки, з бузувірської ненависті до прислужників німців, могли й помилятися в суді, тим паче, що вже й пройшло чимало років після закінчення Другої світової війни, вони стали літніми людьми з послабленою пам’яттю. І  найголовніше, що радянське КДБ просто майстерно сфальшувало в своїх лабораторіях документи на українського націоналіста Івана Дем’янюка, бажаючи знищити його чужими руками.

 Поки тривали докази невинуватості українця, він іще п’ять років знаходився ув’язненим в ізраїльській тюрмі суворого режиму поблизу Тель-Авіву. Під вікном його камери всі ці роки чекала по його душу спеціально споруджена шибениця. Кожного року на ній змінювали мотуззя, щоб не перегнило, не підвело у відповідальний момент.

 І лише 1993 року Вищий суд Ізраїлю одноголосно визнав судову помилку щодо приречено на страту українця. 2001 Іван Дем’янюк  відновлений в громадянстві CША, якого його позбавили перед екстрадицією до Ізраїлю

 Про всі ці виняткові, горезвісні перипетії неповторимої долі сіромахи українця, я намагався розповісти в своїх чотирьох публікаціях, озаглавлених "Скажу, як зять Івана Демянюка...", які ви можете знайти на Інтернет ресурсі "Газета.ua". Вони опубліковані за такими адресами - 15 травня 2011 року -  http://gazeta.ua/blog/95/skazhu-yak-zyat-ivana-dem-yanyuka, 17 травня - http://gazeta.ua/blog/96/skazhu-yak-zyat-ivana-dem-yanyuka-2, 22 травня - http://gazeta.ua/blog/97/skazhu-yak-zyat-ivana-dem-yanyuka-3 та 28 травня 2011 року - http://gazeta.ua/blog/99/skazhu-yak-zyat-ivana-dem-yanyuka-4.

 Як ви, можливо, й знаєте, тривалим ізраїльським періодом знущань для Івана Дем’янюка все не закінчилося. 2001 року уряд США починає судовий процес проти українця, підозрюючи, що він начебто у період Другої Світової війни був охоронцем концентраційних таборів на територіях, захоплених фашистською Німеччиною. Але безспростовних доказів цього немає. Суд Сполучених Штатів Америки 2004 року все одно позбавляє Івана Дем’янюка громадянства США. А 2005 року приймається рішення про екстрадицію його на батьківщину - в Україну.

 Тодішнє керівництво нашої держави, а при  владі були ті, як відомо, ті, хто називали себе щирими українцями, демократами, ні на йоту не потурбувалося про те, щоб бодай якось допомогти людині, котра за походженням належала до нашої кровної національності. І всі свої страждання, як я переконався, несла лише тому, що за етногенезом була українцем.

 Проти національно свідомого українця Дем’янюка полювало московське КДБ, позаяк він входив до діючої організації українських націоналістів (дехто пише - ОУН, що мало ймовірно), яка діяла на території США. На нього харкотіли в Ізраїлі - бо він був беззахисним українцем.

Підробки КДБ проти Демянюка

 Його напівживого, безпомічного прихопило 2009 року, в віці 89 років, німецьке судочинство, воліючи повісити на нього ледь не всі гріхи колишнього рейху. В мюнхенському суді, онуки тих, хто з 1939 року, в німецьких дивізіях рейху вирушали поневолювати Європу,  намагалися доказати, що це українці, такі, мовляв, як цей Іван (Джон) Дем’янюк, були головними мучителями і катами в концентраційних таборах. Але аж ніяк не німці. Які, підкреслю, окупували замало не всю Європу, котрі побудували на скорених територіях мученицькі концентраційні табори і газові камери. Які Україну перетворили на толоку, знищивши мільйони наших людей.

 Старий, немічний Іван Дем’янюк уже в нинішньому тисячолітті став таким собі цапом відбувайлом на світовій арені за нас усіх українців.

 Німецька судова машина, як стверджує чимало експертів, знову ж таки йшла шляхом, прокладеним московським людожерним ... КДБ.

 Коли вже закінчився судовий процес у Німеччині, який "наміряв" Іванові Дем’янюку, як колишньому охоронцеві концентраційних таборів у 89 його років (!) покарання ще в п’ять років ув’язнення, з’явилося ось яке повідомлення. "14 квітня 2011 Агентство Associated Press оприлюднило зміст звіту ФБР США, згідно з яким КДБ СРСР "дуже ймовірно, сфабрикував" нацистське посвідчення особи Івана Миколайовича Дем’янюка (Джона Дем’янюка), обвинуваченого в участі у вбивстві євреїв у концтаборі Собібор, на території окупованої Польщі. Ця інформація зберігалася в таємниці протягом останніх 25 років".

Але вже ніхто на це просто таки не звертав уваги. Безжалісний світ явно перевтомився судити мерхлого, заледве живого українця. Вони вже всі напилися його крові досхочу.

 Вердикт винесено. Відновлювати процес за ново виявленими обставинами ніхто не став. Бранцеві Демян’юку на той час уже виповнилося понад 90 років. Він був особою без громадянства. Відбувати покарання його повезли не до тюрми, а зважаючи на вік, поселили в німецькому будинку для пристарілих містечка Бад-Файльнбах. Німецька державна казна на його утримання виділяла в рік 30 тисяч євро.

 Щоправда, в долі горезвісного українця намічався іще один судовий процес. Господи, скільки ж їх може бути на одну людську душу!? 7 січня 2010 року, тобто вже після того, як Іван Миколайович  був засуджений у Мюнхені,  Верховний суд Іспанії запросив міжнародний ордер на новий арешт Івана Дем’янюка. На українця планувалося ще й скинути якісь міфічні гріхи причетності до загибелі іспанців у концтаборі СС Флоссенбург. Але все було настільки шито білими нитками, що навіть німці засумнівалися в правдивості цих свідчень і мюнхенська прокуратура відмовила іспанцям на отримання тіла ледь живого українця.

 Нарешті 17 березня ц.р. свій земний шлях закінчив загадковий українець, який, напевне, виніс за життя найбільше поневірянь і знущань, переслідувався спецслужбами багатьох держав світу. Проти нього, відомо, тільки КДБ проводило цілий ряд своїх операцій.

 Найстрашніше те, що поневіряння мого земляка, вінничанина Івана Миколайовича  Дем’янюка не закінчилися вже навіть і після його фізичної смерті. Про це розповідає відома німецька газета  "Der Spiegel". Вона присвячує Іванові Дем’янюку замало не всю шпальту видання, дивіться тут - http://www.spiegel.de/panorama/0,1518,821955,00.html.

 Стаття про Дем’янюка в "Шпігелі" називається - "До смерті без покаяння". В ній німецька газета цитує сина Івана Дем’янюка, який стверджує: "Мій батько є жертвою радянської та німецької жорстокості. Історія ще покаже, що його зробили цапом відбувайлом, зваливши на безправних українських військовополонених відповідальність за діяння німців-нацистів".

 І з цим, зауважу, не можна не погодитись. В цьому, власне, вся істинна правда про неймовірні страждання, поневіряння нескореного українця.

 Син Дем’янюка в Мюнхені заявив, що він буде й далі боротися за реабілітацію батька.

 Впливова німецька газета "Шпігель" також пише про те, що під час процесу над Іваном (Джоном) Дем’янюком у Мюнхені було багато міркувань із приводу того, що негоже в 2010 році судити древнього старого за події часів другої світової війни, відокремлені від сьогоднішніх днів 70-ма роками. Але до цього ніхто не прислухався.

 к про найбільший парадокс життя і смерті Івана Дем’янюка "Шпігель" також наголошує на тому, що його син  не зможе поховати на Батьківщині в США навіть тіло батька, адже і мертві для подорожі за океан потребують паспорта, а його у Джона Дем’янюка відібрали разом із американським громадянством іще 2004 року. Так, що він захоронений  за рахунок німецької держави у німецькій землі...

Думаю, що все це великий докір нам, українцям. Я не кажу вже про нинішню владу. Адже вона не українська...

 На початку грудня минулого року я у справах їхав на рідну Вінниччину і заглянув у Дубові Махаринці Козятинського району, де на початку квітня 1920 року народився Іван Дем’янюк. Тут до війни він працював трактористом у місцевому колгоспі. Саме село розташоване недалеко від траси з Вінниці на Київ через житомирський райцентр Ружин. Від Козятина до Дубових Махаринців - 17 кілометрів.

 Я ходив по невеличкому селу, розмовляв із людьми. Ставляться вони до долі їхнього земляка по різному. Але більшість схиляються до того, що він ніс кару не заслужено. Дехто схилявся до того, що Іван Миколайович не міг такого вчинити, в чому його звинувачують.

 А коли мова заходила про те, що 2005-2006 року Сполучені Штати Америки запропонували Україні повернути колишнього вінничанина в рідні краї, всі в один голос заявляли: шкода, мовляв, надзвичайно шкода, що він не повернувся.

 Бібліотекар Тетяна Павлівна Козяревич сказала щодо цього:

 - Хата в якій він народився не збереглася, але громада могла б купити йому житло. Не дороге воно тут у нас. Та й рідня у нього в Штатах є, мабуть би  підсобила. А ми б не поцуралися його сусідства. Бо я, приміром, вважаю, що це звичайна напасть на людину. Через те, мабуть, що він наш холоп - українець...

 Чомусь вірю в те, що колись про поневіряння Івана Дем’янюка буде створено правдивий фільм...

 Цього, як мінімум, цей чоловік заслуж

 

На знімку:

Один із варіантів сфальшованого КДБ документу, на підставі якого

не один раз у різних країнах cудили Івана Дем’янюка.

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, письменник


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS